Рішення № 78226276, 21.11.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1610/18

21 листопада 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2І.) 16.08.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Універсал Банк", в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення про нарахування ОСОБА_2 податкових зобов'язань та штрафних санкцій за прощену Банком суму основного боргу по кредиту.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач 12.09.2018 подав заяву про зміну підстав та уточнення предмету позову в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2018 №0043791307 та №0043771307 (аркуш справи 41-48).

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 відповідачем 09.01.2018 складено акт. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2018 №0043791307 та №0043771307. При цьому позивач зазначає, що відповідачем не правильно визначено складові суми заборгованості, які були анульовані кредитором за додатковою угодою, що є визначальним для розрахунку суми доходу позивача, оскільки законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. Крім цього зазначає, що внаслідок неправильного застосування контролюючим органом норм п. 8 підр. 1 розд. ХХ Податкового кодексу України, останнім безпідставно визнано доходом позивача у формі додаткового блага прощену (анульовану) ПАТ «Універсал Банк» розмір курсової різниці, що призвело до збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору та нараховані штрафні санкції. Позивач ще звернув увагу, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки визначену податковим законодавством, щодо повідомлення позивача у встановлений законом спосіб про проведення перевірки. У зв'язку з чим, прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та просив їх скасувати.

Представник відповідача подав 01.10.2018 відзив на адміністративний позов (аркуш справи 68-74) в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання, прощення) заборгованості за кредитом ПАТ "Універсал Банк" в сумі 65935,89 доларів США, що еквівалентно 1700079,06 грн за курсом НБУ на дату підписання додаткової угоди від 22.11.2016 про припинення зобов'язань, проте, не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого доходу. Крім того зазначено, що копія наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таким чином вважає, що доводи наведені в позовній заяві позивачем не спростовують висновки акта перевірки. Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.

Ухвалою суду від 30.10.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не прибув, проте, 30.10.2018 подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та просив позов задовольнити (аркуш справи 116).

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Як випливає із матеріалів справи, між ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2І.) та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір №11/280-к від 24.07.2007, за умовами якого ПАТ «Універсал Банк» надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 135000,00 доларів США із процентною ставкою 11,95%, визначивши дату погашення кредиту - 23.07.2037 (аркуш справи 12-13).

Між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк» 22.11.2016 укладено додаткову угоду про припинення зобов’язань за договором №11/280-к від 24.07.2007 (аркуш справи 49-54).

Відповідно до умов даної додаткової угоди сторони визнали, що станом на 22.11.2016 загальний розмір заборгованості позивача перед ПАТ «Універсал Банк» за основним договором становить 125935,89 доларів США та дійшли згоди про анулювання (прощення) ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 65935,89 доларів США, за умови погашення 22.11.2016 ОСОБА_2 суми заборгованості у розмірі 60000,00 доларів США.

На виконання зазначеної додаткової угоди 22.02.2016 позивачем сплачено ПАТ "Універсал банк":

- 15000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становило 383559,81 грн згідно квитанції № 022В601163140001 від 09.11.2016 (аркуш справи 57);

- 15000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становило 386757, 29 грн згідно квитанції № 022В601163270008 від 22.11.2016 (аркуш справи 55);

- 30000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становило 773514, 57 грн згідно квитанції № 022В601163270009 від 22.11.2016 (аркуш справи 56).

Головне Управління ДФС в Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи – платника податків ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 09.01.2018 №76/19-00-13-06/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем (аркуш справи 23-29):

- підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п.п. «в» п.176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 246078,91 грн;

- підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п.п. «в» п.176.1 ст. 176, п.16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого проведеною перевіркою донараховано військовий збір з доходів, отриманих фізичною особою у вигляді додаткового блага за 2016 рік в сумі 20506,5 грн.

Зазначені висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання, прощення) заборгованості за кредитом ПАТ «Універсал Банк» в сумі 65935,89 доларів США, що еквівалентно 1700079,06 грн за курсом НБУ на дату підписання додаткової угоди від 22.11.2016 про припинення зобов’язань, проте, не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого доходу.

З матеріалів справи випливає, що перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку, встановлено, що ОСОБА_2 подав уточнюючу декларацію про майновий стан та отримані доходи у 2016 році, у якій задекларував до зменшення загальну суму річного доходу, а також суму податку на доходи фізичних осіб та податкові зобов’язання з військового збору, самостійно визначену ОСОБА_2 у попередній (звітній) декларації за 2016 рік. В зв’язку із цим, сума податку на доходи фізичних осіб та сума військового збору, що підлягають сплаті ОСОБА_2, визначено відповідачем самостійно на підставі бази даних Збаразького відділення Кременецької ОДПІ та отриманої відповіді на запит Головного Управління ДФС в Тернопільській області від ПАТ «Універсал Банк».

На підставі акту перевірки Головного Управління ДФС в Тернопільській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 23.02.2018 №0043791307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 307598,14 грн, у тому числі: за основним платежем 246078,91грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 61509,63 грн (аркуш справи 31);

- від 23.02.2018 №0043771307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з військового збору у розмірі 25632,19 грн, у тому числі: за основним платежем 20506,55 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5126,47 грн (аркуш справи 30).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2756-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносини) (далі - ПК України), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 № 321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

З матеріалів справи випливає, що відповідно до умов додаткової угоди сторони дійшли згоди, що анулюванню (прощенню) підлягає основна сума кредиту в розмірі 65935,89 доларів США, проте, як слідує з подальших умов договору, виникають сумніви що зазначена сума є основною сумою (тілом) кредиту. Зазначена сума могла б також включати, як основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, а також пеню, штрафні санкції чи підвищені відсотки за користування кредитом, які в свою чергу не оподатковуються.

При цьому судом враховано, що Банк не в змозі визначити складові прощеного боргу в сумі 65935,89 доларів США.

Відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів того, що анульована позивачу сума боргу є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту).

Між тим, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою також є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня), проте також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Аналогічна позиція була висловлена колегією суддів Верховного суду в постановах від 24.10.2018 №816/2380/17 (ЄДРСРУ 77417131) від 13.03.2018 №826/2226/15 (ЄДРСРУ 72721598), від 08.05.2018 №819/596/16 (ЄДРСРУ №73869545), №817/401/16 (ЄДРСРУ 73869634) та №802/692/16-а (ЄДРСРУ 73869504).

Таким чином суд приходить до висновку, що доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а, відповідно, і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Разом із тим, слід зазначити, що відповідачем під час проведення перевірки неправильно, всупереч нормам податкового законодавства визначено об'єкт оподаткування та, відповідно, розмір податку на доходи з фізичних осіб та розмір військового збору з огляду на наступне.

З акта перевірки випливає, що відповідачем із суми прощеного боргу визначено податок на доходи з фізичних осіб в сумі 307598,14 грн, у тому числі: за основним платежем 246078,91 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 61509,63 грн, та нараховано військовий збір у розмірі 25632,19 грн, у тому числі: за основним платежем 20506,55 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5126,47 грн.

Сума прощеного боргу склала 65935,89 доларів США кредиту, що в еквіваленті до національної валюти на день прощення – 22.11.2016 становило: 25,7838 грн (за 1 долар по курсу НБУ на 22.11.2016 року) * 65935,89 доларів США (сума боргу) = 1700079,05 грн.

Слід зазначити, що у зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році, та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, підрозділ 1 розділу XX ПКУ було доповнено п.8 згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" №321-VIIІ від 09 квітня 2015 року.

Пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПКУ встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

З наведеної норми випливає, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача не повинна включатися сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням.

Кредит, який отримав позивач в іноземній валюті у 2007 році у розмірі 135000 доларів США станом на 01.01.2014 не погашений.

У відповідності до приписів п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.11.2016 за кредитом, що отримав позивач, з іноземної валюти у гривню (1700079,05 грн) та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року (527025,57 грн), яка становить 1173053,48 грн, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Таким чином, при визначенні позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу відповідач безпідставно не застосував норми п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України і протиправно нарахував податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податкові зобов'язання з військового збору, а також штрафних санкцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Проте, суд не погоджується із позицією позивача про те, що відповідачем було порушено порядок проведення податкових перевірок, встановлений ПК України, з огляду на наступне.

Як випливає із досліджених в судовому засіданні письмових доказів наданими представником відповідача, копія наказу від 15.12.2017 №2513 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки від 18.12.2017 №355 направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 19.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 83) та витягом з відстеження поштових відправлень (аркуш справи 132).

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 23.02.2018 №0043771307 про визначення податкового зобов'язання за платежем "військовий збір" в сумі 25 632, 19 грн та №0043791307 про визначення податкового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 307 598, 14 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3075, 98 грн сплачений згідно квитанцій №0.0.1033515878.1, № 0.0.1033518279.1 від 12.05.2018 та №0.0.1119643723.1 від 28.08.2018.

Реквізити сторін: позивач - 47305, Тернопільська область, Збаразький район, с.Базаринці, вул.Богдана Хмельницького, 33, РНОКПП НОМЕР_1; відповідач - 46001, м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.