Рішення № 78225943, 20.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа №816/1901/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Шулик Н.І.

та представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3М.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУНП), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 2.05.18 №190 о/с.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачем завчасно подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, який безпідставно не розглянутий керівництвом ГУНП.

2. Позиція відповідача.

13.08.18 судом одержано відзив ГУНП на позов /а.с. 59-66/, у якому представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначила, що факт подачі особою рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням не може свідчити про припинення проходження служби. Звертала увагу на те, що відповідно до вимог наказу ГУНП від 18.05.17 №540 рапорт про звільнення за власним бажанням мав бути узгоджений з безпосереднім керівництвом позивача, а до рапорту - доданий обхідний лист, чого ОСОБА_3 зроблено не було. Стверджувала про те, що невихід позивача на роботу з 22.03.18 за результатами службового розслідування визнаний прогулом, за який до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.18 відкрито провадження у цій справі.

Підготовче засідання 7.08.18 відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін та задоволенням клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов.

Підготовчі засідання 9.10.18 та 23.10.18 відкладено за клопотанням представника позивача у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.

У підготовчому засіданні 30.10.18 протокольною ухвалою суду (без виходу до нарадчої кімнати) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_3 2.06.03 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, а з 7.11.15 - на службу в поліцію, що підтверджено копіями трудової книжки та послужного списку позивача /а.с. 28, 105-110/.

22.02.18 позивач подав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням на ім’я начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_4 /а.с. 30/. Даний рапорт містить резолюцію начальника Карлівського ВП ГУНП ОСОБА_5 "Клопочу по суті рапорту" та того ж дня зареєстрований Карлівським відділом поліції /а.с. 30/.

1.03.18 ОСОБА_3 повторно подав рапорт про звільнення зі служби в поліції, який 13.03.18 надійшов до ГУНП /а.с. 31/.

Листом управління кадрового забезпечення ГУНП від 16.03.18 вих. №443/115/12/02/09-2018 позивача повідомлено про повернення рапорту від 1.03.18 без виконання у зв'язку з відсутністю узгодження його керівництвом підрозділу та вищестоящим керівництвом, а також відсутністю обхідного листа у відповідності до вимог наказу ГУНП від 18.05.17 №540 /а.с. 34/.

22.03.18 позивач надіслав на адресу ГУНП та Карлівського ВП лист, яким повідомив про незгоду з поверненням рапорту від 1.03.18 без виконання та зазначив, що вважає трудові відносини припиненими з 21.03.18 /а.с. 35/.

22.03.18 заступник начальника Карлівського ВП ОСОБА_6 повідомив начальника Карлівського ВП ОСОБА_5 про невихід ОСОБА_3 на роботу без поважних причин /а.с. 77/.

Упродовж 23.03.18 - 13.04.18 співробітниками Карлівського ВП складено акти про невихід позивача на роботу /а.с. 82-88/.

Крім того, 27.03.18 начальник Карлівського ВП ОСОБА_7 повідомив т.в.о. начальника ГУНП майора поліції ОСОБА_8 про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці з 22.03.18 /а.с. 76/.

Наказом ГУНП від 27.03.18 №331 за фактом невиходу позивача на роботу без поважних причин призначено проведення службового розслідування /а.с. 72/.

5.04.18 ОСОБА_3 надані письмові пояснення, у яких він зазначив про подання рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, що безпідставно залишений без розгляду /а.с. 103/.

16.04.18 складено висновок службового розслідування за фактом відсутності на службі ОСОБА_3, за змістом якого факти відсутності позивача на робочому місце без поважних причин визнані прогулом, у зв'язку з чим рекомендовано застосувати до ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції /а.с. 68-70/.

Наказом ГУНП від 20.04.18 №661 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" вирішено звільнити позивача зі служби в поліції за порушення статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України /а.с. 104/.

Наказом від 2.05.18 №190 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) /а.с. 29/.

Не погодившись з даним наказом, позивач оскаржив його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 2.07.15 №580-VIII "Про Національну поліцію".

За змістом частини першої статті 77 названого Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6); за власним бажанням (пункт 7).

Статтею 60 вказаного Закону передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 38 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні відносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Зважаючи на те, що Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання продовження служби в поліції, не урегульовано порядок звільнення поліцейських за власним бажанням, суд, у відповідності до приписів статті 60 Закону України "Про Національну поліцію", вважає за можливе застосування до спірних відносин положень статті 38 Кодексу законів про працю України.

Даною нормою передбачено право працівника на розірвання трудового договору за власною ініціативою шляхом повідомлення про це роботодавця за два тижні до запланованої дати звільнення.

За відсутності причин, що свідчили б про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Однак, роботодавець не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку після подачі працівником заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить.

Отже, у роботодавця та найманого працівника є двотижневий строк для погодження дати звільнення.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що про свій намір звільнитися зі служби в поліції за власним бажанням позивач повідомив начальника Карлівського ВП ГУНП ще 22.02.18, що підтверджено рапортом від 22.02.18 із проставленою на ньому власноручно написаною резолюцією полковника поліції ОСОБА_5 "Клопочу по суті рапорту". Рапорт складений на ім’я начальника ГУНП в Полтавській області полковника поліції ОСОБА_4 та 22.02.18 зареєстрований Карлівським ВП /а.с. 30/.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про розгляд даного рапорту по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що даний рапорт не розглянуто по суті, оскільки його подано до Карлівського ВП, а не до ГУНП в Полтавській області.

З приводу наведених тверджень представника відповідача варто зазначити, що суду не надано доказів подання позивачем заяви про відкликання даного рапорту. У свою чергу, надана представником відповідача копія сторінок з журналу обліку вихідних та внутрішніх документів /а.с. 151-154/ не є належним доказом відкликання ОСОБА_3 рапорту про звільнення за власним бажанням.

У будь якому випадку, зважаючи на те, що у рапорті від 22.02.18 позивач стверджував про остаточність свого рішення про звільнення зі служби в поліції та наполягав на звільненні, безпосередній керівник ОСОБА_3 (начальник Карлівського ВП полковник поліції ОСОБА_7Л.) був обізнаний про намір позивача звільнитись зі служби в поліції за власним бажанням.

1.03.18 позивач повторно звернувся на ім’я начальника ГУНП в Полтавській області із рапортом про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням /а.с. 31/.

Однак, відповідний рапорт повернутий без виконання, про що позивача повідомлено листом від 16.03.18 /а.с. 34/.

Суд не може погодитись з висновком відповідача про повернення рапорту ОСОБА_3 від 1.03.18 без виконання, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості ухвалення роботодавцем такого рішення. У такому випадку рішення відповідача про повернення рапорту без виконання суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також враховує, що чинним законодавством не визначено типову форму рапорту про звільнення, а тому він подається у довільній формі. Водночас, у разі недотримання працівником вимог щодо погодження рапорту у сторін, у будь якому випадку, є двотижневий строк для виконання усіх формальностей, пов'язаних зі звільненням працівника з роботи за власним бажанням.

У спірних відносинах позивач з моменту повідомлення безпосереднього керівника про свій намір звільнитись зі служби в поліції за власним бажанням (22.02.18) продовжував виконувати трудові обов'язки упродовж місяця (до 21.03.18 включно), а відтак, сторони мали достатньо часу для виконання усіх формальностей, пов'язаних зі звільненням позивача.

Про фактичне припинення трудових відносин позивач повідомив керівництво ГУНП та Карлівського ВП листом від 21.03.18 /а.с. 35/.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах не дотримано балансу між інтересами служби та приватним інтересом позивача.

Так, позивач фактично залишив місце несення служби. Однак, за місяць до відповідного вчинку ОСОБА_3 неодноразово повідомляв безпосереднє керівництво про прийняття остаточного рішення про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, службовим розслідування не виявлено настання негативних наслідків у зв'язку з відсутністю позивача на роботі, а у ході прийняття рішення про застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції не враховано позитивну службову характеристику позивача, відсутність у нього чинних дисциплінарних стягнень, наявність відзнаки МВС України за 15 років сумлінної служби /а.с. 109/.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції було надмірним та не відповідало суті вчиненого порушення.

А відтак, спірний наказ ГУНП належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_3 задовольнити.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 2 травня 2018 року №190 о/с про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба