Рішення № 78227067, 27.11.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3287/18

РІШЕННЯ

іменем України

27 листопада 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Варченко В.В. представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Мустафи до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 29.08.2018 №2515 про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Хмельницькій області з проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи на підставі наказу від 29.08.2018 №2515.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам, встановленим статтею 81 Податкового кодексу України, зважаючи на що звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, та надала суду пояснення за змістом даного адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, та надав суду пояснення згідно поданого відзиву на даний адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що фактична перевірка позивача проведена з дотриманням вимог Податкового кодексу України, тому у діях відповідача відсутня будь - яка протиправність. За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Позивачем подана відповідь на відзив відповідача, в якій він не погодився із позицією відповідача, викладеною у вказаному відзиві з підстав його необґрунтованості.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15.08.2018 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області надійшла заява від особи, яка здійснює свою підприємницьку діяльність поряд із позивачем.

Суб'єкт звернення у своїй заяві просить податковий орган перевірити законність використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 Мустафою праці найманих працівників.

Заступником начальника Головного управління ДФС у Хмельницькій області 29.08.2018 прийнятий наказ "Про проведення фактичної перевірки" №2515, яким посадових осіб податкового органу зобов'язано провести фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи, що здійснює свою діяльність за адресою: вул. Геологів, 2/3 (ангар на ринку), м. Хмельницький з питань дотримання норм законодавства щодо регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), починаючи з 30.08.2018 (тривалістю 10 діб).

Підставою для проведення фактичної перевірки зазначено підпункти 80.2.4 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

29.08.2018 заступником начальника Головного управління ДФС у Хмельницькій області видані направлення №2606-2612 для проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи.

04.09.2018 працівниками контролюючого органу здійснено вихід за адресою здійснення позивачем торгівельної діяльності.

За наслідками перевірки складений акт про результати фактичної перевірки від 04.09.2018 №0327/22-01-13-07/НОМЕР_1, який вручений бухгалтеру ОСОБА_4, у якому остання зазначила, що не погоджується із висновками, викладеними акті перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 ПК України, де зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Аналізуючи положення статті 80 ПК України щодо підстав для проведення контролюючим органом фактичної перевірки, суд робить висновок, що обов'язковою умовою для її проведення є виявлення або отримання в установленому законодавством порядку інформації з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), які можливо були порушені платником податків.

Як видно з матеріалів справи, в наказі Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 29.08.2018 №2515 про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи підставою для її проведення зазначено підпункти 80.2.4 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

При цьому, будь - яка інша інформація стосовно того, в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущене позивачем, в оскаржуваному наказі відсутня.

Посилання відповідача на те, що передумовою для призначення фактичної перевірки позивача відповідно до 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 України стало отримання 15.08.2018 заяви від особи, яка здійснює свою підприємницьку діяльність поряд із позивачем та у якій просить податковий орган перевірити законність використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 Мустафою праці найманих працівників, суд оцінює критично, оскільки про дані обставини не зазначається в оскаржуваному наказі в якості фактичної підстави для проведення зазначеної перевірки, що свідчить про його протиправність.

Крім того, пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачені вимоги до оформлення наказу на проведення перевірки, відповідно до якого в наказі зазначаються: 1) дата видачі; 2) найменування контролюючого органу; 3) найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться; 4) мета; 5) вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка); 6) підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом; 7) дата початку і тривалість перевірки, 8) період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Судом встановлено, що наказ Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 29.08.2018 №2515 про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи не відповідає вимогам вищевказаної норми ПК України, а саме: у даному акті індивідуальної дії не зазначено період діяльності позивача, який підлягає перевірці.

При цьому, суд враховує, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним.

Разом з тим, такий недолік наказу як не зазначення періоду діяльності, який буде перевірятися контролюючим органом, є суттєвим, позаяк відсутність конкретизації щодо періоду діяльності, який перевіряється, розширює коло повноважень податкового органу та відповідно звужує права позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.11.2018 (справа №826/4689/17).

Згідно з пунктом 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідачем під час розгляду справи не спростована та обставина, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 Мустафа чи його уповноважена особа не були присутніми під час проведення перевірки.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що наказ на проведення перевірки та інші пов'язані з цим документи отримані бухгалтером ОСОБА_4, оскільки остання не є особою, якій надані повноваження на представництво інтересів позивача під час проведення перевірок контролюючими органами.

Крім того, згідно із наказом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи від 18.05.2018 №5 ОСОБА_4 прийнята на посаду обліковця, протилежного відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Здійснюючи публічно-правові функції у сфері безпечності та якості харчових продуктів відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень і повинен був діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач прийняв оскаржуваний наказ з порушенням вимог ПК України та враховуючи позицію, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом України та підтверджена Верховним Судом у складі суддів Касаційного адміністративного суду (зокрема, у постанові від 21.03.2018 по справі №812/602/17 Верховний Суд зазначає про те, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації), суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 29.08.2018 №2515 про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи.

Враховуючи такі обставини, а також те, що судом встановлено протиправність оскаржуваного наказу, тому відповідно будь - які дії, вчинені відповідачем за результатами безпідставно проведеної перевірки, є протиправними і такими, що не несуть правових наслідків для позивача.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача, вчинених на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 29.08.2018 №2515 про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи.

Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірність оскаржуваного наказу та дій вчинених на його підставі, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини 1статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 29.08.2018 №2515 про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Хмельницькій області з проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи на підставі наказу від 29.08.2018 №2515.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Мустафи судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 листопада 2018 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 Мустафа (вул. Городня, 11/3, Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_6