Рішення № 78222849, 07.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 р. Справа№0540/6620/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., за участю секретаря судового засідання – Волікової О.О., представника відповідача - ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДФС у Донецькій області про часткове скасування вимоги про сплату боргу №Ю-322-00 від 06.02.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про часткове скасування вимоги про сплату боргу №Ю-322-00 від 06.02.2018 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що Головним управління ДФС у Донецькій області було складено вимогу № Ю-322-00 від 06.02.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 27 192 291,66 грн. Рішенням Державної фіскальної служби від 03 травня 2018 року скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» про скасування зазначеної вимоги залишено без задоволення. Позивач зазначає, що оскаржує вимогу № Ю-322-00 від 06.02.2018 року частково, у сумі 4 791 802,79 грн., оскільки інша частина боргу на суму 22 400 488, 87 грн. входила до предмету спору який було розглянуто судом.

Вважає, що вимога від №Ю-322-00 від 06.02.2018 року є незаконною, оскільки підприємство позивача зареєстровано в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької і Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, а Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено доповнення у розділ VIII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пунктом 93, відповідно до якого, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. За таких обставин позивач вважає себе звільненим від сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а відповідач неправомірно вимагає від нього виконання визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 обов’язків зі сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Окрім того, позивач зазначає, що борг з єдиного внеску в сумі 4 791 802,79 грн. самостійно погашено позивачем.

Ухвалою суду від 03 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

26 вересня 2018 року на адресу суду надійшла заяви позивача про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог. В зазначені заяві позивач просив доповнити свої позовні вимоги та зобов’язати відповідача здійснити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів до ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» шляхом зменшення заборгованості з єдиного внеску на суму 4 791 802,79 грн. та відкликати вимогу №Ю-322-00 від 06.02.2018 року про сплату боргу в сумі 27 192 291,66 грн.

16 жовтня 2018 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає представник відповідача зазначає, що платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року № Ю-322-00. Представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки зміни до закону №2464-VI, внесені Законом №1661- VII, зокрема пункт 9-3 вважати пунктом 9-4, втратили чинність згідно із Законом 911- VIII з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 07 листопада 2018 року.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за №34032208, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

02 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-322-00, за якою вимагається від Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 27 192 291, 66 грн.

За наслідками оскарження зазначеної вимоги до Державної фіскальної служби України скарга позивача була залишена без розгляду, а спірну вимогу № Ю-322-00 від 06.02.2018 року залишено без змін.

Позивачем до суду надане повідомлення Торгово-промислової палати України від 24 січня 2018 року, яким підтверджено, що Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зареєстровано та здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції та те, що на нього поширюється виняток встановлений п 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2424 від 08.07.2010 року на період з 14.04.2014 року по теперішній час.

Також, 30 травня 2018 року Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до контролюючого органу подану заяву відповідно до ст. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо списання безнадійної заборгованості з єдиного внеску та нарахованих штрафних санкцій і пені за даними особових рахунків шахтоуправління зі сплати податків, зборів та інших платежів у сумі 25308892, 14 грн.

Згідно облікових даних, наданих відповідачем, заборгованість позивача станом на станом на 29 січня 2018 року становила 27192291,7 грн., тому ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу на вказану суму боргу.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі – Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” було внесено зміни до Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Слов’янськ.

До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Курахове, де розташований орган доходів і зборів, на обліку у якого перебуває позивач.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов'язку своєчасної сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Відтак, формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

В контексті викладеного, суд зазначає, що позивач, в даному випадку, звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Стосовно посилання відповідача, що доповнення розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 911), суд зазначає, що дійсно зазначена норма з 01 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, разом з тим зберіглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №805/2856/17-а.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога Ю-322-00 від 06.02.2018 року в частині зобов’язання сплати недоїмки у розмірі 4 791 802,79 грн. винесена відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки сума недоїмки, зазначена у вказаній вимозі нарахована відповідачем за період, який включає час проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Позовну вимогу щодо зобов’язання відповідача здійснити дії щодо корегування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів по ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське№1» шляхом зменшення заборгованості з єдиного внеску на суму 4 791 802,79 грн. та відкликати вимогу №Ю-322-00 від 06.02.2018 року про сплату боргу в сумі 27 192 291,66 грн., суд знаходить передчасною, оскільки такі дії можуть бути здійснені відповідачем лише за наслідками набрання законної сили рішенням суду щодо скасування спірної вимоги. У зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 71 877,04 грн. згідно платіжного доручення від 30 серпня 2018 року № 3470 та у розмірі 1762 грн. згідно платіжного доручення від 24 вересня 2018 року № 3767.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при частковому задоволені позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єктів владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 71 877,04 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДФС у Донецькій області про часткове скасування вимоги про сплату боргу №Ю-322-00 від 06.02.2018 року – задовольнити частково.

Вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області №Ю-322-00 від 06.02.2018 року про сплату боргу скасувати частково у розмірі 4 791 802 (чотири мільйони сімсот дев’яносто одна тисяча вісімсот дві ) гривні 79 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» суму судового збору у розмірі 71 877, 04 (сімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят сім ) гривень 04 копійки.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.