Ухвала суду № 78228083, 30.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

30 листопада 2018 року м. Київ № 826/13819/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді В.І. Келеберди, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін клопотання представника Київської міської ради про залишення без розгляду позову приватного акціонерного товариства “Меблісам” до Київської міської ради про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство “Меблісам” до Київської міської ради, в якому просить визнати протиправним та нечинним пункт 5.4. “Положення про плату за землю в місті Києві”, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 “Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві” в редакції рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 “Про внесення до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629”.

Ухвалою суду від 07.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В подальшому, ухвалою суду від 11.10.2018 року задоволено клопотання представника Київської міської ради про розгляд справи №826/13819/18 за правилами загального позовного провадження та справу призначено до вирішення в судовому засіданні.

Через канцелярію суду надійшло клопотання представника Київської міської ради про залишення позову без розгляду, у зв’язку із пропуском строку звернення до суду. Клопотання обґрунтовано тим, що рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 “Про внесення до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629” опубліковано в газеті «Хрещатик» 15.03.2017 року, отже з вказаної дати позивач обізнаний про наявність такого рішення.

В судовому засіданні 08.11.2018 року за клопотанням позивача та його представника ухвалено про подальше вирішення справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 264 КАС України в чинній редакції, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З системного аналізу викладеного вбачається, що нормативно-правовий акт підлягає оскарженню такими особами в незалежності від дати прийняття оскаржуваного акта, але в межах визначеного загальними положеннями КАС України строку, який обраховується з дати, коли даний нормативно-правовий акт застосовано до позивача, або з моменту набуття позивачем статусу суб'єкта правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до частин 1, 4 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року № 1005/2009 “Про внесення до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629” опубліковано в газеті «Хрещатик» 15.03.2017 року №29 (4942).

Відповідно до штемпелю вхідної документації Окружного адміністративного суду міста Києва Приватне акціонерне товариство “Меблісам” звернулось до суду з даним позовом 28.08.2018 року, тобто з пропуском строку звернення до суду визначного ст. 122 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що відносно Приватного акціонерного товариства “Меблісам” органами ДФС проведено перевірки, за результатом яких складено акти від 03.07.2018 року, від 27.06.2018 року, від 05.07.2018 року, якими встановлено порушення позивачем пункт 5.4. “Положення про плату за землю в місті Києві”, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 “Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві” в редакції рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 “Про внесення до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629”. З огляду на викладене, позивач вважає, що саме з червня 2018 року починається перебіг строку на оскарження ним пункт 5.4. “Положення про плату за землю в місті Києві”, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 “Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві” в редакції рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 “Про внесення до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629”.

Враховуючи, що в силу норм частини 3 статті 264 КАС України в чинній редакції, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності, оскільки оскаржуваний пункт рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 “Про внесення до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629” застосовано до позивача в червні 2018 року, отже позивачем не пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 240-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника Київської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення у відповідності до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.І. Келеберда