Ухвала суду № 78225925, 30.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5711/18

УХВАЛА

30 листопада 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Міністерства юстиції України, про зупинення дії наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа, за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, про:

визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2018 року №3345/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

29 листопада 2018 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову (вх. № 36873/18 від 29.11.2018 року).

У заяві про забезпечення адміністративного позову, позивач просить суд зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України №3345/5 від 25 жовтня 2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно », до набрання рішенням у справі законної сили.

Вищезгадана заява обґрунтована тим, що позивач оскаржує законність та правомірність наказу, оскільки вважає його протиправним, та як наслідок, необхідність виконання оскаржуваного наказу підлягає встановленню тільки під час розгляду даної адміністративної справи. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, а захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за якими він звернувся до суду, буде не ефективним. Позивач звертає увагу суду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам, як позивача так і третім особам.

Позивач наголошувала, що у зв’язку з блокуванням позивачу доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вона вимушена відмовляти в здійсненні певних нотаріальних дій пов’язаних з внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, особам, які до неї звертаються, що вже наносить шкоду діловій та професійній репутації позивача.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

Згідно з частиною першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу зазначених положень слідує, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що наказом Міністерства Юстиції України №3345/5 від 25.10.2018 року, державному реєстратора – приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наказ прийнято на підставі довідки за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 04 жовтня 2018 року відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 9 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990.

При цьому із оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2018 року №3345/5, на переконання суду, неможливо зробити однозначний висновок про його протиправність. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 25 жовтня 2018 року №3345/5 може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення відповідача.

Суд враховує, що з аналізу статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року, слідує, що прийняття Міністерством юстиції України рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав пов'язане з виявленням істотних порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами. У зв'язку з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, встановлене спеціальним законом тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є заходом запобігання порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами. Зупинення дії наказу до моменту встановлення протиправності або правомірності прийнятого відповідачем наказу фактично є скасуванням таких заходів.

Зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 3345/5 від 25 жовтня 2018 року, який видано на визначений період часу та спрямований на попередження недопущення приватним нотаріусом як державним реєстратором виявлених порушень порядку державної реєстрації прав, на думку суду, за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування такого правового інституту, як забезпечення позову.

Доводи позивача про те, що блокуванням доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно порушуються права інших осіб, суд відхиляє, оскільки відповідно до абзацу п'ятого частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року, у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що тимчасове блокування приватному нотаріусу ОСОБА_1, доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не позбавляє її можливості здійснювати інші нотаріальні дії, а тому безпідставними є посилання на те, що право на працю позивача порушене та наносить шкоду її діловій репутації. До таких висновків суд дійшов з аналізу положень статті 34 Закону України «Про нотаріат» №3425-ХІІ від 02.09.1993 року, з якої вбачається, що приватні нотаріуси вчиняють цілий ряд нотаріальних дій, для яких не потрібний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не обґрунтувала належними та допустимими доказами необхідність забезпечення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачених приписами статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - немає, а отже у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (65080, АДРЕСА_1) про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про зупинення дії наказу №3345/5 від 25 жовтня 2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан