Ухвала суду № 78218775, 28.11.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17217/18

Провадження № 4-с/161/131/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Кирилюк В.Ф., за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М., суб’єкта оскарження ОСОБА_1, боржника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку скаргу Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на рішення та дії начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 під час примусового виконання вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2012 року №1-807/2011 стосовно ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2018 року на адресу суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» (далі – скаржник, стягувач, ПАТ «Банк Фамільний») на рішення та дії начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 (далі – суб’єкт оскарження) під час примусового виконання вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2012 року №1-807/2011 стосовно ОСОБА_2 (далі – боржник).

Скарга мотивована тим, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2012 року №1-807/2011 засуджено ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 28 ч.2, 364 ч.2; 28 ч.2, 366 ч.2 КК України та призначити покарання:

1) за ст.190 ч.4 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі;

2) за ст.ст.28 ч.2, 364 ч.2 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки;

3) за ст.ст.28 ч.2, 366 ч.2 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити до відбуття 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в користь ПАТ "Банк Фамільний" 501 285 грн. 62 коп. суми основного боргу по кредиту.

02 червня 2014 року стягувач отримав дублікат виконавчого листа з примусового виконання вказаного вироку в частині ОСОБА_2, який неодноразово пред’являвся до примусового виконання до органів державної виконавчої служби, які після відкриття виконавчого провадження, неодноразово повертали його без виконання.

Останній раз, скаржник 22 жовтня 2018 року отримав повідомлення начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 від 01 жовтня 2018 року, яким було відмовлено у прийняття виконавчого документу до виконання у зв'язку із відсутністю підтвердження сплати авансового внеску за відкриття виконавчого провадження.

Скаржник вважає таку відмову неправомірною, оскільки згідно абзацу 7 частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» він звільнений від сплати авансового внеску як особа, яка є потерпілою від злочину.

З наведених вище підстав скаржик просить суд:

1) зобов’язати начальника УДВС ГТУЮ у Волинській області здійснити перевірку документальних матеріалів, направлених стягувачем до Рожищенського районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області щодо організації стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь стягувача 501 285,64 грн. та скасувати повідомлення начальника Рожищенського ВДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 від 15 серпня 2018 року, 01 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;

2) зобов’язати начальника Рожищенського районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 прийняти виконавчий лист №161/6196/14-к виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 02 червня 2014 року до примусового виконання без сплати стягувачем авансового внеску за відкриття виконавчого провадження;

3) зобов’язати начальника Рожищенського районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 вжити усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, для належного забезпечення повного фактичного виконання виконавчого листа №161/6196/14-к від 02 червня 2014 року щодо стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фамільний» 501 285,62 грн.;

4) визнати неправомірними дії начальника Рожищенського районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 щодо систематичної відмови у прийняття до виконання виконавчого листа №161/6196/14-к від 02 червня 2014 року щодо стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фамільний» 501 285,62 грн.

Скаржник свого представника у судове засідання не направив, однак у скарзі просить суд розглядати справу без його участі.

Суб’єкт оскарження (державний виконавець) у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги та вказав, що він правомірно відмовляв у прийнятті виконавчого документу до виконання, оскільки стягувач повинен сплатити авансовий внесок.

Боржник у судовому засіданні підтримав позицію державного виконавця та просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення державного виконавця та боржника, дослідивши письмові матеріали скарги, суд дійшов висновку, що її слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2012 року №1-807/2011 засуджено ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 28 ч.2, 364 ч.2; 28 ч.2, 366 ч.2 КК України та призначити покарання:

1) за ст.190 ч.4 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі;

2) за ст.ст.28 ч.2, 364 ч.2 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки;

3) за ст.ст.28 ч.2, 366 ч.2 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити до відбуття 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в користь ПАТ "Банк Фамільний" 501 285 грн. 62 коп. суми основного боргу по кредиту (а.с.4-26).

02 червня 2014 року стягувач отримав дублікат виконавчого листа з примусового виконання вказаного вироку в частині ОСОБА_2, який неодноразово пред’являвся до примусового виконання до органів державної виконавчої служби, які після відкриття виконавчого провадження, неодноразово повертали його без виконання (а.с.27-32).

Останній раз скаржник 22 жовтня 2018 року отримав повідомлення начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 від 01 жовтня 2018 року, яким було відмовлено у прийнятті виконавчого документу до виконання у зв'язку із відсутністю підтвердження сплати авансового внеску за відкриття виконавчого провадження (а.с.45-47).

Надаючи правову оцінку таким діям державного виконавця, суд зазначає наступне.

Перш за все суд вважає за необхідне вказати на підсудність даної скарги Луцькому міськрайонному суду Волинської області в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду України від 07 червня 2016 року №21-3280а15 зроблений правовий висновок, що інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, унормованим ЦПК.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України погодилася з висновком судів усіх інстанцій про те, що цей спір відповідно до положень зазначених вище норм ЦПК та Закону України «Про виконавче провадження» не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він має розглядатися в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Такий самий правовий висновок зроблений у постанові Великої палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року №569/12295/16-ц.

Отже, дана скарга підсудна Луцькому міськрайонному суду Волинської області, як суду, який видав виконавчий документ в межах цивільного позову у кримінальній справі.

Стосовно обґрунтованості скарги по суті, суд зазначає таке.

Абзацом 7 частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно положень частини першої статті 49 КПК України 1960 року (за правилами якого постановлений вирок), потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Також, відповідно до положень частини першої статті 50 КПК України 1960 року, цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

З аналізу вищенаведених положень КПК України 1960 року, в системному зв'язку із положеннями абзацу 7 частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» можливо дійти висновку, що будь-які кошти, які були стягнуті вироком суду на користь потерпілого, або цивільного позивача, вважаються шкодою, яка завдана внаслідок вчинення злочину, а тому такий потерпілий (цивільний позивач), як стягувач у виконавчому провадженні звільнений від сплати авансового внеску.

У розглядуваному випадку, зі змісту постановленого вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2012 року №1-807/2011 слідує, що ПАТ «Банк Фамільний» визнаний потерпілим від злочину, який був вчинений, в тому числі, ОСОБА_2,та цивільним позивачем у відповідній кримінальній справі, а отже банк у даному випадку звільняється від обов’язку сплати авансового внеску, оскільки вироком суду на його користь була присуджена саме компенсація матеріальної шкоди від вчинення злочину.

Зазначення у вироці суду про те, що стягувана сума у розмірі 501 285 грн. 62 коп. є основним боргом по кредиту, не змінює правову природу цієї виплати, яка вважається матеріальною шкодою від вчинення злочину.

У зв'язку з вищенавикладеним, дії начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 стосовно відмови у прийнятті до виконання дублікату виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2014 року №161/6196-14к про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фамільний» є неправомірними, а скарга в цій частині є обґрунтованою.

Частиною другою статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У зв'язку з визнання дій державного виконавця неправомірними, для поновлення порушених прав стягувача слід зобов’язати начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1, або будь-якого іншого державного виконавця цього відділу, прийняти до примусового виконання дублікат виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2014 року №161/6196-14к про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фамільний», без сплати стягувачем авансового внеску на підставі абзацу 7 частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, суд вважає необґрунтованою вимогу скарги про зобов’язання начальника УДВС ГТУЮ у Волинській області здійснити перевірку документальних матеріалів, направлених стягувачем до Рожищенського районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області щодо організації стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь стягувача 501 285,64 грн. та скасувати повідомлення начальника Рожищенського ВДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 від 15 серпня 2018 року, 01 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки права та законні інтереси стягувача вже повністю поновлені за фактом визнання спірних дій державного виконавця неправомірними та зобов’язання його прийняти до виконання виконавчий документ без сплати авансового внеску. Крім того, скаржник не надав суду жодних доказів того, що він у порядку, який визначений у Законі України «Про виконавче провадження» звертався зі скаргою на дії державного виконавця до начальника вищого рівня.

Також суд вважає передчасною вимогу скарги про зобов’язання начальника Рожищенського районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 вжити усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, для належного забезпечення повного фактичного виконання виконавчого листа №161/6196/14-к від 02 червня 2014 року щодо стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фамільний» 501 285,62 грн., оскільки державним виконавцем ще не прийнято виконавчий документ до виконання, не здійснювалися виконавчі дії, а отже наразі не допущено ніякої неправомірної бездіяльності стосовно невжиття заходів щодо примусового виконання виконавчого документу. Тому в цій частині права та законні інтереси стягувача ніяким чином не порушені, а тому у задоволенні скарги стосовно цих вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 щодо відмови у прийнятті до виконання дублікату виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2014 року №161/6196-14к про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фамільний».

Зобов’язати начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1, або будь-якого іншого державного виконавця цього відділу, прийняти до примусового виконання дублікат виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2014 року №161/6196-14к про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фамільний», без сплати стягувачем авансового внеску на підставі абзацу 7 частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

В задоволенні решти вимог скарги – відмовити.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний 29 листопада 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В.Ф. Кирилюк