Рішення № 78222476, 27.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року Справа № 0440/4982/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В. розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку вже призначеної пенсії; зобов’язати відповідача перерахувати призначену позивачу пенсію у відповідності до вимог ст.54 Закону Україну «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення 06.06.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови щодо включення до заробітної плати з якої розраховується пенсії премії отриманої позивачем під час роботи в зоні відчуження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовано тим, що якщо після поїздки працівника в зону відчуження проводилося нарахування премії за період виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, розмір премії повинен був визначатися на підставі положення, що діяло на підприємстві на момент відрядження. Премії, які були зазначені в довідці про заробітну плату від 05 вересня 2016 року №2330 не підтверджуються повним поясненням, відсутні накази (положення) по підприємству щодо преміювання.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по 2 групі інвалідності, призначену відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів справи вбачається, що з 15 грудня 1986 року по 15 травня 1987 року ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, знаходячись під час ліквідації аварії в зоні відчуження.

На виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був відряджений з місця роботи - ВО «Кривбассруда» (на теперішній час - ПАТ «Кривбасзалізрудком»).

Роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконувались в складі військової частини №51559, яка була дислоковане у с. Оране, Іванківського району, Київської області.

У зв'язку з прийняттям участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 2015 році позивач був визнаний інвалідом та отримав 2 групу інвалідності, та віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У 2015 році ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії, яку він отримує починаючі з березня місяця 2015 року.

Розмір призначеної позивачу пенсії був розрахований виходячи з грошових сум, які складались по-перше, з збереженого середнього заробітку за дні роботи в зоні відчуження та по-друге, з оплати праці за дні роботи в зоні відчуження. При цьому відповідачем при нарахуванні пенсії не були прийняти до уваги розміри нарахованих премій за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження.

У зв’язку з вищевикладеним 06 вересня 2016 року позивач звернувся до Криворізького північного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії та надав для розрахунку пенсії довідку про заробітну плату від 05 вересня 2016 року №2330, яка була видана позивачу адміністрацією ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» за період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період часу з 15 грудня 1986 року по 15 травня 1987 року, в якій були вказані усі грошові нарахування за період участі в ліквідації зазначених наслідків аварії, в тому числі премії.

15 вересня 2017 року на адресу позивача надійшла відповідь Криворізького північного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №241\К, з якого слідує, що якщо після поїздки працівника в зону відчуження проводилося нарахування премії за період виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, розмір премії повинен був визначатися на підставі положення, що діяло на підприємстві на момент відрядження. Премії, які були зазначені в довідці про заробітну плату від 05 вересня 2016 року №2330 не підтверджуються повним поясненням, відсутні накази (положення) по підприємству щодо преміювання.

Не погоджуючись з висновками, викладеними у зазначеної відповіді, у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся з листом до Пенсійного фонду України, але він розглянути не був та на підставі ст. 7 зазначеного Закону повернутий за вих. №5585\К-4 від 06 березня 2018 року.

Не погодившись з позицією відповідача, ОСОБА_1А звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, суд доходить наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 54 цього Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 112 від 25 березня 2014 року був затверджений «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Заробітна плата пенсіонера ОСОБА_1, відповідно до довідки, яка знаходиться у пенсійній справі позивача, була нарахована та виплачена з урахування премії, яка була встановлена нормативно-правовими актами СРСР та УРСР.

У своєму листі від 29 жовтня 1992 року №09-3751 Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України зазначили, що якщо підприємством було невірно нарахована заробітна плата за роботу в зоні відчуження, то підприємство на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством, розраховану таким чином заробітну плату не індексують і не виплачують, а лише враховують при обчисленні пенсії.

Підпунктом 3 пункту 1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (порядок виплати премії визначено Постановою СРСР №1512-р від 24 червня 1986 року) запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

У своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" Конституційний суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Вищий адміністративний суд у своєму рішенні від 18 лютого 2015 року у справі К/800/1607/15 дійшов висновку, що перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС необхідно проводити на підставі постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок №207-7 від 10 червня 1986 року та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року, оскільки право особи на заробітну плату у підвищеному розмірі, за період її роботи у зоні відчуження, гарантоване державою шляхом видання вказаних документів.

До того ж, видана позивачеві ПАТ «КЗРК» довідка про заробітну плату, одержану особою за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках засвідчує факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення) у в загальній сумі 3 467,61 карб. За період 15.12.1986 року по 15.05.1987 року, з врахуванням премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в загальному розмірі 463,06 карб.

Після проведення перевірки вказаної довідки співробітниками ПФУ був складений акт № 362 від 29.09.2016р., де вказано висновок, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні та надані в повному обсязі, про що на запит позивача ПАТ «КЗРК» була надано відповідь від 04.05.2018 року № 53-14.1190.

Сукупно аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за місцем постійної роботи позивачу виплачена заробітна плата з урахування всіх тарифних ставок, премії та доплат, які були встановлені нормативно-правовими актами СРСР та УРСР, а отже розрахунок пенсії без урахування сум премії за час роботи в зоні відчуження в 1986-1987 роках проведений невірно та підлягає перерахунку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (50081, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перерахувати призначену ОСОБА_2 пенсію у відповідності до вимог ст.54 Закону Україну «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, з дня звернення 06.06.2016 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона