Рішення № 78225746, 30.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5618/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65104, м. Одеса, пл. Бориса Дерев’янка, 1; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №57192158 від 17.10.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 57192158 від 17.10.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2018р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 26.11.2018 р.; зобов’язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати до суду письмові докази по справі; призначено судове засідання по справі на 30.11.2018 р. о 09 год. 10 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Отримавши постанову старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 57192158 від 12.09.2018р., яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 17.09.2018р., позивач повідомив державного виконавця, що на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області довідки №16375 ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перерахунок пенсії ОСОБА_2 вже було проведено 02.04.2018р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.01.2016р. Пенсія у перерахованому розмірі виплачується з 01.05.2018р., а доплата за період з 01.01.2018р. по 30.04.2018р. у сумі 11406,44 грн. зарахована на його рахунок 06.04.2018 р. Залишок боргу за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. в сумі 71691,03 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету. Позивач звертає увагу, що донарахована сума пенсії за період з січня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 71691,03 грн. буде виплачена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 13.06.2018р. у справі № 757/29541/14-а, від 24.01.2018р. у справі №405/3663/13-а, позивач зазначив, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.11.2018р. (вх. № ЕП/6742/18), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що 05.09.2018р. державним виконавцем відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для виконання, а стягувачу до відома. 02.10.2018р. на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що рішення суду боржником не виконано, державним виконавцем винесено постанову ВП №57192158 від 17.10.2018р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

До судового засідання 30.11.2018 р. сторони явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

30.11.2018р. (вх. № 36896/18) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 р. у справі № 815/867/18 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_2 пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” № 900-VIII, ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 16375 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 р.;

зобов’язано ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900-VIII, ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 16375, починаючи з 01 січня 2016 року;

у решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повернуто апелянту.

20.08.2018р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 815/867/18.

11.09.2018р. (вх. № 6667/091-32/39/В5) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла заява про прийняття виконавчого документа до виконання.

12.09.2018 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження ВП №57192158 з примусового виконання виконавчого листа № 815/867/18 від 20.08.2018р., виданого Одеським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900-VIII, ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 16375, починаючи з 01 січня 2016 року (а.с. 11-12).

12.09.2018р. (вих. № 091-7485/В-5) відповідачем відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57192158 від 12.09.2018 р. направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка надійшла до позивача 17.09.2018р. (а.с. 10).

26.09.2018р. (вих. № 15748/03) ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області направлено лист «про виконання рішення», яким повідомлено, що перерахунок пенсії ОСОБА_2 вже було проведено 02.04.2018р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.01.2016р. Пенсія у перерахованому розмірі виплачується з 01.05.2018р., а доплата за період з 01.01.2018р. по 30.04.2018р. у сумі 11406,44 грн. зарахована на його рахунок 06.04.2018 р. Залишок боргу за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. в сумі 71691,03 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету. Позивач звертає увагу, що донарахована сума пенсії за період з січня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 71691,03 грн. буде виплачено в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України (а.с. 13-14).

17.10.2018р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн. (а.с. 19-20).

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст.287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 ст. 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначає, що в разі якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин – у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200 грн.

Аналіз наведених норм свідчить, що накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень ч. 2 ст. 75 та ч. 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" мало місце без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №384/2011 від 06.04.2011 р., основним завданням ПФУ, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

При вирішенні даного спору судом встановлено, що ПФУ виконав вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, здійснивши перерахунок пенсії, проте, виплата нарахованої пенсії у повній мірі позивачем не здійснена, у зв'язку з відсутністю коштів.

Відповідно до ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання без поважних боржником рішення суду, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання.

Згідно матеріалів справи, управлінням ПФУ не виконано у повному обсязі рішення суду у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постановах від 30 червня та 03 листопада 2015 року, 02 лютого 2016 року (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), а також висловлена Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 р. у справі №757/29541/14-а (адміністративне провадження №К/9901/12146/18).

Аналізуючи встановлені судом обставини, суд погоджується з позивачем, що у нього були поважні причини невиконання судового рішення, а тому постанова ВП №57192158 від 17.10.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., прийнята відповідачем передчасно, отже наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до ч.ч. 4, 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Разом з тим, суд враховує, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Згідно п.п.1, 3 розділу XIV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.

Відповідачем не було встановлено факту невиконання боржником рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 р. у справі № 815/867/18 без поважних причин. При цьому, останнього до прийняття оскаржуваної постанови повідомлено боржником про наявність обставин, що унеможливлюють виконання у повному обсязі рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені надані на їх підтвердження докази, виходячи зі змісту приписів ст.ст. 63,75 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, в зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови ВП №57192158 від 17.10.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст 6, 14, 78, 90, 139, 161, 205, 255, 273, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65104, м. Одеса, пл. Бориса Дерев’янка, 1; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №57192158 від 17.10.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 57192158 від 17.10.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65028, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 34; код ЄДРПОУ 34929741) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Г.П. Самойлюк

.