Рішення № 78224958, 20.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1476/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого - судді Кухар Н.А.

суддів Крутько О.В., Хоми О.П.

секретаря судового засідання Гулкевич В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Львівській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства юстиції України та, після уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 16.01.2015 №48 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з займаної посади;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області “По особовому складу” від 26.01.2015 року №37 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з займаної посади;

- поновити в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №5 роти дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів старшого сержанта ОСОБА_1 ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівські області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-зобов»язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про позивача;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

30.03.2015 року відкрито провадження у справі,02.07.2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13.07.2015 року зупинено провадження у справі.

12.05.2016 року згідно розпорядження №86-р від 12.05.2016 року проведено перерозподіл судової справи.

02.10.2018 року провадження у справі поновлено та залучено співвідповідачем Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Львівській області.

20.11.2018 року закрито провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 року №48 о/с та наказом ГУ МВС України у Львівській області “По особовому складу” від 26.01.2015 року №37 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ, вважає такі незаконними, необгрунтованими, прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки не відповідають положенням Закону України “Про очищення влади” та Конституції України, позивач не вчиняв жодних дій, які перелічені в Законі України “Про очищення влади”, а тому положення цього закону не повинні застосовуватись відносно нього, а отже оскаржувані накази підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Представник Міністерства внутрішніх справ України у відзиві на позовну заяву зазначив, що заперечує проти позовних вимог та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Пояснив, що оскаржувані накази є законними та обґрунтованими, складеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. З цих підстав просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник позивача подав через канцелярію суду клопотання від 20.11.2018 року про розгляд справи без позивача та його представника, а також клопотання про долучення доказів.

Представники відповідачів належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилися

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1М був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, на час звільнення працював на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №5 роти дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 року №48 о/с відповідно до вимог пункту 10 частини 2 ст.3 Закону України “Про очищення влади” від 16.09.2014 року №1682-VII та згідно з пунктами 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил ( із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу майора міліції ОСОБА_1 , старшину міліції, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №5 роти дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів.

На підставі наказу МВС України № 48о/с від 16.01.15р. начальником ГУМВСУ у Львівській області 26.01.15р. прийнято наказ № 37о/с “По особовому складу”, яким відповідно до вимог пункту 10 частини 2 ст.3 Закону України “Про очищення влади” від 16.09.2014 року №1682-VII та згідно з пунктами 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил ( із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу майора міліції ОСОБА_1, старшину міліції, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №5 роти дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів з 26 січня 2015 року, виплативши йому грошову компенсацію за невикористану відпустку в період роботи з 01 до 26 січня 2015 р. в кількості 2 календарних днів.

Надаючи оцінку доводам сторін з приводу підстав звільнення позивача з займаної посади судом встановлено наступне.

Як встановлено судом у позивача на розгляді знаходився рапорт командира взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС при ОСОБА_2 України в Київській області капітана міліції ОСОБА_3, згідно рапорту якого від 30.12.2013 року під час несення служби на 20 км а/д Київ-Овруч в с.Нові Петрівці близько 12:30 год. Автомобілю «Хюндай» , н.з. ВС 1610 СТ не виконав вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п.2.4 ПДР України. Було встановлено, що власником транспортного засобу виявився гр. ОСОБА_4 За місцем проживання ОСОБА_4 відмовився надавати пояснення з приводу випадку порушення ПДР і повідомив, що він керував даним автомобілем. Йому було запропоновано для з’ясування обставин прибути до ВДАІ ЛМУ ГУМВС у Львівській області, однак ОСОБА_4 не прибув визначений термін.

06.01.14р. на адресу УДАІ ГУМВСУ у Львівській області засобами електронного зв’язку з Департаменту ДАІ МВС України надійшов “Алгоритм дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР”, який 08.01.14р. був доведений до відома особового складу підпорядкованих підрозділів ДАІ. Вказаним документом були надані рекомендації для працівників ДАІ , яким було доручено на виконання рапорти працівників ДАІ м.Києва та Київської області.

Позивачем 09.01.2014 року було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_4, в якому визначені порушення вимог п. 2.4,8,9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст.122-2 КУпАП та передані матеріали до Оболонського районного суду м.Києва.

Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 30.01.2014 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 27.03.2014 року було скасовано постанову Оболонського районного суду м.Києва від 30.01.2014 у справі про адміністративне порушення за статтею 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_4 закрито за відсутності в його діях події і складу адміністративного порушення.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Закон України «Про очищення влади» визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про очищення влади», очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про очищення влади», очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 3 Закону №132-VIII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Статтею 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII (надалі – Закон № 743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов'язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону № 743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону, покладається на суди.

Питання про застосування цього Закону суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання (стаття 7 Закону № 743-VII).

Аналогічні норми містили положення Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII (надалі – Закон № 737-VII).

Системний аналіз положень вказаних нормативних актів дає підстави суду дійти висновку, що передбачена Законом №132-VIII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована до осіб при сукупності таких обставин:

- така особа в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту;

- участь порушника в таких масових акціях протесту повинна бути встановлена та доведена;

- учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий, зокрема, до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону № 743-VII та Закону № 737-VII;

- звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами № 743-VII та № 737-VII.

В даному випадку, як вже зазначалось, судом встановлено, що ОСОБА_6 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вказані в складеному позивачем протоколі про адміністративне правопорушення, відтак не був звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону № 743-VII та Закону № 737-VII.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами 1 та 2 при прийнятті оскаржуваних наказів безпідставно застосовано до позивача положення Закону №132-VIII та проведено звільнення його з займаної посади.

Крім цього, в оскаржуваних наказах вказано, що звільнення позивача з займаної посади проведено, в тому числі, на підставі пунктів 62 “а”, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.91р. (зі змінами і доповненнями) (надалі - Положення) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби (пункт 62 Положення).

Окрім Положення, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються також Законом України “Про міліцію” (надалі - Закон № 565-XII) та Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” (надалі – Статут).

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Щодо позивача належного службового розслідування не було проведено.

Пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Провівши системний аналіз зазначених норм матеріально права, суд дійшов висновку, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Допущені порушення при виконанні посадовою особою правоохоронного органу вимог законодавства, зокрема позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6, не містить ознак такого проступку, а підпадає під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.

За положеннями статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність оскаржуваних наказів та незаконність звільнення позивача з займаної посади.

Відповідно до пункту 24 Положення, порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню; у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує постанову Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95р. (зі змінами і доповненнями), якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Згідно з довідкою № 658/2018 від 25.10.18р. розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2014 року становив 2 664,90 грн., за грудень 2014 року 3 107,97 грн, в листопаді та грудні 2014 року - 43 робочих днів. Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 5772,87: 43= 134,26 грн.

Період, за який слід стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у даній справі становить з 27.01.2015 по 20.11.2018.

Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2015 по 20.11.2018, що підлягає виплаті позивачу становить 128 218,30 грн. (134,26 грн. * -955 робочих днів).

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачами не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 94, 241-246 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 16.01.2015 №48 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з займаної посади.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області “По особовому складу” від 26.01.2015 року №37 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з займаної посади.

Поновити в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №5 роти дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів старшого сержанта ОСОБА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівські області середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 128 218,30 ( сто двадцять вісім тисяч двісті вісімнадцять грн..30 коп) грн..

Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2 886,43 грн.( дві тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 43 коп. ) звернути до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 30.11.2018 року.

Головуючий – суддя Кухар Н.А.

Суддя Крутько О.В.

Суддя Хома О.П.