Ухвала суду № 78225715, 29.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №4-с/359/38/2018

Справа №359/909/15-ц

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.

за участю державного виконавця Полешко Л.М.,

представника стягувача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі скаргу ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною скаргою, яку обґрунтував тим, що 01 березня 2018 року на його адресу рекомендованим листом надійшла постанова державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2018 року щодо примусового виконання судового наказу №2-н/359/62/2015, виданого 25 серпня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області. З вказаною постановою ОСОБА_2 не погоджується, оскільки вона винесена передчасно, зважаючи на те, що судовий наказ ним оскаржується в апеляційному та касаційному порядку. Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження передбачено, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню виконавчий збір як винагорода приватному виконавцю у розмірі 426 гривень 37 копійок. ОСОБА_2 являється інвалідом другої групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, тому на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору в якості позивача, так і відповідача. Тому додаткове фінансове навантаження на ОСОБА_2 у вигляді стягнення виконавчого збору у розмірі 426 гривень 37 копійок буде порушенням його прав, гарантованих Конституцією України. Тому ОСОБА_2 просить скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2018 року в межах ВП №55660930, а також звернутися до Конституційного Суду України для вирішення питання стосовно конституційності Закону України «Про виконавче провадження» в частині стягнення виконавчого збору з осіб, яким гарантовано пільги державою щодо сплати податків.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився. Натомість надав заяву, в якій зазначив, що просить розглядати справу за його відсутності та заявлені у скарзі вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник стягувача ОСОБА_1 та державний виконавець Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги з підстав її необґрунтованості.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Встановлено, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2018 року була направлена листом з рекомендованим повідомленням про вручення та отримана ОСОБА_2 01 березня 2018 року.

Зважаючи на це, суд вважає, що строк для звернення до суду з вказаною скаргою не пропущено.

Встановлено, що 25 серпня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ №2-н/359/62/2015 про стягнення з ОСОБА_2 на користь КПТМ «Бориспільтепломережа» заборгованості у розмірі 4263 гривень 70 копійок.

01 лютого 2018 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55660930 щодо примусового виконання судового наказу №2-н/359/62/2015. Крім цього, даною постановою також стягнуто з ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 426 гривень 37 копійок (а.с.24)

З доводів ОСОБА_2 вбачається, що він не погоджується з постановою про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона винесена передчасно, та як ним оскаржується судовий наказ в апеляційному та касаційному порядку.

У відповідності до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За змістом п.1-1) п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до положення ч.1 ст.12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Разом з цим, ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2017 року задоволено заяву КПТМ «Бориспільтепломережа» та поновлено строк пред’явлення до виконання судового наказу №2-н/359/62/2015, 359/909/15-ц, виданого 27 лютого 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь КПТМ «Бориспільтепломережа» заборгованості за теплопостачання в розмірі 4141 гривня 90 копійок та судового збору у розмірі 121 гривня 80 копійок (а.с.18-19).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2017 року (а.с.20).

Таким чином, 30 листопада 2017 року ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2017 року набрала законної сили.

Разом з цим, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року.

Прете, постановою Верховного Суду від 14 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими твердження скаржника стосовно того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2018 року, є такою, що винесена передчасно.

Оскільки, оскаржувана постанова винесена з дотриманням визначених Законом строків пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч.5 ст.26, а також ч.2 ст.27Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Так, постановою про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2018 року з ОСОБА_2 постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 426 гривень 37 копійок.

З копії посвідчення серії А №080860, виданого Київською облдержадміністрацією вбачається, що ОСОБА_2 має статус особи, учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС категорії 1, а також з 01 жовтня 2007 року є інвалідом другої групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами на ЧАЕС (а.с.4,39).

Дійсно, положення п.9 та п.10 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що виконавче провадження за своїм змістом є завершальною стадією судового провадження та є сукупністю дій визначених Законом України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, виключно положенням ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік випадків коли виконавчий збір не стягується з боржника. Зокрема, 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України"Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

З огляду на це, наявність у боржника статусу інваліда другої групи та статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору у вищевказаному розмірі.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що державним виконавцем в ході примусового виконання судового наказу №2-н/359/62/2015, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області, не було допущено порушень прав заявника та всі дії державного виконавця вчинені в межах його повноважень.

Тому у задоволенні скарги ОСОБА_2 належить відмовити.

Крім цього, суд вважає необґрунтованою та такою, що суперечать вимогам чинного законодавства вимогу ОСОБА_2 щодо звернення суду до Конституційного Суду України для вирішення питання стосовно конституційності Закону України «Про виконавче провадження» в частині стягнення виконавчого збору з осіб, яким державою гарантовано пільги щодо сплати податків.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності з принципами, закріпленими ч.1 ст.15 та ч.1, ч.3 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Проте, ОСОБА_2 заявляючи вимогу про звернення суду до Конституційного Суду України з питання щодо конституційності положень Закону України «Про виконавче провадження» просить захисти його цивільні права та інтереси у спосіб, що суперечить вимогам чинного законодавства.

За змістом п.6 ч.1 ст.53 Закону України «Про Конституційний Суд України» конституційним зверненням є подане до Суду письмове клопотання про надання висновку щодо: відповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України.

У відповідності до ст.54 Закону України «Про Конституційний Суд України» суб’єктами права на конституційне звернення є:Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, щонайменше сорок п’ять народних депутатів України.

За змістом ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на це, суд не наділений повноваженнями щодо звернення до Конституційного Суду України з конституційним зверненням щодо відповідності Закону України «Про виконавче провадження» положенням Конституції України.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.18, п.2 ч.1 та ч.5 ст. 37, п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», п.1 ч.1 ст.258, ст.260, ч.3 ст.451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 29 листопада2018 року.

Суддя В.В. Журавський