Рішення № 78219962, 28.11.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4040/18

пров. 2/202/1875/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 листопада 2018 року Індустріальний районний м. Дніпропетровська

в складі:ОСОБА_1,

при секретарі- Розсохи І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про захист прав споживача та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача, зазначаючи, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири серії та номер 2114, виданого 27.05.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 06.06.2018 року він отримав досудову претензію про сплату заборгованості КП «Теплоенерго» ДМР за вих.. № 01-314. У зазначеній претензії вказано, що відповідач на підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 року № 28/12 та Дніпровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 року прийняло на баланс дебіторську заборгованість за надані послуги КП «Дніпровські теплові мережі». Також в претензії зазначено, що станом на 01.05.2018 року на особовому рахунку 211749, який закріплено за його, позивача, квартирою, обліковується заборгованість за надані послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 26 599,30 грн. 07.06.2018 року він, позивач, направив відповідачеві листа із пропозицією надати документи на підтвердження наявності вказаної заборгованості за надані послуги. Листом від 20.06.2018 року за вих.. № 975-и відповідач повідомив його про обов’язок сплатити заборгованість та надав роздруківку з особистого рахунку № 26-211749, з якої вбачається, що в листопаді 2017 року відповідач нарахував йому заборгованість у розмірі 22 812,30 грн. При цьому, ані копії договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, укладеного між ним, позивачем, та КП «Дніпровські теплові мережі» з місцем надання послуг : м. Дніпро, пр.. ОСОБА_4АДРЕСА_2, ані копії аналогічного договору, укладеного між ним та КП «Теплоенерго» ДМР відповідач йому не надав. Натомість відповідачем було надано два примірника договору по надання послуг з централізованого опалення (договір-приєднання) № 26-211749 від 18.06.2018 року. Позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Оскільки він, позивач, не був споживачем наданих КП «Дніпровські теплові мережі» та КП «Теплоенерго» ДМР послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: м. Дніпро, пр.. ОСОБА_4АДРЕСА_2 до 27.05.2017 року, так як став власником вказаної квартири і споживачем вказаних послуг з 27.05.2017 року, то він не має сплачувати вказану заборгованість.

У зв'язку з викладеним, позивач просив суд зобов’язати відповідача виключити із суми його заборгованості за послуги з централізованого опалення належної йому квартири АДРЕСА_3 заборгованість попередніх власників зазначеної квартири, що виникла в період часу до 27.05.2017 року та не включати такий борг до суми його заборгованості за послуги теплопостачання зазначеної квартири в майбутньому.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача КП «Теплоенерго» ДМР, ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначаючи, що відповідно до наказу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва № 170 від 23.10.2013 року «Про затвердження порядку відкриття, закриття та ведення особових рахунків для обліку абонентів – споживачів послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» та житлового законодавства України, особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно конкретного житлового приміщення та являє собою сукупність даних про житлове приміщення. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу, їх відкриття відбулося за часів СРСР. Після проголошення Незалежної України особові рахунку не змінювалися, тобто залишилися попередніми, які були відкриті за адресами. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника. Таким чином, немає законних підстав для виключення з особового рахунку позивача № 26-211749 суми заборгованості попереднього власника, що виникла до купівлі-продажу квартири, а саме до 27.05.2017 року. Представник відповідача зазначив, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири позивач повинен був переконатися в тому, що разом з новою квартирою до нього не перейдуть борги за комунальні послуги попереднього власника, зокрема, за теплопостачання, тобто позивач мав отримати документи по відсутність або існування заборгованості по комунальним платежам. П.п. 3.2.1 п. 3.2 договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2017 року № 2114 визначено, що продавці зобов’язані передати покупцю довідки та документи, що стверджують відсутність заборгованості по квартплаті та комунальним послугам щодо вказаної квартири. Абзацом 3 п.п. 5.1 п. 5 договору купівлі-продажу визначено, що продавці свідчать, що невиконаних зобов’язань по сплаті комунальних платежів на день посвідчення цього договору немає. Представник відповідача зазначила, що відповідно до відомостей КП «Теплонерго» 25.05.2017 року продавці отримали у КП «Теплонерго» довідки про наявність заборгованості за послуги теплопостачання № 928, № 1668. Відповідно до вказаних довідок станом на дату їх видачі заборгованість становила 29 433,31 грн. Отже, укладаючи договір купівлі-продажу квартири позивач знав про наявність заборгованості за послуги теплопостачання та погодив обов’язку їх погашення. Представник відповідача зазначила, що при переоформленні особового рахунку квартиронаймача або власника відбувається перехід заборгованості на особовому рахунку квартири за послуги попередніх власників. Тому списати, не нараховувати або виключити заборгованість попереднього власника у КП «Теплоенерго» немає жодних правових підстав. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачем у позові не зазначено, які саме його права, як споживача, порушені відповідачем. Вважає, що із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахованої плати заборгованості за спожите теплопостачання. Оскарження дій відповідача щодо нарахування плати за використане, поставлене тепло, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. У зв'язку з викладеним, представник відповідача просила суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири серії та номер 2114, виданого і зареєстрованого в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.05.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с. 3, 48-51).

Як встановлено судом, на підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 року № 28/12 та Дніпровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 року КП «Теплоенерго» ДМР прийняло на баланс дебіторську заборгованість за надані послуги КП «Дніпровські теплові мережі».

Судом встановлено, що КП «Теплоенерго» ДМР було направлено позивачеві досудову претензію про сплату заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, у котрій зазначено про необхідність позивачеві сплатити відповідачеві суму заборгованості, котра станом на 01.05.2018 року становить 26599,30 грн. (а.с. 4).

Відповідно до наданої представником відповідача довідки № 1668 від 25.05.2017 року заборгованість за надані послуги з теплопостачання за адресою: м. Дніпро, пр.. ОСОБА_4АДРЕСА_2 за період з 10.2016 року по 24.03.2017 року становила 6 621,01 грн. (а.с. 26).

Відповідно до наданої представником відповідача довідки № 928 від 25.05.2017 року заборгованість за надані послуги з теплопостачання за адресою: м. Дніпро, пр.. ОСОБА_4АДРЕСА_2 станом на 01.10.2016 року становила 22 812,30 грн. (а.с. 27).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач.

Пункт 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначає, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов’язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Оскільки судом встановлено, що позивач став власником квартири АДРЕСА_1, а отже і споживачем послуг, що надаються КП «Теплоенерго» ДМР за вказаною адресою, лише 27.05.2017 року, у позивача відсутні зобов’язання перед КП «Дніпровські теплові мережі» та КП «Теплоенерго» ДМР зі сплати заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надавалися за вказаною адресою попереднім власникам квартири до 27.05.2017 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача виключити із суми його заборгованості за послуги з централізованого опалення належної йому квартири АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 27.05.2017 року.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов’язання відповідача не включати зазначену суму боргу попередніх власників до суми його заборгованості за послуги теплопостачання зазначеної квартири в майбутньому задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на зазначене, суд позбавлений можливості захисту прав, свобод чи інтересів осіб, які не є порушеними, невизнаними або оспорюваними, однак можуть такими стати в майбутньому.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 частково.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,81,259,263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради виключити із суми заборгованості ОСОБА_2 за послуги з централізованого опалення належної йому квартири АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 27.05.2017 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148, м. Дніпро, пр.. ОСОБА_6, буд. 17) в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку на подана апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.