Рішення № 78227254, 28.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року справа № 2340/4196/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Черкаській області (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності у зв’язку із отриманням інвалідності на підставі захворювання, що пов’язане із проходженням служби в поліції;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із отриманням інвалідності на підставі захворювання, що пов’язане із проходженням служби в поліції та затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із інвалідністю, яким погоджено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 158 580,00 грн.

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомогу у розмірі 158 580,00 грн. у зв'язку з встановленням II групи інвалідності на підставі захворювання, що пов’язане із проходженням служби в поліції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням 2 групи інвалідності, оскільки інвалідність виникла внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах поліції. Відповідач листом від 17.04.2018 відмовив у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку з невідповідністю причин звільнення, за якою вона призначається відповідно до Закону України “Про національну поліцію”. Позивач вважає відмову у виплаті одноразової грошової допомоги протиправною.

Ухвалою суду від 22.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

14 листопада 2018 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України “Про Національну поліцію” є дотримання підстав звільнення з поліції, а саме – внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням поліцейським служби в органах внутрішніх справ або поліції, однак враховуючи те, що позивач звільнений зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” через скорочення штатів, тому позивач не набув права на отримання вказаної одноразової допомоги.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У період з 19.11.2018 по 27.11.2018, включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О. перебував у відпустці, з огляду на що розгляд справи здійснюється у перший робочий день після відпустки — 28.11.2018.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Позивач проходив службу в поліції на посаді начальника сектору розшуку та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління превентивної діяльності ОСОБА_2 управління Національної поліції в Черкаській області та наказом від 29.09.2017 №260 о/с звільнений зі служби в поліції за п. 4 (через скорочення штатів) ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 877204 від 13.02.2018 позивачу з 12.02.2018 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в поліції.

27 лютого 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

ОСОБА_2 управління Національної поліції в Черкаській області від 17.04.2018 № 29/С-83 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для призначення та виплати останньому одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України „Про Національну поліцію“ одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), повязаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті, тобто необхідною умовою призначення та виплати одноразової грошової допомоги є звільнення з поліції у зв’язку з хворобою, а згідно наказу від 29.09.2017 № 260 о/с позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України „Про Національну поліцію“ через скорочення штатів.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України “Про Національну поліцію” № 580-ІV.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону України “Про Національну поліцію” порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 року (далі - Порядок №4).

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 року № 916, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Разом з цим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України “Про Національну поліцію” одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України “Про Національну поліцію”одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 01 листопада 2018 року у справі №822/3788/17.

Отже, однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України “Про Національну поліцію” є дотримання звільнення особи з поліції, а саме – внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Суд наголошує, що наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Черкаській області від 29.09.2017 № 260 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 (через скорочення штатів) ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”, а не за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

З огляду на викладене, оскільки позивач не відноситься до осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», так як не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на отримання вказаної допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №373/1188/16-а від 19 вересня 2018 року.

Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законом, оскільки позивач не відноситься до категорії осіб на яких розповсюджується право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Суд також бере до уваги, що предметом розгляду даної справи є відмова відповідача у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги через невідповідність підстав звільнення зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням, а не через причини виникнення у позивача захворювання, внаслідок якого позивачу встановлено інвалідність.

Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

Водночас відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність своїх дій.

Зважаючи на вищевикладене, суд висновує про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України» (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а позов не підлягає до задоволення, судові витрати належить компенсувати за рахунок бюджету України у порядку встановленому Кабінетом ОСОБА_3 України.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії — відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок бюджету у порядку встановленому Кабінетом ОСОБА_3 України.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький