Рішення № 78225029, 23.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1868/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі представників:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд” про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду 04.05.2018 року надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд” з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 18.05.2018 року №0156951308 на суму 873754, 63 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом із порушенням ряду норм чинного законодавства України, зокрема, прийняте всупереч приписам ст. 1 та 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності і боржника або визнання його банкрутом», що порушує його права й інтереси та, відповідно, є протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що після винесення ухвали Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 року у справі №5015/4447/12 мораторій на задоволення вимог кредиторів втратив чинність. А податкове повідомлення-рішення №0156951308 було винесене 18.04.2018 року крім того донарахування стосуються періоду 2015-2017 років.

Зазначив, що платником задекларована сума грошових зобов’язань у розмірі 217778,21 грн., з податку на доходи фізичних осіб однак вони не були перераховані в державний бюджет, про що зазначено на ст. 30 акту перевірки.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем було порушено п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України згідно якого податкові агенти зобов’язані, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподаткується до або підчас такої виплати за її рахунок.

Ухвалою суду від 04.06.2018 відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності,

встановив:

ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Спеціалізованого управління №14 Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 03.04.2018 №868/13-01-14-12/01291436 та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Перевіркою встановлено порушення, допущені позивачем:

-п.5.6.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення збитків всього на суму 154003 грн., у т.ч. за 2017 року в сумі 154003 грн.;

-п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п.“а” п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України – встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року в сумі 2643778,91 грн.;

- п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз “а” п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено неперерахування податкуи на доходи фізичних осіб в сумі 217778,21 грн.

На підставі акту перевірки Головним управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 року №0156951308 форми “Д” за порушення п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п.“а” п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, яким визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб – за податковим зобов’язанням в сумі 217778,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 655976,42 грн.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішеннями контролюючого органу, звернувся із даним позовом до суду.

При ухваленні рішення суд керувався наступним.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 171.1 пункту 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахувань, бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 38.2 статті 38 Податкового кодексу України, сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, представником платника податку.

Згідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно до приписів п.п.168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до приписів п. 126.2 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов’язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 ст. 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов’язання.

Отже, пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Таким чином, статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Перевіркою встановлено, що відповідно до даних головних книг за 2015-2017 року по рах. 661 та 6411 на підприємстві числиться кредиторське сальдо в розмірі 504245,79 грн, а відповідно до розрахунку штрафних санкцій на дану суму не нараховувалась оскільки даний період виходив поза межі обревізованого періоду.

Вказана сума заборгованості впливала на своєчасність та повноту сплати податку з доходів фізичних осіб оскільки платежами, які справлялися позивачем погашалась заборгованість попередніх періодів.

Отже, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, та вважає, що позивачем в порушення вимог п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 (“а”) ст.176 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, утриманий з заробітної плати після виплати оподатковуваного доходу, до бюджету перераховано несвоєчасно.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року порушено провадження у справі №5015/4447/12 про банкрутство ПрАТ “Фірма “Нафтогазбуд”.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 року припинено провадження у справі №5015/4447/12.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року за №2343-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Вищенаведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство підприємницька діяльність боржника не припиняється, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають нові зобов’язання, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Однак, відповідно до частини 5 статті 19 зазначеного Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов’язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов’язаннями згідно із загальним правилом, нараховується неустойка ( штраф, пеня ), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів ).

Таким чином, суд дійшов висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу як поточному кредиторові нараховувати податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за невиконання податкових зобов'язань, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

За результатами податкової перевірки контролюючі органи можуть нарахувати як основну суму податкового зобов'язання, так і суми штрафних санкцій. Ця позиція аргументована тим, що зобов'язання по сплаті податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій виникають вже після введення мораторію, і податкові органи в даному випадку є кредитором за поточними зобов'язаннями боржника.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення та не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені ), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно нараховано суму грошових зобов’язань за несвоєчасну сплату податку з доходу фізичних осіб.

Також, суд не бере до уваги покликання позивача на те що відповідачем у податковому повідомленні-рішенні невірно зазначено код ЄДРПОУ, оскільки судом з’ясовано, що при формуванні ППР електронною системою остання цифру « 0» сприймає за пробіл, у зв’язку із чим виникла технічна помилка у коді підприємства. Крім того, суд наголошує, що технічна помилка не спростовує факт порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.3 ст.139 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд-

у х в а л и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 30.11.2018 року.

Суддя Коморний О.І.