Рішення № 78228196, 30.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2018 року № 826/8810/17

Окружний адміністративного суду міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення»до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування наказуОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової перевірки від 11.07.2017 №6260.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що у контролюючого органу не було законних підстав приймати оскаржуваний наказ на проведення перевірки.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що подав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Вважає наказ законним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, адже позивачем не було надано документів на письмовий запит контролюючого органу, що і слугувало підставою для прийняття наказу на проведення перевірки.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2017 року начальником ГУ ДФС у м. Києві Л.Д. Демченко прийнято оскаржуваний наказ № 6260 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення» (код ЄДРПОУ 21540309) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарський взаємовідносин з суб'єктами господарювання, перелік яких наведено в Наказі, тривалістю 5 робочих днів з 12.07.2017.

Відповідно до оскаржуваного наказу № 6260 від 11.07.2017 року, він прийнятий на підставі пп.78.1.4 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити контролюючого органу від 25.04.20017 №10308/10/26-15-14-04-05-14, від 10.05.2017 №11785/10/26-15-14-04-03-14 та наданням не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу від 24.03.2017 №6277/10/26-15-14-04-05-14 по взаємовідносинах з ТОВ «Бернадет» за листопад 2016 та ТОВ «РЕАТЕХ» за грудень 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою прийняття вказаного спірного акту індивідуальної дії, стали наступні обставини.

Так, контролюючим органом на адресу позивача складено на направлено Лист-запит від 24.03.2017 № 6277/10/26-15-14-04-05-14 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», в якому зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві виявлено факти, які свідчать про недостовірність визначення ТОВ «НВП «Енергорішення» податкового кредиту в сумі 173532 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Бернадет», що містяться в податковій деклараціях з ПДВ за листопад 2016 року та даних податкового кредиту в сумі 11982 по взаємовідносинах з ТОВ «РЕАТЕХ», що містяться в податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року.

Як наслідок, позивачу запропоновано у встановлений термін надати інформацію та її документальне підтвердження щодо правомірності формування вказаної суми податкового кредиту.

Листом №297 від 06.04.2017, який отриманий відповідачем в цей же день, позивач надав контролюючому органу пояснення стосовно взаємовідносин з ТОВ «Бернадет», ТОВ «РЕАТЕХ», а також копії договорів, видаткових, податкових накладних, платіжних доручень та оборотно-сальдових відомостей по рахункам 311, 631.

В подальшому контролюючим органом на адресу позивача складено на направлено Листи-запити від 25.04.20017 №10308/10/26-15-14-04-05-14, від 10.05.2017 №11785/10/26-15-14-04-03-14 про надання пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинам позивача з рядом інших контрагентів.

Листами від 31.05.2018 №01-31/05/2017 та № 02-31/05/2017 позивач повідомив контролюючий орган про відсутність підстав для надання пояснень та їх документального підтвердження, адже вказані листи-запити складно з порушенням законодавчо визначених вимог - не вказано підставу для надіслання запиту та інформацію, що підтверджує наявність таких підстав.

Одночасно, позивачем не було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що відповідачем складено акт від 12.07.2017, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

За таких обставин, не вбачаючи у контролюючого органу наявності законодавчого визначених підстав для прийняття наказу на проведення перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

По своїй правовій природі оскаржуваний наказ є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке впливає на права, інтереси та обов'язки позивача у справі, а тому позовні вимоги щодо його скасування підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податкового кодексу України.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.78.1.4).

Аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що обов'язковою передумовою прийняття контролюючим органом наказу на проведення перевірки на підставі п.78.1.4 ПК України, є послідовність наступних подій: 1) виявлення контролюючим органом недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) направлення платнику податків відповідного запиту; 3) не надання платником податків відповіді на такий запит протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як вже зазначалось, в даному випадку, позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваного наказу, з огляду на оформлення контролюючим органом запитів з порушенням вимог п.73.3 ПК України, як наслідок, відсутності у позивача обов'язку надавати відповідь на такий запит, та, як наслідок, відсутності у контролюючого органу, за таких обставин, права на прийняття наказу на проведення перевірки.

Пунктом 73.3 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається зі змісту запитів відповідача на отримання інформації від 25.04.20017 №10308/10/26-15-14-04-05-14, від 10.05.2017 №11785/10/26-15-14-04-03-14, копії яких наявні в матеріалах справи, підставою для надіслання запитів стала наявність ознак фіктивності діяльності контрагентів позивача, як наслідок - безтоварності господарських операцій між позивачем і контрагентами-постачальниками та, відповідно, відсутності у позивача права на податковий кредит.

При цьому, наявність ознак фіктивності діяльності контрагентів позивача встановлена контролюючим органом на підставі пояснень засновників (директорів) суб'єктів господарювання-контрагентів позивача та інформації Єдиного реєстру податкових накладних (з аналізу ЄРПН не встановлено реальний рух товару).

Разом з цим, в контексті пп.1 абз.2 п.73.3 Податкового кодексу України в частині обов'язковості зазначення в запиті інформації, яка підтверджує підстави надіслання запиту, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що запити не містять в собі інформації про те, коли, ким, у кого конкретно та в рамках якої процедури відбирались пояснення щодо непричетності керівників контрагентів позивача до господарської діяльності очолюваних ними товариств.

В контексті наведеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

В порушення ч.2 ст.77 КАС України, контролюючим органом до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в запиті щодо непричетності директорів контрагентів-постачальників позивача до господарської діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання та не надано доказів/пояснень, в чому саме полягає недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях позивача.

Більш того, а ні в письмових запереченнях, а ні під час розгляду справи, представник відповідача не зміг пояснити суду, яким чином без проведення документальної перевірки на стадії направлення інформаційного запиту, з використанням лише ЄРПН, контролюючим органом не було виявлено реальності руху товару.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що інформаційні запити від 25.04.20017 №10308/10/26-15-14-04-05-14, від 10.05.2017 №11785/10/26-15-14-04-03-14 не містили в собі інформації, яка підтверджує підстави надіслання таких запитів, внаслідок чого, на переконання суду, позивач цілком правомірно та обґрунтовано не надав контролюючому органу витребуваних документів, як то передбачено п.73.3 ПК України.

Враховуючи зазначене, внаслідок не дотримання відповідачем вимог п.73.3 ПК України під час складення інформаційних запитів, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов переконання про відсутність у ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для винесення наказу на проведення перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 11.07.2017 № 6260 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Енергорішення» (код 21540309).

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн (одна тисяча шістсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС м. КИЄВІ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НВП "ЕНЕРГОРІШЕННЯ" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21540309, адреса: 01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ СОФІЇВСЬКА, будинок 10, приміщення 4).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович