Рішення № 78227291, 12.09.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9487/18

Провадження № 2/369/3417/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області

у складі: головуючої - судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Головатюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України, третя особа Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про повернення незаконно утриманого податку із щомісячного довічного грошового утримання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що позивач суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області у відставці на підставі Постанови Верховної ОСОБА_1 України від 20 березня 2008 року № 242 та наказу від 30 квітня 2008 року по Лозівському міськрайонному суду Харківської області. По виході у відставку позивачу було призначено та виплачувалось щомісячне довічне грошове утримання судді згідно зі ст.. 43 ЗУ «Про статус суддів» в розмірі 88 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. На підставі положення абзацу 1 п.п. 169.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України з щомісячного довічного грошового утримання позивача щомісячно утримувався податок з доходів фізичних осіб, у зв’язку з чим за період з липня 2014 р. по лютий 2018 р. включно, розмір утриманого податку становить 77 225, 35 грн. Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 р. № 1-р/2018 положення абзацу 1 п.п. 169.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України були визнані неконституційними. Тому позивач вважає, що внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання, йому було заподіяно матеріальну шкоду у виді утримання податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 р. по лютий 2018 р. в розмірі 77 225, 35 грн., у зв’язку з чим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Просила суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 77 225 грн. 35 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

30.08.2018 р. представником Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області був поданий відзив на позовну заяву, в якій представник заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи подав письмові пояснення до суду, відповідно до яких просив врахувати вказані пояснення під час розгляду справи.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Просила позов задоволити.

У судовому засіданні представники Управління Державної казначейської служби України, третя особа Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області проти позову заперечували. Просили відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці, що підтверджується копією посвідчення судді у відставці.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року, №1166-VІІ. до Податкового кодексу України були внесені зміни якими визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати

У зв'язку з внесенням вказаних змін до Податкового кодексу України з щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 було утримано 77 225, 35 грн. податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року по лютий 2018 року включно, що підтверджується довідкою Києво-Святошинського об’єднаного управління ПФУ в Київській області № 375 від 06.06.2018 року .

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним), положення абзацу першого підпункту164.2.19пункту164.2статті164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту164.2.19пункту164.2статті164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України. Закони та інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України є підставою для застосування до держави, Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування наслідків, передбачених ст. 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними стосується також і випадків визнання неконституційними законів.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що рішення Конституційного Суду №1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин, що виникли до 27.02.2018 року, то суд вважає їх безпідставними, оскільки незважаючи на ту обставину, що зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» визнані неконституційними і втратили свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018 року, однак незаконне утримання коштів з грошового утримання позивача у зв'язку з дією вищевказаних норм мало місце з липня 2014 року по лютий 2018 року. Таким чином, ОСОБА_2 недоотримала належні їй виплати в розмірі 77 225, 35 грн. саме через дію неконституційної норми закону, тому і компенсація цих коштів повинна бути здійснена в порядку ст. 152 Конституції України, ст.ст.22,1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011 року, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку органом Казначейства.

Аналізуючи докази у справі у їх сукупності, суд приходить до переконання, що оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді, а також беручи до уваги, що Конституційним Судом України встановлено неконституційність змін, внесених до Податкового кодексу України, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про те, що щомісячне відрахування податку з грошового утримання позивача призвело до заподіяння їй збитків, які підлягають відшкодуванню в порядкуст.152 Конституції України,ст. 1175 ЦК України, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України, третя особа Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про повернення незаконно утриманого податку із щомісячного довічного грошового утримання задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 77 225 (сімдесят сім тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 35 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 21 вересня 2018 року.

Суддя