Рішення № 78222818, 28.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 р. Справа№0540/8832/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання бездіяльність протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі та не виплатив заборгованість. З посиланням на Конституцію України, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу;

- зобов’язати відповідача відновити нарахування та виплату пенсії позивачу, виплатити існуючу заборгованість по сплаті пенсійних виплат за весь період, з урахуванням виплаченого періоду з 17.10.2017 по 30.06.2018 .

26 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

29 жовтня 2918 року від відповідача були витребувані докази.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсійні виплати по інвалідності і перебуває на обліку в Торецькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. У 2017 році позивач змінив місце реєстрації та відмовився від довідки внутрішньо переміщеної особи. Проте всупереч чинному законодавству відповідач припинив пенсійні виплати. Позивач вважає дії відповідача неправомірними.

28 листопада 2018 року отримані витребувані від відповідача докази та відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що позивач звернувся до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, його було взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Після рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04 січня 2018 року відповідача було зобов’язано поновити пенсійні виплати з 17.10.2017. Розпорядженням 193242 від 21.03.2018 позивачу було поновлено пенсійні виплати з 17.10.2017. З 01.07.2018 позивачу було припинено виплату пенсії у зв’язку з встановленням факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. З посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі - Постанова КМУ № 509), від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 637) та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 365). У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Дослідивши докази та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 54, що підтверджується копією паспорта громадянина України ВВ 502862.

11 липня 2017 року розпорядженням 6214 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області було призначено позивачу пенсійні виплати по інвалідності.

04 січня 2018 року постановою Дзержинського міського суду Донецької області було зобов’язано Управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 17 жовтня 2017 року.

21 березня 2018 року розпорядженням 193242 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області було поновлено позивачу пенсійні виплати по інвалідності.

З липня 2018 року Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплату пенсії позивачу de facto припинило.

Згідно довідки «Про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії» ОСОБА_1 була не виплачена пенсія за періоди з 01.04.2016 по 16.10.2017 та з 01.07.2018 по 30.11.2018.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо не виплати пенсії позивачу з липня 2018 року та заборгованості з квітня 2016 року по 16 жовтня 2017 року на підставі встановленого факту відсутності реєстрації позивача в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Суд враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

З огляду на викладене суд вважає, що не виплата пенсії позивачу з липня 2018 року та заборгованості з квітня 2016 по 16 жовтня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 «Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов’язання відповідача поновити виплату пенсії з липня 2018 року та заборгованості що виникла з 01 квітня 2016 року по 16 жовтня 2017 року.

Аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 85287, Донецька область, м. Торецьк, вул. Молодої Гвардії, б.54, РНОКПП – НОМЕР_1) до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, б.22, код ЄДРПОУ – 42170475) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат по інвалідності ОСОБА_1 з липня 2018 року.

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з липня 2018 року та виплатити заборгованість з 01 квітня 2016 року по 16 жовтня 2017 року включно.

Повне рішення складено 28 листопада 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.