Рішення № 78221723, 07.11.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/3045/18

2/311/1200/2018

07.11.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, Товарна Біржа «Контакт», про визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, Товарна Біржа «Контакт», про визнання права власності на квартиру, вказавши на те, що 04 червня 1998 року між позивачем ОСОБА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з іншої сторони, за результатами біржових торгів, які відбулися на Товарній Біржі «Контакт», був укладений Договір купівлі-продажу чотирикімнатної квартири №56 в корпусі І будинку №27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, згідно з яким позивач у власність придбав вищевказану квартиру загальною площею 85,4 м2, житловою площею 54,4 м2 за ціною 15000,00 гривень. Договір зареєстрований в Журналі реєстрації правочинів Товарної біржі «Контакт» 04 червня 1998 року за №Н-0094. 09 червня 1998 року вказаний вище Договір купівлі-продажу від 04 червня 1998 року був зареєстрований Василівським БТІ, про що було вчинено запис в реєстровій книзі за №17-18. Звернувшись до нотаріуса позивачу стало відомо, що він не зможе провести відчуження своєї квартири, тому що під час вчинення правочину не було додержано вимог закону щодо нотаріального посвідчення правочину. Таким чином, порушуються права позивача як власника нерухомого майна, а тому він змушений звернутися до суду та просить визнати ним, ОСОБА_1 право власності на чотирикімнатну квартиру №56, яка розташована в корпусі I будинку №27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівський район, Запорізька області.

Ухвалою Василівського районного суду від 08 жовтня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 07 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позов підтримує повністю, наполягає на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти

їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, за даними, наданими Управлінням державної міграційної служби України в Запорізькій області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з 27.08.1999 року.

Представник третьої особи – Василівської районної державної адміністрації Запорізької області в судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи належним чином були повідомлені, про що в справі міститься розписка про вручення судової повістки, про причини неявки не повідомили, пояснень щодо позову не надали.

Представник третьої особи Товарної біржі «Контакт» у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, пояснень щодо позову не надали.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі осіб, що не з’явилися у судове засідання.

У зв’язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 червня 1998 року між позивачем ОСОБА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з іншої сторони, за результатами біржових торгів, які відбулися на Товарній Біржі «Контакт», був укладений Договір купівлі-продажу чотирикімнатної квартири №56 в корпусі І будинку №27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, згідно з яким позивач у власність придбав вищевказану квартиру загальною площею 85,4 м2, житловою площею 54,4 м2. На підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу», договір купівлі-продажу зареєстрований на Товарній біржі «Контакт» в Журналі реєстрації правочинів 04 червня 1998 року за №Н-0094.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що продавець за договором продав квартиру позивачу за 15000,00 гривень, які отримав від покупця до підписання договору. Сторони засвідчили, що зазначений об’єкт нерухомості нікому до укладення угоди не проданий, не подарований, не закладений у спорі та під арештом не перебуває.

Вищевказані обставини свідчать про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу квартири, ніяких обмежень для його укладання не було, укладений договір купівлі-продажу нерухомості був виконаний сторонами у повному обсязі.

Відповідно до копії паспорта позивача ОСОБА_1 зареєстрованим місцем його проживання з 18 вересня 1998 року до теперішнього часу є адреса: квартира №56 в корпусі І будинку №27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області. Тобто судом встановлено, що позивач дійсно проживає у квартирі №56 в корпусі І будинку №27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яка була ним придбана на підставі укладеного біржового договору купівлі-продажу відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про товарну біржу» і у відповідності до Правил біржової торгівлі на товарних біржах, що діяли на час його укладання.

На час укладання договору купівлі-продажу нерухомості діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року, який в подальшому втратив чинність з 01.01.2004 року на підставі Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року.

Статтею 227 ЦК УРСР, який діяв на час укладення правочину, передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

У п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомості майна 04 червня 1998 року за №Н-0094 вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

За змістом ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, закон дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.), який набрав чинності з 01.01.2004 року, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ч.3,4 ст.334 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.) передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме на майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

Так, Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,та покупцем ОСОБА_1

Здійснивши державну реєстрацію в ГКП «Василівське районне бюро технічної інвентаризації» права власності на чотирикімнатну квартиру №56 в корпусі І будинку

№27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яку ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04 червня 1998 року за №Н-0094, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 08 червня 1998 року, держава цим самим визнала право власності позивача на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Реєстрація ГКП «Василівське районне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 права власності на квартиру №56 в корпусі І будинку №27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької областіна підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на червень 1998 року фактично не суперечило чинному законодавству.

Таким чином, враховуючи, що право власності на квартиру №56 в корпусі І будинку №27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, перейшло до позивача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 1998 року за №Н-0094, укладеного на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу», та зареєстрованого ГКП «Василівське районне бюро технічної інвентаризації» 08 червня 1998 року, на дату укладення угоди реєстрація права власності на підставі біржової угоди не суперечила чинному законодавству, при укладенні правочину договору купівлі-продажу спірної квартири сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, якими є вищезазначена біржова угода, відбулося повне виконання договору та вище вказана квартира передана позивачу, з моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину купівлі-продажу квартири, а визнання права власності за договором купівлі-продажу квартири не призведе до порушення прав будь-яких інших осіб, відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажуквартири унеможливлює відчуження квартири, тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру №56 в корпусі І будинку №27 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області обґрунтованіта підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, Товарна Біржа «Контакт», про визнання права власності на квартиру – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1) право власності на квартиру №56, корпус I, в будинку №27 по вулиці Ентузіастів, в місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками

справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений і підписаний 16 листопада 2018 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5