Рішення № 78228006, 29.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2018 року № 826/2118/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «АГВ Інжиніринг» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» (далі – позивач, ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ») до Антимонопольного комітету України (далі – відповідач), за участю третьої особи – товариства з обмеженою відповідальністю «АГВ Інжиніринг» (далі – третя особа, ТОВ «АГВ Інжиніринг»), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 03.02.2017 № 474-р/пк-пз.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не є замовником процедури закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», отже компетенція відповідача щодо прийняття до розгляду скарги на рішення позивача з питань проведення процедур закупівель не поширюються на позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що позивачем проведено закупівлю відповідно до норм Закону України «Про публічні закупівлі», отже доводи позивача, що він не є замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» є безпідставним. Крім того, представник відповідача вказує, що позивачем не надано жодних пояснень щодо скарги, у тому числі щодо визначення його замовником процедури закупівлі.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

Слід зазначити, що з 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції, визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, у судовому засіданні судом встановлено, що позивачем пред'явлено позовні вимоги, які згідно частини шостої статті 12 КАС України належить до справ незначної складності та у відповідності до частини першої статті 257 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначені обставини, судом у судовому засіданні ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На розгляд Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України 01.02.2017 надійшла скарга ТОВ «АГВ Інжиніринг» щодо порушення позивачем порядку проведення процедури закупівлі послуг по паспортизації колії (ДК 021:2015:71300000-1 - Послуги інженерні щодо об'єктів транспортної інфраструктури).

Рішенням від 03.02.2017 №474-р/пк-пз скаргу ТОВ «АГВ Інжиніринг» прийнято до розгляду.

Позивач вважає, що зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв’язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади є Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 7 цього Закону уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 8 Закону №922-VIII передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов’язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

Порядок діяльності постійно діючої адміністративної колегії (колегій) встановлюється відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII, якщо інше не встановлено цим Законом (далі – Закон №3659-XII).

Відповідно до статті 14 Закону № 3659-XII до повноважень постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету належить, зокрема:

1) розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;

2) прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації;

3) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

4) надання обов'язкових для розгляду рекомендацій органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

5) розгляд справ про адміністративні правопорушення, винесення постанов, а також перевірка законності та обґрунтованості постанов, винесених адміністративними колегіями територіальних відділень Антимонопольного комітету України, в цих справах.

Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має право надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, установам, організаціям, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України здійснює інші повноваження відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до вимог статті 1 Закону №922-VIII публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону №922-VIII передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Порядок оскарження процедур закупівель врегульовано статтею 18 Закону №922-VIII.

Зі змісту частини першої статті 18 Закону №922-VIII, скарга до органу оскарження подається суб’єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб’єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб’єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу.

Реєстраційна картка скарги повинна містити таку інформацію:

дата та час подання скарги суб’єктом оскарження в електронній системі закупівель;

номер скарги, присвоєний в електронній системі закупівель під час її подання;

номер оголошення про проведення процедури закупівлі, що оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу.

До скарги додаються документи та матеріали в електронній формі (у тому числі у вигляді pdf формату файла), що підтверджують порушення процедури закупівлі або неправомірність рішень, дій або бездіяльності замовника, та документ про здійснення оплати за подання скарги до органу оскарження.

Відразу після внесення до реєстру скарг скарга з супровідними документами та її реєстраційна картка автоматично надсилаються органу оскарження та замовнику.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону №922-VIII скарги, що стосуються тендерної документації та/або прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення строку, установленого для подання тендерних пропозицій, можуть подаватися до органу оскарження з моменту оприлюднення оголошення про проведення торгів, але не пізніше ніж за чотири дні до дати, установленої для подання тендерних пропозицій.

Скарги, що стосуються прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, які відбулися після оцінки пропозицій учасників, подаються протягом 10 днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, але до дня укладення договору про закупівлю.

Скарги, що стосуються прийнятих рішень, дій чи бездіяльності замовника, які відбулися після розгляду тендерних пропозицій на відповідність технічним вимогам, визначеним у тендерній документації, та визначення відповідності учасників кваліфікаційним критеріям, подаються протягом п’яти днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу протоколу розгляду тендерних пропозицій.

Якщо до тендерної документації замовником вносилися зміни після закінчення строку, встановленого для подання тендерних пропозицій в оголошенні про їх проведення, не підлягають оскарженню положення тендерної документації, до яких зміни не вносилися.

Якщо до органу оскарження було подано скаргу (скарги) щодо оскарження положень тендерної документації, за результатами якої (яких) органом оскарження було прийнято одне чи кілька рішень по суті, після закінчення строку, встановленого для подання тендерних пропозицій в оголошенні про їх проведення, не підлягають оскарженню ті положення тендерної документації, щодо яких скаргу (скарги) до закінчення цього строку суб’єктами не було подано.

Після закінчення строку, встановленого для подання тендерних пропозицій в оголошенні про їх проведення, скарги можуть подаватися лише щодо змін до тендерної документації, внесених замовником.

У разі порушення строків, визначених в абзацах першому - третьому цієї частини, скарги автоматично не приймаються системою електронних закупівель.

Скарги щодо укладених договорів про закупівлю розглядаються в судовому порядку.

Орган оскарження у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дня внесення скарги до реєстру скарг, повинен розмістити в системі електронних закупівель рішення про прийняття скарги до розгляду із зазначенням дати, часу і місця розгляду скарги або обґрунтоване рішення про залишення скарги без розгляду, або рішення про припинення розгляду скарги. Система електронних закупівель автоматично оприлюднює прийняті органом оскарження рішення на веб-порталі Уповноваженого органу та розсилає повідомлення суб’єкту оскарження та замовнику (частина третя статті 18 Закону №922-VIII).

До того ж, згідно положеннями, викладеними у частинах четвертій та п’ятій статті 18 Закону №922-VIII, орган оскарження залишає скаргу без розгляду в разі, якщо: суб’єкт оскарження подає скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення; скарга не відповідає вимогам частини першої або другої цієї статті; суб’єктом оскарження не внесено плату, передбачену частиною першою цієї статті; замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі.

Орган оскарження приймає рішення про припинення розгляду скарги в разі, якщо: обставини, зазначені в абзацах другому - п’ятому частини четвертої цієї статті, установлені органом оскарження після прийняття скарги до розгляду; скаргу відкликано суб’єктом оскарження; замовником прийнято рішення про відміну торгів чи визнання їх такими, що не відбулися, відміну переговорної процедури, крім випадку оскарження будь-якого з цих рішень.

Відповідно до частини дев’ятої статті 18 Закону № 922-VІІІ за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов'язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз'яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що передбачений законом механізм оскарження процедури закупівлі є способом захисту прав та інтересів учасників процедури закупівлі.

В свою чергу, орган оскарження в сфері державних закупівель, яким є відповідач, перевіряє дотримання законодавства у сфері публічних закупівель не за власною ініціативою, а на підставі скарги, оформленої у відповідності до закону та поданої у строк, визначений законом.

Відповідач приймає рішення в межах одержаної за скаргою інформації.

При цьому, скарга до органу оскарження подається суб’єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель та автоматично вноситься до реєстру скарг, яка, в подальшому, разом з супровідними документами автоматично надсилаються органу оскарження та замовнику.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АГВ Інжиніринг» подано до відповідача через електронну систему закупівель скаргу від 01.02.2017 вих. №13/13/17 щодо порушення позивачем порядку проведення процедури закупівлі послуг по паспортизації колії, оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2016-12-23-001067-с.

Зі змісту скарги вбачається, що ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» оголошено проведення процедури закупівлі: «Закупівля послуг по паспортизації колії (ДК 021:2015:71300000-1 – Інженерні послуги; ДК 016:2010:71.12.14-00.00 - Послуги інженерні щодо об'єктів транспортної інфраструктури)».

Номер оголошення про проведення вказаної процедури закупівлі, що оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу - №UA-2016-12-23-001067-с, початок аукціону – 19.01.2017.

Відповідно до протоколу засідання комітету з конкурсних торгів, ТОВ «АГВ Інжиніринг» дискваліфіковано у зв’язку з тим, що не відповідає вимогам тендерної документації та кваліфікаційним критеріям (п.1, п.4 ст.30 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Не погоджуючись із вказаним рішенням комітету замовника з конкурсних торгів щодо дискваліфікації його як учасника, ТОВ «АГВ Інжиніринг» подало скаргу на вказане рішення, оскільки, на його думку, воно прийняте з порушенням принципів, встановлених статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі», та просив орган оскарження зобов’язати замовника (ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ») скасувати таке рішення.

Тобто, з огляду на наведене, вбачається, що скарга стосується саме дискваліфікації ТОВ «АГВ Інжиніринг» та у ній жодним чином не ставиться питання щодо правомірності визначення замовником саме ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

До того ж, згідно протоколу засідання комітету з конкурсних торгів, позивач зазначив, що саме він є замовником вказаних торгів і саме він відхиляє тендерну пропозицію ТОВ «АГВ Інжиніринг» на підставі статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, у документації на закупівлю та, як видно з розпечатки з веб-порталу уповноваженого органу, ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» значиться як замовник процедури закупівлі.

Таким чином, оскільки відповідач, як орган оскарження, розглядає скарги та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель відповідно до положень статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі», тому, беручи до уваги вищевикладене, у відповідача були відсутні підстави для неприйняття вказаної скарги ТОВ «АГВ Інжиніринг» до розгляду, а тому рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.02.2017 №474-р/пк-пз про прийняття скарги ТОВ «АГВ Інжиніринг» до розгляду винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, як пояснив відповідач, що не спростовано належними доказами позивачем, останнім не подано до Колегії жодних пояснень з приводу поданої скарги (на лист від 03.02.2017 №20-29/03-301-пз) чи заперечень з приводу того, що він не являється замовником.

В той же час, в ході розгляду справи судом встановлено, що за результатом розгляду скарги ТОВ «АГВ Інжиніринг» відповідачем прийнято рішення від 21.02.2017 №773-р/пк-пз, яким зобов'язано ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «АГВ Інжиніринг» у процедурі закупівлі «Закупівля послуг по паспортизації колії (ДК 021:2015:71300000-1 - Послуги інженерні щодо об'єктів транспортної інфраструктури)», оголошення про проведення якої оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу №UA-2016-12-23-001067-с.

Позивачем вказане рішення оскаржено в судовому порядку.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2018 в адміністративній справі №826/3911/17 у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 21.02.2017 №773-р/пк-пз відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 вказане рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 21.02.2017 №773-р/пк-пз.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що тендерна пропозиція третьої особи неправомірно відхилена позивачем з огляду на наступне.

«Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 922-VIII цей Закон застосовується:

- до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

- до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 1 Закону № 922-VIII замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак:

- органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання;

- наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.04.2016 №3302-06/12875-06 потреби держави та територіальної громади в розумінні Закону потрібно розглядати в широкому значенні, оскільки такі потреби є поняттям динамічним та не охоплені нормативно-правовим визначенням.

Проте потреби держави та територіальної громади характеризуються тим, що для їх забезпечення держава або органи місцевого самоврядування приймають нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, у яких фактично констатується обов'язок або функція державної інституції/місцевого самоврядування забезпечити певну функцію держави чи загальні потреби територіальної громади, серед яких є організація освіти, охорони здоров'я громадян, охорони громадського правопорядку тощо.

При цьому, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 81 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки безпосередню участь держава бере у створенні юридичних осіб публічного права, які створюються з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, так як держава чи територіальні громади не можуть управляти належними їм цінностями, закріплюючи майно за окремими підприємствами, установами та організаціями, держава, територіальні громади, як власники, дозволяють їм управляти цим майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави чи територіальної громади.

Важливим елементом для розуміння поняття «замовник» у контексті Закону є спосіб, у який держава або органи місцевого самоврядування забезпечують свої потреби: 1) на комерційній чи промисловій основі; 2) на умовах, установлених рішеннями державних органів, які зобов'язують юридичних осіб забезпечувати державні чи громадські потреби в певний спосіб та на певних умовах.

З огляду на вищезазначене, потрібно розмежовувати способи, якими забезпечуються потреби держави та територіальної громади.

Діяльність не є комерційною чи промисловою у разі якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпеченні певної державної потреби керуються іншими мотивами ніж прибутковість, водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків і витрат на неї (оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо).

Натомість, діяльність здійснюється на комерційній основі у випадках, коли потреби держави та територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку.

Різниця в забезпеченні потреб у вищеперелічених випадках полягає в тому, що в першому випадку контрольовані державою інституції (організації) виконують публічні функції та зобов'язання перед державою чи громадою, установлені нормативно-правовими актами, розпорядчими рішеннями, статутами юридичних осіб, а не здійснюють таку діяльність на комерційній основі, де прибутковість є основною мотивацією.

Так, засновником позивача та єдиним акціонером є держава в особі Міністерства інфраструктури України.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 статуту Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» метою діяльності Товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницько-комерційної та інших видів діяльності і забезпечення на цій основі соціально-економічних потреб суспільства та зростання добробуту працівників Товариства та його акціонерів.

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності є вантажний залізничний транспорт (п. 49.20 КВЕД) та не здійснює видів господарської діяльності, що відносяться до видів діяльності в окремих сферах господарювання, визначених п.4 ч.1 ст. 1 Закону №922-VIII.

У листі Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві від 27.06.2017 №11-14/203-7679 зазначено, що ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» відсутнє в єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів та у період з 01.01.2015 по час написання листа бюджетних коштів протягом зазначеного періоду не отримувало. Крім того, зазначено, що товариство не перебуває на розрахунково-касовому обслуговувані в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м.Києві та управліннях Державної казначейської служби України у районах м.Києва.

Відповідно до п. 1.1, 1.9 Порядку здійснення допорогових закупівель, затвердженого наказом ДП «Зовнішторгвидав України», цей Порядок розроблено на підставі абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) та абзацу 21 пункту 12 Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 166 (далі - Порядок функціонування Системи).

Суб'єкти, визначені п. 1.2 цього Порядку, які не є замовниками в розумінні Закону, можуть використовувати Систему з метою здійснення відбору постачальника товару (товарів), надавача послуг (послуги) та виконавця робіт, а також оприлюднення звітів відповідно до Господарського кодексу України незалежно від суми закупівлі.»

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» не є Замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», отже положення вищенаведеного Закону щодо оскарження процедури закупівель в даному випадку не застосовуються, а тому оскаржуване рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 21.02.2017 №773-р/пк-пз прийняте протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

При цьому, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновком постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 в адміністративній справі №826/3911/17, яке набрало законної сили. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 826/3911/17 мають преюдиційне значення в даній справі.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із системного аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 03.02.2017 № 474-р/пк-пз, відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, ідентифікаційний код 04737111) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 03.02.2017 № 474-р/пк-пз.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, ідентифікаційний код 04737111) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Суддя А.Б. Федорчук