Рішення № 78226574, 30.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 р. № 520/9390/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, вул. Гвардійська, б. 12АДРЕСА_1, 63503) з 80 до 70 відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, вул. Гвардійська, б. 12АДРЕСА_1, 63503) основну пенсію в розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахування раніше проведених виплат.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 30.10.2018 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача 14.11.2018 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, майор у відставці, з 03 травня 1972 року по 02 листопада 2002 року проходив військову службу в Збройних силах, у тому числі в посадах та місцевостях, які давали позивачу право на пільгове обчислення вислуги років військової служби.

Згідно наказу командира військової частини А-1310 від 02.11.2002 №236 позивача з 02 листопада 2002 року було звільнено в запас з посади начальника фінансово-економічної служби частини А-1310.

Згідно розрахунку вислуги військової служби майора ОСОБА_1, оформленого Харківським обласним військовим комісаріатом, та згідно витягу з наказу Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 14.06.2002 №108 загальний стаж військової служби позивача на день звільнення його з військової служби та виходу на пенсію складав - 30 повних років.

Після звільнення з військової служби з 03 листопада 2002 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80 процентів відповідних видів грошового забезпечення. Пенсію призначено на умовах, передбачених Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пенсію у зазначених процентних розмірах залежно від вислуги років військової служби Позивачу було призначено на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону №103/96-ВР від 25.03.1996, чинній на момент призначення пенсії - 02.11.2002), яким було передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

З огляду на зазначені в попередньому абзаці норми Закону №2262-ХІІ пенсію позивача пенсійним органом було правильно визначено та призначено в розмірі 80 процентів відповідних видів грошового забезпечення (за 20 років служби - 50 процентів плюс по 3 проценти за кожен із 10 років служби понад 20 років - 30 процентів).

Факти обчислення та виплати позивачу до 01 січня 2018 року основного розміру пенсії з розрахунку 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення підтверджуються, зокрема: довідкою, виданою на ім'я ОСОБА_1 Харківським обласним військовим комісаріатом 17.04.2006 №ФХ-108948, перерахунком до справи (пенсійна справа №ФХ 108948 Міноборони, пенсія за вислугу років ОСОБА_1) станом на 01 січня 2008 року.

Разом з тим, під час перерахунку пенсії Позивача, проведеного відповідно до умов, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідачем у порушення закону з 01 січня 2018 року зменшено розмір призначеної позивачу довічно пенсії з 80 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

12 липня 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив роз'яснити причини зменшення основного розміру його пенсії з 80 до 70 процентів відповідних видів грошового забезпечення та в найкоротший строк усунути вказане порушення закону.

За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом від 14.08.2018 №4280/П-14 з доводами позивача не погодився.

У зазначеному листі відповідач зазначає, що, зокрема, з 01 травня 2014 року максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений відповідно до частини 2 статті 13 Закону 2262-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом №1166-VІІ від 27.03.2014), не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Суд зазначає, що внесення змін до Закону 2262-ХІІ щодо зменшення максимального розміру пенсії до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення відбулося вже після призначення позивачу з 03 листопада 2002 року довічно основної пенсії в розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Крім того, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 ОСОБА_2 України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно Рішення Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 положення частини першої статті 58 ОСОБА_2 України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що ОСОБА_2 України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правовою акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, зміни, внесені до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ згідно із Законом №1166-VІІ від 27.03.2014 в частині зменшення максимального розміру пенсії до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку пенсії, призначеної gозивачу в 2002 році (тобто до 2014 року), а мають застосовуватися виключно лише при призначені пенсій після внесення таких змін.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ. Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

У преамбулі Закону №2262-ХІІ закріплено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Разом з тим, у Законі №2262-ХІІ не існує норми, яка б передбачала можливість зменшення відсоткової складової розміру раніше призначеної пенсії у разі проведення її перерахунку.

У відповідності до статті 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Приписами частини першої статті 58 Основного Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 ОСОБА_2 України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 ОСОБА_2 України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа №1-21/2005) визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм ОСОБА_2 України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) ОСОБА_2 України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно зі статтею 22 ОСОБА_2 України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Перерахунок пенсії позивача, здійснений відповідачем з 01 січня 2018 року відповідно до вимог частини 18 статті 43 Закону №2262-XII на підставі положень Постанови №103 мав стосуватися лише збільшення абсолютного значення розміру раніше призначеної позивачу пенсії та не повинен був зачіпати процентну складову розміру пенсії позивача, яка (процентна складова) залежить виключно від вислуги років на військовій службі, а не від розміру норм грошового забезпечення.

Отже, зменшивши при перерахунку з 01 січня 2018 року основний розмір пенсії позивача з 80 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, відповідач протиправно застосував положення частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на момент здійснення такого перерахунку, а не норму, чинну на момент звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії (03.11.2002), що призвело до звуження конституційних прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 08.07.2015 (справа № 732/48/15) та Верховним Судом у постановах від 13.01.2018 року (справа №523/4939/15-а, від 27.02.2018 (справа № 642/3284/17), від 13.03.2018 (справа №564/2288/16-я) та від 19.06.2018 (справа №583/2264/17).

Відповідно до частини 5 та 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-ІV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту мас бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Згідно частини 2 статті 19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 63500, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 1499344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, вул. Гвардійська, б. 12АДРЕСА_1, 63503) з 80 до 70 відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, вул. Гвардійська, б. 12АДРЕСА_1, 63503) основну пенсію в розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахування раніше проведених виплат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов