Рішення № 78225520, 15.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/1622/2018

Справа №359/2719/18

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання наказу частково недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала на те, що вона працювала в ДП МА «Бориспіль» на посаді начальника служби пасажирського обслуговування (СПО). Наказом ДП МА «Бориспіль» від 09 січня 2018 року №01-07-6 до організаційної структури та штатного розпису підприємства були внесені зміни, яким зокрема з організаційної структури підприємства виключено та скорочено в штатному розписі підприємства підрозділ СПО з відповідними посадами, в тому числі, начальника служби, яку обіймала позивач. На виконання цього наказу було створено комісію для визначення працівників, які підлягатимуть вивільненню при скороченні та для проведення конкурсу на заміщення вакантних посад. В подальшому ОСОБА_1 була попереджена про скорочення. Позивач повідомила керівництво про своє право на зайняття посади начальника аеровокзального комплексу, або принаймі начальника служби обслуговування в терміналах або заступника начальника служби обслуговування в терміналах. Проте, згідно витягу з протоколу комісії від 02 лютого 2018 року позивачу відмовлено у призначенні на вказані вакантні посади у зв’язку з наявністю неодноразових фактів допущення порушень вимог внутрішніх організаційно-правових документів підприємства. 02 лютого 2018 року на посаду начальника служби обслуговування в терміналах була прийнята ОСОБА_2, їй було надано відповідно обладнане робоче місце. Тоді як ОСОБА_1 була переведена в інше приміщення, яке не пристосоване для ефективного виконання своїх посадових обов’язків. Всі підрозділи з відповідними працівниками, які були у підпорядкуванні ОСОБА_1, були переведені у підпорядкування ОСОБА_2 Тому позивач вказує на те, що на неї та на ОСОБА_2 фактично покладені одні й ті самі функціональні обов’язки, з тією різницею, що вона штучно позбавлена належних умов праці. Позивач вважає, що ДП МА «Бориспіль» повинно було повідомити її за два місяці про зміну найменування підрозділу, в якому вона працює, та посади. Натомість, ДП МА «Бориспіль» застосувало праві процедури, які застосовуються при скороченні. Працівник, який був прийнятий на посаду начальника служби обслуговування в терміналах має меншу, ніж у позивача, кваліфікацію і продуктивність праці. За таких обставин позивач стверджує, що ДП МА «Бориспіль» порушило норми трудового законодавства, порушило права позивача, що негативно вплинуло на її життєвий уклад. У зв’язку з цим ОСОБА_1 просить визнати недійсним (скасувати) як такі, що суперечать положенням статей 32 та 40 КЗпП України, пункти 4, 5, 6, 7, 14 та 27 наказу ДП МА «Бориспіль» від 09 січня 2018 року №01-07-6 «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства», які стосуються виключення з організаційної структури та штатного розпису ДП МА «Бориспіль» підрозділу служби пасажирського обслуговування та всіх підпорядкованих начальнику служби пасажирського обслуговування підрозділів і працівників, а також зобов’язати ДП МА «Бориспіль» відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення в організаційній структурі та штатному розписі ДП МА «Бориспіль» підрозділу служби пасажирського обслуговування, який існував до наказу ДП МА «Бориспіль» від 09 січня 2018 року №01-07-06.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав пред’явлений позов, з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4 вказав на необґрунтованість позовних вимог. Оскільки, дійсно, з метою удосконалення виробничих процесів підприємства генеральним директором ДП МА «Бориспіль» прийнято наказ «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» від 09 січня 2018 року. Проте, внаслідок прийняття даного наказу ані переведення позивача на іншу посаду, ані звільнення не відбулося. Тому доводи позивача зводяться лише до не визнання нею нової організаційної структури підприємства зі встановленням чисельності працівників і штатного розпису. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні пред’явленого позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ДП МА «Бориспіль» на посаді начальника служби пасажирського обслуговування (СПО).

В своїй роботі позивач керувалась положенням про службу пасажирського обслуговування №29-05-14 від 13 березня 2017 року.

Наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_5 №01-07-6 від 09 січня 2018 року «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» з метою удосконалення виробничих процесів підприємства, зокрема наказано з 10 квітня 2018 року виключити з організаційної структури та скоротити в штатному розписі підприємства підрозділ СПО з посадами: начальник служби в кількості 1 одиниця.

Водночас, п.4-7 та п.14 цього наказу передбачено з 10 квітня 2018 року включення до організаційної структури та штатного розпису підприємства підрозділ аеровокзальний комплекс разом з посадою начальника аеровокзального комплексу, якому, в свою чергу, підпорядковуються: підрозділ служби обслуговування VIP та бізнес пасажирів та підрозділ служба обслуговування в терміналах з посадами начальника та заступника в кількості 1 одиниці.

З метою визначення працівників, які підлягатимуть вивільненню при скороченні та для проведення конкурсу на заміщення вакантних посад було створено відповідну комісію ДП МА «Бориспіль».

Так, за результатом роботи комісії, згідно витягу з протоколу №11-27/1-4 від 02 лютого 2018 року вирішено ОСОБА_1, начальнику СПО, відмовити у призначенні на вакантні посади начальника аеровокзального комплексу, начальника служби обслуговування в терміналах та заступника начальника служби обслуговування в терміналах, у зв’язку з наявністю неодноразових фактів допущення даним керівником порушень вимог внутрішніх організаційно-правових документів, які свідчать про її низький рівень організації та контролю роботи підлеглого персоналу та про низький рівень її особистої дисциплінованості. При цьому, запропоновано ОСОБА_1 за її бажанням інші наявні вакантні посади по підприємству.

З доводів позивача вбачається, що 02 лютого 2018 року на посаду начальника служби обслуговування в терміналах була прийнята ОСОБА_2, їй було надано робоче місце. Тоді як позивача переведено в інше приміщення, яке не пристосоване для ефективного виконання посадових обов’язків. З цього часу, позивач та ОСОБА_2 фактично виконують одні й ті самі функціональні обов’язки. Проте, на відміну від позивача для ОСОБА_6 були створені всі належні для цього умови праці. На переконання позивача, працівник, прийнятий на посаду начальника служби обслуговування в терміналах має меншу кваліфікацію і продуктивність праці.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч цьому, твердження позивача не підтверджені належними та допустимими доказами. Тому, суд вважає доводи ОСОБА_1 з приводу того, що відповідачем при скороченні чисельності та штату працівників не враховано, що вона має більшу кваліфікацію та продуктивність праці, в порівнянні з працівником, прийнятим на посаду начальника служби обслуговування в терміналах, а також доводи з приводу того, що позивач штучно була позбавлена відповідним чином обладнаного робочого місця, необґрунтованими.

Зважаючи на те, що оскаржуваний наказ «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» прийнятий генеральним директором ДП МА «Бориспіль» з єдиною метою – удосконалення виробничих процесів підприємства.

У зв’язку з цим, суд критично ставиться до доводів позивача, стосовно того, що в штатному розписі підприємства залишився підрозділ, замість СПО, який виконує функції, раніше покладені на СПО. При цьому, змінилось лише найменування замість СПО – служба обслуговування в терміналах, яка очолюється начальником. Тому, на переконання позивача, змінилось виключно найменування служби.

Згідно з положенням ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до ч.2 ст.65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

У відповідності до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому, суд вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано в чому саме полягає порушення, невизнання чи оспорювання її права на працю та чим оскаржуваний наказ ДП МА «Бориспіль» порушує саме її права.

У судовому засіданні не встановлено, які саме права позивача та на захист яких вона діє, порушено оскаржуваними наказом, що унеможливлює встановлення факту наявності порушеного права.

Зважаючи на те, що наказ ДП МА «Бориспіль» від 09 січня 2018 року №01-07-6 «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства» за своєю суттю є внутрішнім документом, про що позивач особисто зазначає у позовній заяві. Тому, на думку суду, не можна вважати ефективним способом відновлення порушеного права позивача визнання недійним такого наказу, з підстав його невідповідності актам цивільного законодавства.

Зокрема, згідно з положенням ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зважаючи на це, вимога щодо визнання недійним даного наказу ДП МА «Бориспіль» є помилковою, з огляду на те, що така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх прав.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові №910/17448/16 від 16 травня 2018 року, згідно якого розпорядчий документ не є правочином у розумінні цивільного законодавства, а внутрішнім документом банку.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Разом з цим, суд погоджується з доводами представника відповідача, що застосування такого способу захисту порушених прав як відновлення становища, яке існувало до порушення, можливе на підставі ст.32 КЗпП України та ст.235 КЗпП України, тобто у разі переведення працівника на іншу роботу без його згоди, а також у разі звільнення без законної на те підстави.

Тоді як у спірних правовідносинах не відбулось а ні звільнення позивача, а ні переведення на іншу посаду без її згоди.

З огляду на це, застосування такого способу захисту порушеного права як відновлення становища, яке існувало до порушення, щодо спірних правовідносин не передбачено чинним КЗпП України.

Зважаючи на те, що недоведеність позовних вимог або ж неможлив ість захисту порушеного права позивача обраним способом є підставою для відмови в позові.

Тому, на підставі зібраних по справі доказів, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.64, ч.2 ст.65 ГК України, ч.1 ст.15, ч.1 та ч.2 ст.16, ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4, ч.1 ст.19, ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання частково недійсним наказу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 09.01.2018 року №01-07-6 та зобов»язання відновити становище, яке існувало до видання наказу – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2018 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський