Рішення № 78222211, 21.11.2018, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/270/18

РІШЕННЯ

іменем України

21 листопада 2018 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Коренюка В.П.,

при секретарі Подвисоцькій Т.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у м. Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся в Коростенський міськрайонний суд Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 28 січня 2010 року отримала кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Крім того, надала згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту і його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, щомісячно має погашати частини суми заборгованості, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів та всю суму пені, у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією або Овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та Овердрафтом. Однак, відповідач порушила умови договору, тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у сумі 32689,94 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору.

В судове засідання представник позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" не з'явився, в позовній заяві вказав, що справу просить розглядати у відсутності представника позивача.

Відповідачка –ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем без її згоди змінено процентну ставку в бік збільшення, що не відповідає умовам договору. А також, просила застосувати строки позовної давності та зазначила, що останній платіж по кредитному договору проводився нею 10.07.2014 року, а платіж проведений на 6.25 грн 28 квітня 2015 року та 6.84 грн 12 травня 2015 року нею не проводився, а був автоматично списаний з іншої картки.

У відповіді на відзив ПАТ КБ "ПриватБанк" послався на те, що ОСОБА_1 було інформовано із змінами відсоткової ставки по кредитному договору в бік збільшення за допомогою SMS повідомлень, а також розрахунок заборгованості, в тому числі неустойки, проведено у відповідності встановленої формули, а строки позовної давності при зверненні до суду з позовом дотримані.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обраним позивачем предметом спору в даній справі та способом захисту права, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України, є стягнення заборгованості.

Судом встановлено наступне.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 28 січня 2014 року отримала кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Крім того, надала згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту і його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, щомісячно має погашати частини суми заборгованості, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів та всю суму пені, у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією або Овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та Овердрафтом.

Однак, відповідач порушила умови договору та станом на станом 28 грудня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 32689,94 грн, з яких: 464,78 грн - заборгованість за кредитом; 26196,30 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1532,85 грн – штраф (процентна складова).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. ОСОБА_2 регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

За п. 2.1.1.2. вищевказаного ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, яка вказана у заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2014 року ОСОБА_1 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.7).

Згідно інформації викладеної у вказаній заяві, ОСОБА_1 підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, визначено, що ОСОБА_2 та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до ОСОБА_2 та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.

Як вбачається з витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", відповідачем отримано кредитну картку "Універсальна" з базовою відсотковою ставкою - 2,5%на місяць, розміром щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень та не більше залишку заборгованості, з пенею за несвоєчасне погашення заборгованості пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. Пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн., щоразу, коли виникає прострочення за кредитом процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше..

Зважаючи на викладене, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 підписаний кредитний договір № б/н від 28 січня 2014 року, за яким було надано кредитну картку "Універсальна", із встановленням відновлювального кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 500,00 грн..

Суд критично відноситься до тверджень сторони позивача про передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг право банку змінювати відсоткову ставку в одноособовому порядку.

За умовами п.п. 2.1.1.2.3, п.п. 2.1.1.2.4 ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архив ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https: //privatbank.ua/terms/, банк наділений правом змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

З довідки про ОСОБА_2 кредитування з використанням платіжної картки "Кредитка Універсальна" вбачається, що 55 днів пільгового періоду, було погоджено базову відсоткову ставку на рівні 2,5% на місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році).

За умовами ч.ч.2, 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. ОСОБА_2 договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, враховуючи, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, зміна фіксованої процентної ставки була здійснена банком без згоди позичальника, з наданих позивачем суду виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок відсотків, оскільки такий розрахунок потребує спеціальних знань у галузі фінансово-кредитних операцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період після збільшення відсоткової ставки задоволенню не підлягають.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.01.2014 року, укладеного між ПАТ "Приватбанк" та ОСОБА_1, відсоткова ставка (поточна заборгованість) починаючи з 28 січня 2014 року становить 30,00%, з 01 вересня 2014 року - 34,80%, з 01 квітня 2015 року - 43,20%, разом з тим, позивачем не долучено належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити укладення між сторонами договору про зміну умов кредитування,як того вимагає ст.. 1056-1 Цивільного кодексу України, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі, якому розраховано позивачем, оскільки станом на 31.08.2014 року, тобто до підвищення відсоткової ставки, розмір процентів, який розраховано позивачем становить 688,49 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" було встановлено пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, яка складає пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. Пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн., щоразу, коли виникає прострочення за кредитом процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше, та штраф за порушення строків платежів за будь - яким із грошових зобов'язань у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Виходячи з предмету позову, публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" окремо пред'явило вимоги до ОСОБА_1 про стягнення пені та комісії за користування кредитом в сумі 3996,01 грн., а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6. ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг: штраф - 500,00 грн. (фіксована частина) та 1532,85 грн. – штраф (процентна складова).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у цивільній справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідач ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність, тобто з дня проведення останнього платежу в сумі 190.90 грн. – 10 липня 2014 року.

В силу вимог ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України визначено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлюється строком в один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг та Тарифів банку встановлено, що відповідач згідно кредитного договору № б/н від 28.01.2014 року зобов'язувалася сплачувати проценти та пеню кожного місяця до 25 числа за попередній місяць.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу вимог ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення процентів та неустойки (штрафу, пені).

Суд розглянув спір у межах позовних вимог позивача.

Згідно позовної заяви та доданих до неї документів, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.01.2014 року станом на 31 серпня 2017 року.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 05 січня 2018 року (подано позовну заяву у відділення поштового зв'язку), а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період з 28 січня 2014 року по 31 серпня 2017 року (по дату проведення розрахунку заборгованості за кредитним договором позивачем), а пені - за період з 28 січня 2014 року по 31 серпня 2015 року.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами згідно кредитного договору № б/н від 28 січня 2014 року за період з 28 січня 2014 року по 31 серпня 2017 року становить 418,30 гривень: 30% : 12 місяців = 2,5 % (відсотки за користування коштами за 1 місяць); 464,78 гривень (сума заборгованості за кредитом) х 2.5% х 36 міс. = 418,30 грн.

Отже, вимога позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом підлягає до задоволення частково в розмірі 418,30 гривень та боргу в сумі 464,78 гривень.

В решті вимог позивача слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 47 гривень 57 копійок.

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору не встановлено.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612, 629, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - 883 (вісімсот вісімдесят три) грн 08 коп боргу за кредитним договором; - 47 (сорок сім) грн 57 коп судових витрат.

В решті позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду в 30-денний строк.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк", адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 кв.1,2; РНОКПП - НОМЕР_1.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області ОСОБА_3