Рішення № 78225625, 29.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 р. № 1440/2131/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Очаківська, 57, с. Парутине, Очаківський район, Миколаївська область, 57540 до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 про:визнання протиправними дій щодо визначення плати за проїзд, згідно з розрахунком від 08.04.2018,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) щодо визначення позивачу плати за проїзд в розмірі 3281,25 євро за перевищення нормативів навантаження згідно з розрахунком б/н від 08.04.2018, складеним на підставі акта № 0004283 від 08.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що Управління не дотрималося вимог «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі – Порядок № 879), в зв’язку з чим відповідач безпідставно зобов’язав позивача сплатити 3281,25 євро.

Ухвалою від 20.09.2018 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, без виклику сторін. Цією ж ухвалою суд встановив Управлінню строк для подання відзиву.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Як вказано у частині четвертій статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі Акта № 0004283 від 08.04.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (надалі – Акт, арк. спр. 9), Довідки № 0012943 від 08.04.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (надалі – Довідка, арк. спр. 8), головний спеціаліст Управління 08.04.2018 склав Розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта від 08.04.2018 № 0004283 (надалі – Розрахунок, арк. спр. 10), відповідно до якого ОСОБА_1 був зобов’язаний протягом 30 календарних днів сплатити до Державного бюджету 3281,25 євро – плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно з Актом та Довідкою, за результатами вагового було встановлено, що фактична повна маса автомобіля MAN F 2001 (реєстраційний номер НОМЕР_1) з напівпричепом марки KOGEL AN (реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить позивачу і яким керував ОСОБА_2, - 62,18 т, в той час як нормативно допустимим є 44,0 т. Як вказано в Акті, автомобіль пройшов відстань дорогами загального користування 625 км. Виходячи з цих даних, відповідач, на підставі Порядку № 879, визначив суму плати за проїзд.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до Розрахунку, Управління визначило плату за проїзд на підставі формули, що приведена у пункті 30, з урахуванням вимог пункту 311 Порядку № 879.

У пункті 30 зазначено, що розмір плати залежить зокрема від протяжності маршруту; у пункті 311 вказано, що, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків – у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків – у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків – у п’ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно, Управління мало в даному випадку довести, що позивач був перевізником (оскільки саме перевізник зобов’язаний внести плату), а також те, що пройдена частина маршруту (відстань перевезення) склала 625 км (оскільки від кількості кілометрів залежить розмір плати).

У Порядку № 879 термін «перевізник» відсутній. В пункті 2 наведено значення термінів, що вживаються у цьому Порядку, та вказано, що інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

У Правилах дорожнього руху, так як і в Законі України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», термін «перевізник» відсутній.

У Законі України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» наведено значення терміну «автомобільний перевізник» - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відомості про автомобільного перевізника, про маршрут перевезення зазначаються в товарно-транспортній накладній.

Згідно з товарно-транспортною накладною (арк. спр. 11), автомобільним перевізником (тобто особою, яка може бути зобов’язана внести відповідну плату), є ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ ДНІПРО ІНВЕСТ».

Як вказано вище, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується правомірність та обґрунтованість Розрахунку, що є підставою для задоволення позову.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Очаківська, 57, с. Парутине, Очаківський район, Миколаївська область, 57540, РНОКПП НОМЕР_2) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області щодо визначення ОСОБА_1 плати за проїзд в сумі 3281,25 євро на підставі розрахунку б/н від 08.04.2018 до акта № 0004283 від 08.04.2018.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) на користь ОСОБА_1 (вул. Очаківська, 57, с. Парутине, Очаківський район, Миколаївська область, 57540, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в сумі 1085 грн., сплачений платіжною квитанцією від 17.09.2018 № 138.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна