Рішення № 78226310, 21.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 р. Справа № 1840/2906/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.,

представника позивача - Громова Р.С.,

представника відповідача - Пишного Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 1840/2906/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт"

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо внесення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість відомостей про арешт рахунків № 37515000181096, № 37619100181096, які відкриті у Державній Казначейській службі України, а також на суму ПДВ по Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" у розмірі 37 981 532,36 грн. на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 у справі № 592/1679/18.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до витягу з електронного кабінету платника податків по реєстру операцій системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) вбачається, що ДФС внесено до СЕА ПДВ відомості про арешт на рахунки та ліміт ПДВ Товариства на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 у справі № 592/1679/18, провадження №1-кс/592/768/18. Позивач вважає, що внесення ДФС до СЕА ПДВ ухвали є протиправним, оскільки відсутні будь-які нормативно-правові акти, які б регулювали порядок накладення ДФС арешту на рахунки, які відкриті в ДКСУ та на ліміт ПДВ, а також надавали йому право внесення відомостей про арешт рахунків, які відкриті в ДКСУ та ліміту ПДВ Товариства до СЕА ПДВ на підставі ухвалі суду. Позивач зауважує, що електронні рахунки в СЕА ПДВ та СЕА РП не є банківськими рахунками в розумінні Глави 72 Цивільного кодексу України та рахунками, якими платник податку може розпоряджатися самостійно. Кошти, які знаходяться на цих рахунках, носять "технічний" характер, не є майном платника та спрямовуються на цілі передбачені виключно приписами Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до п.2 Розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" № 643-19 від 16.07.2015 встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України "Про виконавче провадження", зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути накладено арешт та звернено стягнення. На переконання позивача, ДФС без належних правових підстав внесено до СЕА ПДВ відомості про арешт на рахунки, які відкриті в ДКСУ та ліміт ПДВ Товариства на підставі ухвали суду. Позивач, також, зазначив, що відповідач не був виконавцем ухвали і на нього не покладався обов'язок її виконання. Таким чином, службові особи та працівники ДФС, вчинивши протиправні дії щодо внесення ухвали до СЕА ПДВ, умисно перевищили при цьому свої службові повноваження, оскільки розуміли, що явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно Конституції України судові рішення, які ухвалюються іменем України, є обов'язковими до виконання на всій її території. Вимога зазначеної ухвали слідчого судді щодо накладення арешту містить імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу вжити заходів. При цьому виконання такого обов'язку не передбачає дослідження контролюючим органом підстав винесення такого рішення слідчим суддею, оцінювання правомірності та законності останнього. Отже, на виконання вимог ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 у справі № 592/1679/18 ДФС накладено арешт на суму ПДВ ТОВ «ПВП «Стандарт» в системі електронного адміністрування ПДВ у розмірі 37 981 532,36 грн., на яку вказаний платник має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН з метою забезпечення збереження речових доказів в рамках кримінального провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 у справі № 592/1679/18 накладено арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ПВП «Стандарт» (код 38867768) у сумі 37 981 532,36 грн., на яку вказаний платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із забороною службовим особам та працівникам ТОВ «ПВП «Стандарт», його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно (а.с. 7).

Вказана ухвала була направлена для виконання до Державної фіскальної служби України.

21.02.2018 відповідачем до системи електронного адміністрування ПДВ було внесено відомості про арешт ліміту ПДВ по ТОВ «ПВП «Стандарт» (код 38867768) у сумі 37 981 532,36 грн. на підставі ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 у справі № 592/1679/18 (а.с. 81).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.08.2018 по справі № 592/9235/18 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ПВП «Стандарт» (код 38867768) у сумі 37 981 532,36 грн. (а.с. 30-32).

20.08.2018 відповідачем до системи електронного адміністрування ПДВ було внесено відомості про скасування арешту ліміту ПДВ по ТОВ «ПВП «Стандарт» (код 38867768) у сумі 37 981 532,36 грн. на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.08.2018 у справі № 592/9235/18 (а.с. 59).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення, які ухвалюються іменем України, є обов'язковими до виконання на всій її території.

Як встановлено з матеріалів справи, в ухвалі слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 у справі № 592/1679/18 зазначено імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу вжити заходів щодо арешту суми ПДВ в системі електронного адміністрування.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження. розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно із ст. 175 Кримінального процесуального кодексу України ухвала про арешт майна виконується негайно.

Таким чином, арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ПВП «Стандарт» (код 38867768) у сумі 37981532,36 грн. полягав у неможливості використання даної суми при реєстрації податкових накладних.

Відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу України електронне адміністрування податку на додану вартість здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики Державною фіскальною службою України.

Тобто, саме ДФС виступає органом уповноваженим здійснювати адміністрування СЕА ПДВ.

Отже, 21.02.2018, накладаючи на суму ПДВ ТОВ «ПВП «Стандарт» в системі електронного адміністрування ПДВ у розмірі 37 981 532,36 грн., на яку вказаний платник має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, відповідач виконував вимоги чинної на той час ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 у справі № 592/1679/18, тобто діяв правомірно, відповідно до вимог законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 125 КАС України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що своїми протиправними діями відповідач позбавив товариство можливості виконати свій обов'язок щодо реєстрації податкової накладної, передбачений ст.201 Податкового Кодексу України, та порушив право товариства на використання власного податкового кредиту. Також, внесення відповідачем відомостей про арешт на рахунки, які відкриті в ДКСУ та ліміт ПДВ Товариства на підставі ухвали до СЕА ПДВ заблокувало роботу підприємства та призвело до неможливості зареєструвати податкові накладні, виконати договірні зобов'язання перед контрагентами, закупити сировину для виробництва, чим спричинено істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам товариства. Крім того, відповідач своїми протиправними діями обмежив право товариства щодо реєстрації податкових накладних передбачене п. 17.1.14 ст. 17 Податкового Кодексу України, з саме реалізовувати через електронний кабінет права та обов'язки, передбачені цим Кодексом та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв'язку.

Водночас, суд зауважує, що станом на день розгляду справи, усі вище перелічені права позивача були відновлені шляхом внесення відповідачем 20.08.2018 до системи електронного адміністрування ПДВ відомостей про скасування арешту ліміту ПДВ по ТОВ «ПВП «Стандарт» (код 38867768) у сумі 37 981 532,36 грн. на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.08.2018 у справі № 592/9235/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо внесення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість відомостей про арешт рахунків № 37515000181096, № 37619100181096, які відкриті у Державній Казначейській службі України, а також на суму ПДВ по Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" у розмірі 37 981 532,36 грн. на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.02.2018 у справі № 592/1679/18, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 30.11.2018.