Вирок № 78223217, 30.11.2018, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№ 340/93/17

Судове провадження № 1-о/340/1/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

прокурора Сілецької С.Ю.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Богданця Ю.М.,

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2017 за №12017090130000030, за заявою засудженого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: с Микуличин, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2010 та 2014 років народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 за ч.2 ст.191 КК України, -

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді майстра лісу Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу, до повноважень якого входило охорона і захист лісу, лісовпорядних знаків та іншого ввіреного йому майна в закріпленому за ним 10.03.2014 обході №4 із кварталами №7, 8, 9, 10, 11, 16 Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу, та будучи матеріально відповідальною особою згідно з укладеним із ним договором про повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому матеріальних цінностей та забезпечення охорони лісу на обході від самовільних рубок від 09.12.2013, умисно, з корисливих мотивів, привласнив, вивізши 09.02.2017 з території лісової ділянки №34 кварталу №7 Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу, ввірену йому на відповідальне зберігання, належну Верховинському районному лісгоспу, лісодеревину об'ємом 4,88 м.куб. у виді кругляка хвойної породи, пиловника третього сорту, вартістю 4977 грн. 60 коп., з наміром в подальшому обернути його на власну користь. Таким чином скоїв злочин передбачений ч.1 ст.191 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєному злочині визнав повністю, суду показав, що з 2014 року по 28.03.2017 він працював майстром лісу Верховинського районного лісгоспу та в його обов'язки входило охорона лісу, іншого майна лісгоспу, зокрема у закріплених за ним кварталах №7,8,9,10,11 та 16. Згідно з покладеними на нього обов'язками він повинен був регулярно обходити ввірені йому квартали, виявляти факти незаконної порубки лісу та осіб порушників, фіксувати відповідні випадки. Також, на нього було покладено повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому матеріальних цінностей та забезпечення охорони лісу на його обході. При цьому йому було відомо, що з листопада 2016 року на його обході в кварталі №7 зберігаються залишки лісопродукції, яку заготовив лісгосп та не встиг вивезти до настання зимового періоду. Деревина зберігалася на площадці лісосіки без охорони, а тому він маючи потребу в лісодеревині для використання у власних цілях, запросив свого знайомого ОСОБА_4 із вантажним автомобілем, який приїхавши на місце зберігання деревини завантажив її на автомобіль з допомогою вантажників. При цьому водію та хлопцям, які завантажували він нічого не пояснював, сказав, що деревина є його власністю. Однак в подальшому, коли ОСОБА_4 транспортував деревину до дому, був зупинений працівниками поліції, які виявивши факт відсутності документів затримали вантаж. Крім цього, ОСОБА_4 пояснював, що деревина є його, а тому в подальшому його викликали в приміщення райвідділу, де він зізнався у скоєнні злочину.

Також вказав, що при попередньому розгляді справи він тяжко хворів, вживав певні медичні препарати внаслідок чого до кінця не усвідомлював усіх юридичних тонкощей розгляду кримінального провадження, дав визнавальні покази за ч.2 ст.191 КК України. Однак ці покази щодо себе є завідома неправдиві, оскільки він не володів службовими обов'язками на розпорядження чи управління цією лісопродукцією, в жоден спосіб не використовував надані йому службові обов'язки для заволодіння нею, така зберігалася на відкритій лісовій площадці на ввіреному йому обході, а тому він ввівши в оману інших учасників, що така деревина є його власністю, заволодів нею. Тому просить переглянути попередній вирок у кримінальному провадженні та перекваліфікувати його діяння на ч.1 ст.191 КК України.

Окрім визнання вини обвинуваченим, його винуватість у скоєному підтверджується такими доказами.

Показами представника потерпілого, який суду показав, що 10.02.2017 вночі був затриманий вантажний автомобіль під керуванням ОСОБА_4, яким перевозилася лісодеревина, що зберігалася на ввіреному обвинуваченому обході. В його присутності проводився огляд та обмір лісодеревини, встановлено, що було вивезено лісодеревини об'ємом 4,88 м.куб. При цьому обвинуваченого не було. Однак вважає, що обвинувачений був відповідальний за збереження лісодеревини згідно посадової інструкції та договору про повну матеріальну відповідальність.

Показами свідка ОСОБА_5, який суду показав, що він займає посаду лісничого Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу та організовує роботу лісництва. Відповідальною особою в межах ділянки лісу №34 квартал 7 був майстер лісу ОСОБА_1, на якого відповідно до посадової інструкції покладено обов'язки з охорони лісу та іншого ввіреного йому майна в закріпленому за ним обході. Також згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, майстер лісу бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому матеріальних цінностей, зокрема лісодеревини.

Показами свідка ОСОБА_4, який суду показав, що на початку лютого 2017 року йому зателефонував ОСОБА_1 та попросив перевезти лісодеревину, яка знаходилася у лісовому масиві урочища Суха с Криворівня Верховинського району до пилорами, для подальшої її обробки та можливості використати її у власних цілях. Він погодився, та разом із ОСОБА_6 поїхав до вказаного місця, де їх вже чекали ОСОБА_1 та ОСОБА_9. Погрузивши лісодеревину на транспортний засіб приблизною кількістю 5 м.куб., на яку вказував ОСОБА_1, як власну, він поїхав до пилорами, а інші залишилися. Проїхавши близько кілометра, його зупинили працівники поліції та попросили пред'явити документи на лісодеревину, на що він сказав, що таких в нього немає і з приводу даного питання їм слід звернутися до ОСОБА_1, оскільки деревина його.

Показами свідка ОСОБА_6, який суду показав, що ОСОБА_1 є його сусідом, і в лютому 2017 року він попросив його загрузити лісодеревину, на що він погодився. Він пішов до ОСОБА_4, та вони разом поїхали в лісовий масив с Криворівня та погрузили лісодеревину на транспортний засіб ОСОБА_4, після чого він пішов додому, а ОСОБА_4 поїхав. Вказав, що на місці були також ОСОБА_1 та ОСОБА_9, і лісодеревину кількістю близько 4 м.куб. вони погрузили вчотирьох.

Лісорубним квитком від 01.03.2016 (а.с.119), матеріально-грошовою оцінкою лісосіки, переліком дерев (а.с.120,121), дефектною відомістю (а.с.122), актом перевірки наземної сигналізації про появу шкідників і хвороб лісу (а.с.123), планом та звітом про використання лісового фонду (а.с.124-126), з яких вбачається, що Верховинським районним лісгоспом було заплановано та здійснено у 2016 році санітарну рубку лісодеревини у кварталі №7, виділ №34.

Протоколом огляду місця події від 16.02.2017 з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що при проведенні огляду території лісового масиву в кварталі №7 виділ №34 Верхньоясенівського лісництва Верховинського РЛГ, що в урочищі Суха с Бережниця Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області встановлено, що в даному кварталі є відведена вибіркова санітарна рубка площею 6,3 га ліквідною кубомасою 29 м.куб. Згідно із звітом про використання лісосічного фонду Верхньоясенівського лісництва Верховинського РЛГ за січень 2017 року залишок невивезеної з верхнього складу становить 6 м.куб. При проведенні огляду місця події в лісовому масиві вказаного кварталу виявлено пні, зрізи якого світлого забарвлення, що свідчить про нетривалий термін порубки, кількістю 39 штук, на кореневих лапах яких мається відпускне тавро світло синього забарвлення з маркувальним позначенням тризуба у верхній частині та «Л-3», що означає тавро лісничого Верхньоясенівського лісництва. Крім цього, на місці даної вибірково-санітарної рубки виявлено два хлисти лісодеревини по 10 м кожен. З метою встановлення кубомаси залишків лісодеревини за допомогою мірної вилки на висоті грудей (1.30м) було здійснено їх заміри, які склали 28 см. Кожна, які в перерахунку таблиці об'Аємів затверджених ДСТ 2708-75 склали 1.2 м.куб.

Протоколом огляду місця події від 10.02.2017 з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що на час проведення огляду місця події на території Верховинського ВП, а саме вантажного автомобіля марки ГАЗ-66, на кузові якого виявлено навантажену лісодеревину, а саме колоди сироростучих дерев породи смерека загальною кількістю 32 штуки довжиною 3 м кожна. Присутній на місці огляду водій та власник транспортного засобу ОСОБА_4 пояснив, що погружену на кузов лісодеревину, він вивозив з лісового масиву с Бережниця Криворівнянської сільської ради і на лісодеревину в нього будь-які документи відсутні.

Актом секвестру від 13.02.2017, згідно якого у водія автомобіля ГАЗ -66, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4, забрана лісодеревина у кількості 4.88 м.куб. породи «смерека» та передана на зберігання майстра лісопильного цеху Верховинського РЛГ ОСОБА_7

Актом огляду-обміру від 13.02.2017, згідно якого загальна кубомаса виміряної лісодеревини (пиловника) становить 4,88 м.куб.

Наказом (розпорядженням) Верховинського районного лісгоспу № 112 від 09.12.2012 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду майстра лісу Верхньоясенівського лісництва.

Посадовою інструкцією майстра лісу Верхньоясенівського лісництва ОСОБА_1, затвердженої директором «Верховинського районного лісгоспу» ОСОБА_8, зокрема пунктами 1,9 розділу ІІ якої майстер лісу здійснює охорону лісів, лісовпорядних знаків та іншого ввіреного йому майна в закріпленому за ним обході, веде поштучний облік, підраховує кубатуру, оформляє документи на марковану продукцію та відправляє її споживачам.

Договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 09.12.2013, укладеного з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать Верховинському районному лісгоспу між директором ОСОБА_8 і працівником майстром лісу Верхньоясенівського лісництва ОСОБА_1, згідно якого майстер лісу Верхньоясенівського лісництва який виконує роботу з охорони лісу від самовільних рубок, безпосередньо пов'язану з охороною обходу від самовільних рубок бере на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому підприємством матеріальних цінностей. Дія договору поширюється на весь час роботи з довіреними працівникові матеріальними цінностями підприємства.

Актом про закріплення обходу (а.с.118), згідно з яким за ОСОБА_1 закріплено квартали №7, 8, 9, 10, 11, 16 обходу №4.

Таким чином, вина обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.191 КК України є доведеною.

Вирішуючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 не правильно кваліфіковані за ч.2 ст.191 КК України і такі слід правильно кваліфікувати за ч.1 ст.191 КК України з таких підстав.

Аналізуючи конструкцію ч.2 ст.191 КК України суд вбачає, що особливою кваліфікуючою ознакою злочину передбаченого названою частиною статті Закону про кримінальну відповідальність є «зловживання» службовою особою своїм службовим становищем внаслідок чого відбулося привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном.

Відповідно до роз'яснень у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

За таких обставин привласнення, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати ввіреного майна, предметом привласнення, заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні, однак у зазначений спосіб винний може привласнювати чи заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні.

При цьому, на відміну від привласнення і розтрати ввіреного майна, для привласнення, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майном офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.

Однак обставин, які б давали суду підстави прийти до висновку, що обвинувачений був наділений повноваженнями щодо управління чи розпорядження лісодеревиною, яка зберігалася на ввіреному йому обході стороною обвинувачення не доведено, як і обставин протиправного використання таких службових повноважень спрямованих на заволодіння цим майном.

Як встановлено із дослідженої в судовому засіданні посадової інструкції майстра лісу, договору про повну матеріальну відповідальність, в обов'язки обвинуваченого входило лише збереження матеріальних цінностей Верховинського районного лісгоспу на ввірених йому обходах, в тому числі лісодеревини об'ємом 4,88 м.куб. у виді кругляка хвойної породи, пиловника третього сорту, що була зрубана в порядку санітарної рубки Верховинським районним лісгоспом та зберігалася на території лісової ділянки №34 кварталу №7 Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу. В той же час, ні посадовою інструкцією, ні договором про повну матеріальну відповідальність, ані іншими документами чи нормативно-правовими актами на обвинуваченого не покладено повноважень щодо управління чи розпорядження цим майном.

Крім цього, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6 суду підтвердили, що спірну лісодеревину вони вивозили із території лісового масиву на прохання ОСОБА_1, як його власну деревину. При цьому жодних документів, які б давали право на офіційне переміщення даної лісодеревини ОСОБА_1 їм не надавалося.

Також з показів, допитаних в судовому засіданні представника потерпілого ОСОБА_3 та лісничого ОСОБА_5 вбачається, що в обов'язки ОСОБА_1 входило лише збереження матеріальних цінностей лісгоспу наявних в межах ввіреного йому обходу, функціями управління та розпорядженнями цим майном обвинувачений не був наділений.

Крім цього, з протоколу огляду події від 10.02.2017 з фототаблицями до нього, вбачається, що жодних документів на момент перевезення лісодеревини не було.

За таких обставин слід прийти до висновку про те, що стороною обвинувачення безпідставно кваліфіковано діяння ОСОБА_1, як «привласнення, заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем», оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів про те, що обвинувачений привласнив чи заволодів чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Крім цього, слід зазначити і про зайвість одночасної кваліфікації дій ОСОБА_1 як привласнення та заволодіння, оскільки у випадку доведеності наявності в діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки «заволодіння», така за своїм змістом охоплює «привласнення», яке є закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним.

У зв'язку із цим слід діяння обвинуваченого ОСОБА_1 перекваліфікувати на ч.1 ст.191 КК України, оскільки він 09.02.2017, працюючи на посаді майстра лісу Верхньоясенівського лісництва Верховинського районного лісгоспу, привласнив, тобто протиправно та безоплатно вилучив, ввірене йому майно Верховинського районного лісгоспу, а саме: лісодеревину об'ємом 4,88 м.куб. у виді кругляка хвойної породи, пиловника третього сорту, вартістю 4977 грн. 60 коп.

Одночасно, суд враховує, що за це ж протиправне діяння ОСОБА_1 уже засуджено вироком Верховинського районного суду від 10.03.2017 за ч.2 ст.191 КК України.

Відповідно до ст. 460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили. Відповідно до ч.2 ст.459 КПК України визначено перелік нововиявлених обставин, за наявності яких вирок суду, який набрав законної сили може бути переглянуто.

Зокрема, підставою для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (п.1,4 ч.2 ст.459 КПК України).

Частиною 1 ст. 467 КПК України встановлено, що суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування. За нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті судові рішення (вироки, ухвали) всіх судів. Новими визнаються обставини незалежно від того, чи були вони відомі кому-небудь із учасників процесу, головне, щоб вони не були відомі суду.

За змістом наведених вище норм процесуального закону роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, в тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.

При розгляді заяви про перегляд вироку суду від 10.03.2017 за нововиявленими обставинами судом встановлено, що такий постановлявся судом в порядку ч.3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів винуватості обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України виключно на підставі показів обвинуваченого, оскільки такий визнавав свою вину у інкримінованому злочині повністю та ніхто із учасників кримінального провадження не заперечував проти цих обставин.

Зокрема в ході допиту обвинувачений стверджував, що він заволодів лісодеревиною зловживаючи службовим становищем, а суд роз'яснивши обвинуваченому наслідки такого порядку, прийняв до уваги визнання вини обвинуваченим та не досліджуючи посадові обов'язки, договір про повну матеріальну відповідальність та інші докази постановив обвинувальний вирок.

Однак, в ході проведення повного судового слідства на підставі заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами судом встановлено, що надані обвинуваченим покази не відповідають фактичним обставинам справи, такий себе оговорив, давши щодо себе завідома неправдиві покази щодо наявності в його діях зловживання службовим становищем, ці обставини суду не були відомі і не могли бути відомі під час попереднього судового розгляду в силу не дослідження судом доказів у кримінальному провадженні за спільним клопотанням усіх учасників судового розгляду, що в сукупності потягло неправильність вироку суду від 10.03.2017, який набрав законної сили 04.04.2017 та засудження обвинуваченого до покарання за скоєння злочину тяжчого, ніж ним учинено.

А тому суд приходить до висновку про необхідність перегляду цього вироку суду за нововиявленими обставинами шляхом його скасування та постановлення нового вироку про засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст.191 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття у скоєному, сприяння органам слідства у розслідуванні справи, наявність у обвинуваченого на утриманні двох неповнолітніх дітей, відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Також суд враховує, що він вчинив злочин середньої тяжкості, завдану злочином матеріальну шкоду відшкодував, раніше не судимий, щиро розкаявся у скоєному злочині, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно.

Тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та відбуття основного покарання, у зв'язку із чим суд обирає йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.191 КК України. Крім цього, слід призначити обвинуваченому додаткове покарання в межах санкції ч.1 ст.191 КК України.

У відповідності до положень ст.100 КПК України слід вирішити питання про долю речових доказів.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

скасувати вирок Верховинського районного суду від 10.03.2017 про засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.191 КК України, постановлений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2017 за №12017090130000030, у зв'язку із нововиявленими обставинами та ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст. 191 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (вісімсот п'ятдесят гривень) з позбавленням права займати посади пов'язані із виконанням адміністративно-господарських функцій у державних підприємствах у сфері лісового господарства, строком на 2 (два) роки.

Речові докази:

-автомобіль марки ГАЗ-66, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання власнику ОСОБА_4, вважати повернутим за належністю;

-лісодеревину масою 4,88 м3, передані на зберігання Верховинському районному лісгоспу, вважати повернутими за належністю.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Копію вироку вручити засудженому та прокурору.

Суддя: Бучинський А.Б.