Рішення № 78222722, 28.11.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.11.2018

Справа № 320/6728/18

Провадження № 2/320/3679/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Бахаєва І.М.,

за участі секретаря – Фурсової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Вагіфовича про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 Вагіфовича, в якому просить визнати ОСОБА_2 Вагіфовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком № 99 по вулиці Підгірній в м. Мелітополі Запорізької області.

Свій позов позивач мотивувала тим, що їй, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок № 99 по вулиці Підгірній в м. Мелітополі Запорізької області. Відповідач прописаний у вказаному будинку, однак починаючи з 2010 року за місцем реєстрації не проживає. Вона позбавлена права в повній мірі вільно розпоряджатися належним їм майном. Вирішити в позасудовому порядку даний спір виявилося неможливим, тому вона вимушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Позивач у судове засідання не з’явилася, суду надала заяви про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позивні вимоги визнає.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясування обставин справи, вислухавши пояснення позивача, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів дарування часток житлового будинку від 04 вересня 2015 року, належить житловий будинок № 99 по вулиці Підгірній в м. Мелітополі Запорізької області./а.с.7-14/

Згідно довідки відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 6821 від 02 листопада 2018 року місце проживання ОСОБА_2 Вагіфовича, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3./а.с.20/

Відповідно до довідки голови квартального комітету №57 від 09.07.2018 року, ОСОБА_2 Вагіфович, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Підгірна, буд. № 99, не проживає з 2010 року. /а.с.15/.

В силу того, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою, але не проживає, позивач не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Так, відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Відповідно до ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України сам факт припинення сімейних відносин з власником (власниками) квартири не позбавляє колишніх членів його (їх) сім'ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення.

Отже, виходячи з зазначених положень закону, член сім"ї власника зберігає право користування займаним приміщенням саме на тих умовах, на яких він поселився в житлове приміщення і користується ним нарівні з власником, а втрачає член сім"ї власника право користування цим будинком лише з підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України.

Оскільки, як було встановлено судом, житловий будинок № 99 по вулиці Підгірній в м. Мелітополі Запорізької області належить позивачці, відповідач на теперішній час не мешкає у зазначеному житловому будинку без поважних причин з 2010 року, інше не встановлено домовленістю між ними, тому на підставі ст. 405 ЦК України, відповідач може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 89, 247, 265 ЦПК України, ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Вагіфовича про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 Вагіфовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням в житловому будинку № 99 по вулиці Підгірній в м. Мелітополі Запорізької області.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ