Рішення № 78225327, 29.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/5232/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з наступними вимогами:

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Державному гуртово – роздрібному підприємстві з 01.09.1994 року по 01.11.2001 року до страхового стажу;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 01.07.2018 пенсію відповідно до ст.ст.24, 26, 44 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач зверталася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. У зв’язку з цим, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 07.11.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

Позивач позовні вимоги підтримала з підстав, зазнаних у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позов. Представник наголосила, що згідно долучених до заяви документів, загальний страховий стаж позивачки станом на дату призначення пенсії становить 19 років 06 місяців 03 дні. Враховуючи те, що в трудовій книжці позивачки внесено виправлення в даті звільнення з роботи, у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи в Державному гуртово – роздрібному підприємстві з 01.09.1994 по 01.11.2001 до страхового стажу. Оскільки з 01.01.2018 року по 31.12.2018 пенсія за віком призначається за наявності на дату досягнення пенсійного віку страхового стажу не менше 25 років, то право для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у позивачки відсутнє.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встанови наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.09.2018 ОСОБА_1, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 04.10.2018 № 3618/03.06-36/3 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду за даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Стаття 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року – не менше 25 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як встановлено з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу наявності чи відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивачки з 01.09.1994 року по 01.11.2001 року в Державному гуртово – роздрібному підприємстві до страхового стажу, та призначення їй пенсії за віком з часу первісного звернення.

Висновки відповідача про неврахування вищевказаного періоду роботи позивача у Державному гуртово – роздрібному підприємстві ґрунтуються на твердженнях про те, що у трудовій книжці в записі № 14 містяться виправлення в даті звільнення з роботи.

Відповідно до п. 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року N 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з п. 1 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Неточності в записах чи відсутність документів на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості трудової книжки, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Враховуючи період роботи позивачки з 01.09.1994 по 01.11.2001 року на Державному гуртово – роздрібному підприємстві, загальний стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за віком складає більше 25 років.

Вказане підтверджується записом у трудовій книжці (а.с. 20) та долученими до матеріалів справи копіями наказів та архівних довідок.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Крім того, відповідно до п.3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Такими особами, згідно п.1.2 Порядку №22-1 є, зокрема позивач.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17.

Оскільки зазначені відомості у трудовій книжці ОСОБА_1, що є основним документом для підтвердження стажу роботи, є повними, містять в собі вичерпну інформацію про роботу позивача, суд дійшов висновку зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу період роботи в Державному гуртово – роздрібному підприємстві з 01.09.1994 року по 01.11.2001 року до страхового стажу.

Таким чином, враховуючи загальний стаж роботи позивачки, що становить більше 25 років, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком відповідно до ст.ст.24, 26, 44 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Разом з тим, щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до вказаних статей Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що при розгляді справ за адміністративними позовами про зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплатити пенсію за віком, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про призначення та виплату такої пенсії, що не належить до компетенції суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати пенсії за віком на умовах, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Державному гуртово – роздрібному підприємстві з 01.09.1994 року по 01.11.2001 року до страхового стажу.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст.24, 26, 44 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01.07.2018 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул. Сокальська, 8/30, ІПН НОМЕР_1) 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2018.

Суддя В.М. Сакалош