Рішення № 78223393, 30.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 р. Справа№0540/8187/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації

про: визнати протиправним розпорядження Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації від 14 червня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, зобов'язання Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації про визнати протиправним розпорядження Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації від 14 червня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, зобов'язання Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року вона народила на непідконтрольній території Україні сина ОСОБА_2. 10.11.2017 р. зареєструвала народження сина в Центральному районному у м. Маріуполі відділі ДРАЦС ГТУ юстиції у Донецькій області, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 Відповідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. 15.03.2018 р. позивач разом з дитиною виїхала на підконтрольну українській владі територію в с. Времівка Великоновоселківського району, де вони були взяті на облік та отримали статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується відповідними довідками від 15.03.2018 р. Позивач 15.05.2018 р. звернулась до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської РДА з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, але допомогу не отримала. 22.06.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з питання виплати допомоги, на що було отримано лист про відмову в призначенні соціальної допомоги відповідно до розпорядження від 14.06.2018 р. та витягу з протоколу № 106 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.06.2018 р. згідно якого відмовлено в призначенні державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання державної допомоги, чим порушено конституційне право на соціальний захист з боку держави.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що після звернення 15.05.2018 р. ОСОБА_1 до управління із заявою про призначення соціальної допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям та допомоги малозабезпеченим сім'ям, було зроблено запит до ДП «Інформаційно - обчислювальний центр Мінсоцполітики» та проведено перевірку за місцем фактичного проживання/перебування ОСОБА_1 та її дитини за фактичним місцем проживання не виявилось, факт проживання підтверджено не було. Впродовж трьох днів до управління для складання акту позивач не з'явився. В зв'язку з чим в продовж трьох днів з дня складання акта та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати було передано на розгляд комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при райдержадміністрації для подальшого прийняття рішення. За результатами розгляду справи комісією було винесено рішення від 05.06.2018 р. про відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат. Також відповідач зазначає, що рішення комісії не позбавляє ОСОБА_1 права на отримання соціальних виплат в подальшому, для цього громадянці необхідно повторно звернутися до органу, що їх виплачує з відповідною заявою.

Позивач у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно позовної заяви ОСОБА_1 просила суд розглянути справу без її участі в письмовому провадженні.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 16 жовтня 2018 року.

У судове засідання призначене на 16.10.2018 р. сторони не з'явилися.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 20.11.2018 року., в зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, позивач просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження, а представник відповідача не надав до суду заяв (клопотань) про розгляд справи без участі управління, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 10.11.2017 року, виданого Центральним районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 13).

15.03.2018 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, та отримали відповідні довідки № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 14).

З матеріалів справи встановлено, що позивач 15.05.2018 року звернулась до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області з заявою про призначення допомоги при народженні, допомоги на дітей одиноким матерям, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (а.с. 29-30).

Згідно Акту обстеження матеріально - побутових умов сім'ї № 10047 від 01.06.2018 р., зазначено, що в ході перевірки фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи згідно ПКМУ № 365 від 08.06.2016 р. встановлено, що заявник за адресою с. Времівка, вул. Героя 46 не перебувала, факт проживання/перебування не підтверджено (а.с. 33).

Суд зазначає, що на вищезазначеному Акті (який наданий суду відповідачем) мається відмітка про те, що 04.06.2018 р. з'явилась для проходження фізичної ідентифікації разом з дитиною.

Згідно витягу з протоколу № 106 від 05.06.2018 р. засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ухвалено відмовити у призначенні (відновленні) соціальних виплат таким що, з'явилися протягом трьох робочих днів для проходження фізичної ідентифікації (факт проживання/перебування не підтверджено), згідно списків на перевірку від управління соціального захисту населення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 39).

Рішенням Управління соціального захисту населення Великоновоселківської райдержадміністрації від 14 червня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні допомоги відповідно до заяви від 15.05.2018 р. (а.с.31).

Листом від 22.06.2018 р. № 5489 повідомлено ОСОБА_1, що їй відмовлено в призначенні допомоги згідно витягу з протоколу № 106 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.06.2018 р. (а.с. 17).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі по тексту - Закон № 2811), Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2402). Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 року N 1768-III (далі по тексту - Закон № 1768).

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2, 5 частиною 1 статті 3 Закону 2811 видами державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини та допомога на дітей одиноким матерям. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (стаття 4 Закону 2811).

Право, умови, розмір допомоги при народженні дитини визначено розділом ІІІ Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»

Статтею 10 Закону № 2811 визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Статтею 11 Закону № 2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.

Статтею 12 Закону 2811 передбачено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Право, умови, розмір, підстави припинення (зупинення) допомоги на дітей одиноким матерія визначено розділом V-A Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»

Статтею 18-1 Закону 2811 визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами і в установленому законодавством порядку, відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Статтею 18-2 Закону передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Згідно статті 18-3 Закону 2811 допомога на дітей одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 18-4 Закону 2811 передбачено, що виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Вказані норми Закону 2811 кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року, який затверджено на виконання статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

Статтею 1 Закону визначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа.

Малозабезпечена сім'я це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї

Прожитковий мінімум для сім'ї є визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення

Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України, що передбачено ст. 3 Закону 1768.

Статтею 4 Закону 1768 визначено, що заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:

документ, що посвідчує особу;

довідка про склад сім'ї. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні;

декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення);

довідка про наявність та розмір земельної частки (паю);

довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції.

Форми заяви, довідки про склад сім'ї, декларації про доходи та майно встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців (ст. 6 Закону 1768)

Вказані норми Закону 1768 кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 250, який затверджено на виконання статті 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, на підставі витягу з протоколу № 106 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.06.2018 р. згідно якого ухвалено відмовити у призначенні (відновленні) соціальних виплат таким що, з»явилися протягом трьох робочих днів для проходження фізичної ідентифікації (факт проживання/перебування не підтверджено), згідно списків на перевірку від управління соціального захисту населення ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Водночас, суд зазначає, що Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» такої підстави для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, не передбачено. Також суд звертає увагу, що відповідач має право відмовити у призначенні державної допомоги, відповідно до вимог закону. Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.

Стосовно посилання на не підтвердження факту проживання/перебування позивача, суд зазначає, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі по тексту - Закон № 1382), не може позбавляти позивача права на отримання державної соціальної допомоги. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідачем у справі не надано відомостей, що ОСОБА_1 отримала таку допомогу в іншому органі соціального захисту населення на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Крім того суд зазначає, позивач зазначає, що в період з 22.05.2018 р. по 20.06.2018 р. в період часу коли було проведено перевірку матеріально побутових умов сім'ї та прийнято розпорядження про відмову у призначенні державної соціальної допомоги ОСОБА_1 знаходилась на сесії ЗДМУ ІІ-го фармацевтичного факультету та складала іспити, на підтвердження чого надано копія довідки про участь у сесії та копія диплому (а.с.15 - зворотній бік, 49). Також суд звертає увагу, що згідно копії Акту обстеження матеріально - побутових умов сім'ї № 10047 від 01.06.2018 р., зазначено, що в ході перевірки фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи згідно ПКМУ № 365 від 08.06.2016 р. встановлено, що заявник за адресою с. Времівка, вул. Героя 46 не перебувала, факт проживання/перебування не підтверджено. Але у на вищезазначеному Акті (який наданий суду відповідачем) мається відмітка про те, що 04.06.2018 р. особа з'явилась для проходження фізичної ідентифікації разом з дитиною.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що розпорядження яким відмовлено в призначенні допомоги за заявою від 15.05.2018 р. прийнято необґрунтовано, без зазначення підстав відмови з посиланням на норму закону, щодо кожного виду соціальної допомоги та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, тому зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог в частині зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям суд зазначає наступне.

Позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Позивач, в сім'ї якої народилася дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною, зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про народження дитини та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, та довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивач виховує дитину та виконує батьківські обов'язки, що не заперечується відповідачем.

Суд звертає увагу на те, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, оскільки зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, а саме Законом № 2811-XII.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 226/318/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року № 826/12123/16 (залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року) положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та

Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 р. № 637 визнано нечинними, оскільки останні не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Таким чином, враховуючи встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили обставини щодо не відповідності положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 правовим актам вищої юридичної сили, суд не приймає посилання представника відповідача на вказані нормативно-правові акти.

Крім того суд зазначає. що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини в межах встановленого строку на звернення з такою заявою, не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання призначити та виплатити державну допомогу при народженні дитини.

Щодо позовних вимог про зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної допомоги на дітей одиноким матерям та соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям суд зазначає, відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та відповідними Порядками № 1751 від 27.12.2001 р. та від 24 лютого 2003 р. № 250 відповідно.

Для призначення вищезазначеної державної допомоги на дітей одиноким матерям та соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям необхідно надання відповідного переліку документів, до якого входять також документи про майновий стан заявника, зазначені види допомоги призначаються з моменту звернення та на певний період часу. Рішення, щодо призначення або відмови у призначенні даних видів допомоги приймає відповідний орган розглянувши відповідний пакет документів.

В матеріалах справи наявна заява про призначення соціальної допомоги, а саме державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, до якої додано 6 документів на 9 аркушах. З наданої заяви не можливо встановити чи надані усі документи та чи відповідають вони тим вимогам які передбачені Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та відповідними Порядками № 1751 від 27.12.2001 р. та від 24 лютого 2003 р. № 250 відповідно для призначення державної соціальної допомоги.

Суд зазначає наступне, частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині зобов»язання нарахування та виплати державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не підлягають задоволенню, оскільки саме прийняття рішення про призначення відповідного виду державної соціальної допомоги, є виключним повноваженням відповідача та є його дискреційними повноваженнями і суд захищаючи права та свободи позивача не може перебирати на себе функції інших органів державної влади та втручатися в делеговані повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15 травня 2018 року про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовним вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації в частині визнати протиправним та скасування розпорядження Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації від 14 червня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, зобов'язання Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 року, зобов»язати Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації державної повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2018 року про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації про визнати протиправним розпорядження Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації від 14 червня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, зобов'язання Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування розпорядження Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації від 14 червня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації державної повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2018 року про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації державної (код ЄДРПОУ 03197233, 85500, Донецька область, смт. Велика Новоселківка вул. Янісольська 68/2) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.