Рішення № 78217207, 29.11.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2345/18

Справа № 235/6687/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі – ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що працював в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» гірничим робітником по ремонту гірничих виробок з повним робочім днем в шахті з 01.08.2011р. по 10.02.2018р., звільнений за власним бажанням по ст.38 КЗпП України згідно приказу № 258 ку від 09.03.2018р. Фактичною причиною звільнення є те, що він не міг працювати через травму на виробництві, яку він отримав 07.02.2017р.

По факту травми 23.08.2017р. було складено акт за формою Н-1 та Н-5. Діагноз згідно акту: забита рана правого колінного суглоба, після травматичний сіно віт правого колінного суглоба.

Згідно довідки МСЕК № 0048242 від 11.01.2018 року позивачу було встановлено 20% втрати працездатності у зв’язку з травмою на виробництві.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв’язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, заподіяну моральну шкоду, яку просив відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 50000 грн.

У встановлений судом строк представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив, в якому зазначив, що п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно п. 1.1.д Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995р. № 212 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 1996 року за № 136/1161, із змінами та доповненнями, передбачено, що на медико-соціальні експертні комісії покладено обов'язок щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Пунктом 3.8 вищевказаного Порядку передбачено, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів. Такого висновку позивач не надав.

Одна з найважливіших підстав для настання відповідальності в спричиненні моральної шкоди позивачу, пов'язаної з отриманою травмою - не вказана і встановлених законодавчо доказів про її наявність - не надано.

Укладаючи з відповідачем трудовий договір відповідно до ст. 29 КЗпП України, позивачеві було роз'яснено під розпис його права і обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки.

Ця ж вимога при розгляді справ про відшкодування шкоди роз'яснена і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., за яким звертається увага судів на необхідність з’ясування питань, у зв'язку з якими неправомірними діями або бездіяльністю з боку відповідача заподіяна втрата працездатності позивачу, ступінь вини відповідача, чи мали місце порушення правил охорони праці, правил безпеки, інструкцій і паспортів з експлуатації механізмів і машин підприємством.

Згідно Аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, встановлено що «за інформацією судів Донецької області, якими враховано правову позицію Верховного Суду України, розмір моральної шкоди визначався відповідно до відсотків втрати працездатності, встановлених МСЕК: при 10 % дорівнював 3 000 грн. при 30 % - 9 000 гри, при 80 % - 24 000 грн».

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 також передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 50000 грн. як компенсації моральної шкоди з ПрАТ «ШУ «Покровське» є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, пояснень у встановлений строк не надала.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносини.

Позивач з 01.08.2011р. працював в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» в якості учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток підземним з повним робочим днем в шахті, 27.11.2011р. переведений гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 10.02.2018р. звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.5).

07.02.2017р. о 23 годині 30 хвилин під час виконання трудових обов’язків з позивачем стався нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, а саме о 23 годині 30 хвилин позивач попередньо за допомогою молотка МО6 обібрав навіси породи з покрівлі виробки, після чого приступив до розробки породи. В цей час внаслідок неякісного обирання породи, з покрівлі виробки сталося висипання породи, один фрагмент якої вдарив ОСОБА_1 по правому колінному суглобові, про що було складено акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 07.02.2017р. о 23 годині 30 хвилин, затверджений директором ПАТ «ШУ «Покровське» 23.08.2017р., та акт № 52 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затверджений директором ПАТ «ШУ «Покровське» 23.08.2017 року (а.с.6-15).

Згідно довідки МСЕК АБ позивачу вперше встановлено 20% втрати працездатності з 11.01.2018р. по 01.02.2019 року, визначено потребу у медикаментозному, оперативному лікуванні (а.с.16).

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з роз’ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв’язку з ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням трудових обов’язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом проведення розслідування нещасного випадку, актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, довідкою МСЕК, випискою з амбулаторної карти, епікризом, висновком МРТ.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже ствердження відповідача про необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК є безпідставним.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров’я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу у медичній та соціальній допомозі, молодий вік позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 10000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві, та його наслідками 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (семисот чотирьох) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, 1а, код ЕДРПОУ 13498562.

Суддя Г.В. Назаренко