Ухвала суду № 78224061, 13.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3982/18

Пр. 1кп/336/528/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Жупанової І.Б., за участю секретаря Падалка А.Р., прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1, захисника – адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за ч. 2 ст. 121 КК України відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, працюючого експедитором ПП «Омега», неодруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

05.12.2012 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

23.01.2015 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до З років позбавлення волі; на підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднано покарання за вироком Токмацького міського суду від 05.12.2012 року та призначено покарання у вигляді позбавлення волі 3 роки 1 місяць;

26.05.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України

шляхом часткового складання покарання за вироком Токмацського районного суду Запорізької області від 23.01.2015 року та призначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 11.02.2015 року Запорізьким районним судом Запорізької області на підставі ч. 5 ст.72 КК України зараховано строк тримання під вартою з 20.03.2015 року по 06.07.2015 року; звільнений 29.05.2017 року з Біленьківської ВК Запорізької області на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 19.05.2017року за ст. 81 КК України умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 15 днів;

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України КК України.

Під час досудового розслідування йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 19.09.2018 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено до 24:00 год. 20.11.2018 року включно.

Прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3, оскільки продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання цього запобіжного заходу, а саме: може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 а даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Представник потерпілого підтримав позицію прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою строком на 2 місяці, обґрунтовуючи це тим, що підстав для його застосування немає, він не має наміру ухилятись від явки до суду, прокурором не доведено наявність ризиків.

Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд вважає, що заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на два місяці задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Натомість прокурором в обґрунтування заявленого клопотання не надано суду належних та допустимих доказів існування на теперішній час наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що існували на час застосування запобіжного заходу і продовження строку його дії судом, за умови застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв’язку із чим клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов’язків, відносно нього достатньо застосування менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на два місяці.

Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 – відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період дії запобіжного заходу залишати місце свого постійного проживання, а саме: квартира АДРЕСА_2, з 20-00 до 08-00 годин.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов’язки:

1) являтися до суду на його виклик у встановлений термін;

2) не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Роз’яснити обвинуваченому його обов’язки та наслідки їх невиконання.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту діє до 13 січня 2019 року включно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти в залі суду негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню.

Суддя: І.Б. Жупанова