Рішення № 78220133, 21.11.2018, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/877/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2018 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Берелет В.В.

секретаря: Кирсань Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кринички цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна, -

за участю представників: позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, і він та його представник суду пояснили, що рішенням Верхньодніпровського районного народного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 1992 року Верхньодніпровську районну раду народних депутатів зобов’язано наділити позивача земельною ділянкою розміром 20 га на території Першотравенської сільської ради для ведення фермерського господарства. 12 травня 1992 року Верхньодніпровською районною радою народних депутатів було видано державний акт на довічне успадковування володіння земельною ділянкою площею 20 га для створення селянського (фермерського) господарства. Рішенням від 02 жовтня 1992 року Першотравенської сільської ради народних депутатів Верхньодніпровського району позивачу надано згоду на проектування під виділення земельної ділянки площею 20 га для фермерського господарства. Актом встановлення меж земельної ділянки Першотравенської сільської ради від 02 жовтня 1992 року встановлено межі земельної ділянки площею 16,6 га на полі №1 четвертої бригади колгоспу ім.Шевченка. Вказані земельні ділянки перебували в користуванні позивача. Для здійснення господарської діяльності було створено фермерське господарство «Росток». До 2005 року позивач користувався землею. Розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації №239 від 18 серпня 2005 року припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 36,6 га та земельна ділянка передана до земель запасу Першотравенської сільської ради. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року вищевказане розпорядження визнано недійсним. Проте, ОСОБА_7 управління Держземагенства у Дніпропетровській області укладено договір оренди земельної ділянки №19/03/14-1-ДО від 19 березня 2014 року з ОСОБА_2 та передали її в оренду строком на 49 років. Саме ця земельна ділянка знаходилась у користуванні ОСОБА_1 Уточнивши позовні вимоги позивач просить визнати недійсним і скасувати право власності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту та була надана в оренду ОСОБА_2 за договором оренди №19/03/14/1-ДО від 19 березня 2014 року, укладеним між ОСОБА_7 управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_2, скасувати державну реєстрації цього права; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 листопада 2013 року №ДН/1221087500:01:065/0000/342 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 березня 2014 року №ДН/1221087500:01:065/00001042 про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №19/03/14,/1-ДО від 19 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_7 управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_2; витребувати від ОСОБА_2 на його користь земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту; визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, призначену для сільськогогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Представник відповідача управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області у судове засідання не з’явився, про день слухання справи сповіщений.

Відповідач ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, встановив, що рішенням Верхньодніпровського районного народного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 1992 року Верхньодніпровську районну раду народних депутатів зобов’язано наділити його земельною ділянкою розміром 20 га на території Першотравенської сільської ради для ведення фермерського господарства. 12 травня 1992 року Верхньодніпровською районною радою народних депутатів було видано державний акт на довічне успадковування володіння земельною ділянкою площею 20 га для створення селянського (фермерського) господарства. Рішенням від 02 жовтня 1992 року Першотравенської сільської ради народних депутатів Верхньодніпровського району позивачу надано згоду на проектування під виділення земельної ділянки площею 20 га для фермерського господарства. Актом встановлення меж земельної ділянки Першотравенської сільської ради від 02 жовтня 1992 року встановлено межі земельної ділянки площею 16,6 га на полі №1 четвертої бригади колгоспу ім.Шевченка. Вказані земельні ділянки перебували в його користуванні. Для здійснення господарської діяльності було створено фермерське господарство «Росток».До 2005 року позивач користувався землею. Розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації №239 від 18 серпня 2005 року припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 36,6 га та земельна ділянка передана до земель запасу Першотравенської сільської ради. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року вищевказане розпорядження визнано недійсним. ОСОБА_7 управління Держземагенства у Дніпропетровській області уклало договір оренди земельної ділянки №19/03/14-1-ДО від 19 березня 2014 року з ОСОБА_2 та передало їй в оренду строком на 49 років.

Власником земельної ділянки є Держава в особі Головного управлінням Держземагенства у Дніпропетровській, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.123-124).

Згідно копії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.124) підставою виникнення права власності за ОСОБА_7 управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серії та номер: 5245-VI, виданий 06 вересня 2012 року, на земельну ділянку площею 37 га, кадастровий номер 1221087500:01:065:0005, призначену для ведення фермерського господарства, розташовану за адресою: Дніпропетровська область Верхньодніпровський район, Першотравенська сільська рада.

Право користування спірною земельною ділянкою було передано відповідачці ОСОБА_2 на правовій підставі - договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у встановленому законом порядку (а.с.125-127).

Частиною першою статті 407 ЦK України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача. Як убачається з копії наданого клопотання ОСОБА_2 воно відповідає чинному законодавству України.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки у відповідача не було підстав для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, то наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за №ДН/1221087500:01:065/00000342 від 19 листопада 2013 року, є правомірним та прийнятим в межах норм Земельного кодексу України. Тому вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області №ДН/1221087500:01:065/00000342 від 19 листопада 2013 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 186 Земельного кодексу України розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку: прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення; проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами; робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина 1 статті 186-1).

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина 4 статті 186-1).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обовязковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 1 статті 186-1).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 статті 186-1).

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт (частина 7 статті 186-1).

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, який зобовязаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження, за відсутності підстав для відмови у такому погодженні.

Оскільки, у відповідача не було підстав для відмови ОСОБА_2 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то наказ про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки за №ДН/1221087500:01:065/00001042 від 18 березня 2014 року, є правомірним та прийнятим в межах норм земельного законодавства України.

Стаття 124 Земельного кодексу України визначає порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статті 6 цього ж Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За таких обставин, наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою №ДН/1221087500:01:065/00000342 від 19 листопада 2013 року та наказ про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки від 18 березня 2014 року за №ДН/1221087500:01:065/00001042, є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, то пунктом 8 Постанови Верховної ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ передбачено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано в установленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України. Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року N 563 "Про земельну реформу" визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17 лютого 2004 року N 1492 дію вказаного пункту продовжено до 01 січня 2008 року. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп цей пункт визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення зазначеного рішення. Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування з тих підстав, що вони це право не переоформили, оскільки переоформлення його на право власності чи укладання договору оренди земельної ділянки є правом, а не обов'язком такої особи.

Статтею 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на права довічного успадковуваного володіння (а.с.15), але права свого не використав, а також не навів суду жодних підстав для визнання недійсним і скасування права власності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту та була надана в оренду ОСОБА_2 за договором оренди №19/03/14/1-ДО від 19 березня 2014 року, укладеним між ОСОБА_7 управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_2 і скасування державної реєстрації цього права, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, тому ці вимоги також не підлягають задоволенню.

На підставі стаття 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також представником ОСОБА_2 надано заяву про застосування позовної давності, в якій він посилається на те, що 10 серпня 2015 року Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, а ОСОБА_1 подав уточнюючий позов лише 14 квітня 2018 року, тобто пройшло більш ніж 3 роки.

Як убачається з матеріалів справи 07 вересня 2016 року було ухвалене рішення Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області; 13 грудня 2016 року ухвалене рішення апеляційним судом Дніпропетровської області; 18 жовтня 2017 року постановлено ухвалу Вищим Спеціалізованим Судом України, згідно якої рішення першої та другої інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції; ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року справу передано до Криничанського районного суду Дніпропетровської області, у зв’язку з заявленим самовідводом судді Петрюк Т.М., яка надійшла до суду 26 березня 2018 року.

Ураховуючи викладене, те, що дана цивільна справа протягом тривалого часу розглядалася судами різних інстанцій, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.

Щодо клопотання представника ОСОБА_6 про повернення уточненої позовної заяви, в якій він посилається на те, що станом на 01 листопада 2018 року ним не отримано копію уточненої позовної заяви, то це спростовується його особистим підписом та датою отримання 13 червня 2018 р.(а.с.146-148).

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Виходячи із засад справедливості, яка є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права, як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права, ураховуючи вищевикладене, норми діючого земельного законодавства України; те, що ОСОБА_7 управління при прийнятті оскаржуваних наказів діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед Законом, беручи до уваги про відмову позивачеві у задоволенні вищезазначених позовних вимог, не підлягають задоволенню також вимоги позивача про витребування земельної ділянки та визнання права власності на цю земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення або з дня отримання його копії.

Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2018 року.

Суддя: ОСОБА_8

р