Рішення № 78214895, 20.11.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року справа № 925/760/18

Господарський суд Черкаської області в складі :

Головуючий суддя - Єфіменко В.В.,

з секретарем судового засідання – Ковба І.М.

представники сторін :

від позивача адвокат ОСОБА_1;

від відповідача – ОСОБА_2 за довіреністю,

від третьої особи (Укроборонпром) - ОСОБА_3 за довіреністю,

від третьої особи (Мінекономрозвитку) - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Господарського суду Черкаської області в м.Черкаси у режимі відеоконференції матеріали справи за позовною заявою Акціонерного товариства “Науково-виробнича корпорація “Конструкторське бюро машинобудівництва”, м. Коломна, Московська область, Російська Федерація

до Державного підприємства науково-виробничий комплекс “Фотоприлад”, м. Черкаси,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

- Державний концерн "Укроборонпром",

про розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об’єднання “Інтра Вірес”, як представник позивача посилаючись, зокрема на наявність форс-мажорних обставин, звернулось до Господарського суду із позовом, в якому просить:

- розірвати договір поставки № 291/805-2012 від 10.08.2012, укладений між Державним підприємством науково-виробничий комплекс “Фотоприлад” (Україна, м. Черкаси) та Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробнича корпорація «Конструкторське бюро машинобудування» (Акционерное общество “Научно-производственная корпорация “Конструкторское бюро машиностроения”), Російська Федерація, м. Коломна;

- стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 5 845 620,00 (п'ять мільйонів вісімсот сорок п'ять тисяч шістсот двадцять) доларів США;

- віднести судові витрати на відповідача.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що 10.08.2012 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 291/805-2012 за умовами якого Відповідач зобов'язався виготовити та поставити у власність Позивача на умовах СРТ м. Коломна (в редакції ІНКОТЕРМС 2000) майно, вказане в додатку № 1 до Договору, а Позивач повинен був здійснити оплату та прийняти зазначене в Договорі майно.

Позивач стверджує, що виконуючи умови п.4.3 Договору, здійснив належну оплату за Договором у вигляді авансового платежу на загальну суму 5 868 856,00 (п'ять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) доларів США.

Позивач вказує, що платежі здійснювались у відповідності до Відомості поставок (додаток №1) до Додаткової угоди № 5 вищеназваного договору.

Позивач зазначив, що Відповідач, отримавши від Позивача вищезазначений авансовий платіж, частково виконав свої зобов'язання за Договором, поставивши йому продукцію (накладна № 13123 від 25.12.2013) на загальну суму 23 236,00 (двадцять три тисячі двісті тридцять шість) доларів США. Тобто, відповідач виготовив та поставив на адресу позивача частину продукції, вказану в позиції № 2 зазначеної Відомості поставок (додаток №1), викладеній в Додатковій угоді № 5 до Договору.

Інша частина договірних зобов'язань відповідача залишилась не виконаною.

Різниця між фактично сплаченим Позивачем авансовим платежем та вартістю отриманої продукції становить: 5 868 856,00 - 23 236,00 = 5 845 620,00 (п'ять мільйонів вісімсот сорок п'ять тисяч шістсот двадцять) доларів США.

Позивач зауважив, що Розділом 6, укладеного між сторонами Договору, визначено дії сторін в разі настання обставин непереборної сили. В ст.6.1 визначено, що до обставин непереборної сили, у тому числі, відноситься суттєві зміни у законодавстві.

Відповідно до пункту 6.3 Договору - строк виконання стороною зобов'язань за Договором відстрочується відповідно до часу, протягом якого діють ці обставини та їх наслідки.

Пункт 6.4. Договору передбачає, що в разі, коли обставини непереборної сили діють більш ніж 2 місяці, сторони проводять додаткові переговори задля виявлення альтернативних способів виконання Договору.

Позивач не заперечує проти існування обставин непереборної сили, які впливають на виконання умов Договору з боку Відповідача.

Позивач зазначив, що протягом всього часу дії обставин непереборної сили і до цього часу позивач жодного разу не вимагав від відповідача виконання умов договору в натурі.

Однак, як вважає Позивач, до цього часу ніщо не заважало Відповідачу припинити дію Договору, підписавши направлену на його адресу додаткову угоду № 6, та повернути частину грошових коштів, які ним були отримані у вигляді авансових платежів.

Позивач вказує на те, що на момент укладання Договору між ним та Відповідачем, договір відповідав усім вимогам законодавства України. Сторонами Договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору. Сторони приступили до фактичного виконання Договору, про що свідчить зазначені вище авансові платежі позивача та часткова поставка продукції (накладна № 13123 від 25.12.2013) з боку Відповідача.

На лист Позивача від 09.12.2014 вих.№ НТН-4-194/17000 була отримана відповідь, в якій Відповідач повідомив, що ним здійснюється комплекс заходів, передбачених законодавством України, задля отримання дозволу на право здійснення відповідної міжнародної передачі виробів військового призначення, яке є підставою для проведення операцій в режимі експорт.

Позивач отримав від Відповідача лист від 27.11.2015 вих. № 01-12/432, додатком до якого була копія Сертифіката № 5281 про форс-мажорні обставини від 16 жовтня 2015р. за № 3147/05-4, виданого Торгово-промисловою палатою України ( далі – ТТП України).

В Сертифікаті ТПП зазначено, що виконання умов Договору, укладеного між сторонами неможливо. Підставою послугував Указ Президента України від 15.03.2014 № 302-8Т/2014, що передбачає призупинення (відмову) від виконання зобов'язань перед іноземними контрагентами за зовнішньоекономічними контрактами на поставку виробів військового призначення, які можуть бути використані в інтересах Міністерства оборони України. В Сертифікаті зазначено період дії форс-мажорних обставин: дата настання з 15.03.2014 і тривають станом на 16.10.2015.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю з мотивів викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, просив у задоволенні заявлених вимог позивача відмовити повністю посилаючись на те, що 10.08.2012 , на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації

«Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств в оборонній галузі

промисловості» від 18.11.1993 ( далі – Угода), між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» (Виконавець) та акціонерним товариством “Науково-виробнича корпорація “Конструкторське бюро машинобудівництва”, м. Коломна, Московська область, (Замовник) було укладено договір № 291/805-2012 на виготовлення і поставку продукції. Дію Угоди припинено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 632.

Згідно з відомістю поставки до Додаткової угоди № 5 від 08.05.2014, в редакції підписаного сторонами протоколу розбіжностей, передбачено поставку виробу КПА 9В992-1-1шт. в грудні 2013 р., а інших виробів - в травні, липні, серпні, грудні 2014 та у березні 2015 років. На думку Відповідача, у березні 2015 року термін виконання цього договору закінчився.

На підставі накладної від 25.12.2013 № 13123 підприємством відвантажено Замовнику КПА 9В992-1 вартістю 23 236,00 дол. США.

10.02.2014 за № 15-11/34 до Мінекономрозвитку направлено листа з пакетом необхідних документів щодо питання експорту продукції на 2014 рік для формування і включення до переліку, згідно з яким існувала можливість продовження виконання договору. Але, не отримавши такого переліку, підприємство повторно звернулося до Мінекономрозвитку з цього питання у листі від 11.04.2014 за № 15-11/36, на що також письмової відповіді отримано не було. Концерн «Укроборонпром» листом від 24.07.2014 за № 15-10/130 повідомив Відповідача про те, що поставка виробів буде здійснена після отримання дозволу Державної служби експортного контролю України.

Відповідач подав довідку підприємства від 05.09.2018 № 20/146, з якої вбачається, що станом на 01.08.2018 залишки незавершеного виробництва за договором від 10.08.2012 № 291/805-2012 зберігаються на складі.

Представник Відповідача надав пояснення про те, що з метою забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави в умовах збройної агресії Російської Федерації, відповідно до Указу Президента України від 15.03.2014 № 302-8Т/2014 встановлено призупинення (відмову) від виконання зобов'язань перед іноземними контрагентами за зовнішньоекономічними контрактами на поставку виробів військового призначення.

Відповідач вважає, що виконання зобов'язань за договором від 10.08.2012 № 291/805-212 для ДП НВК «Фотоприлад» є неможливим внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України і у зв'язку з цим відбулися суттєві зміни в законодавстві країни, що є однією з умов договору від 10.08.2012 № 291/805-2012 у разі його невиконання (п. 6.1 договору).

ДП НВК «Фотоприлад» у листі від 27.11.2015 за № 01-12/432 повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов'язань за договором від 10.08.2012 № 291/805-2012. В підтвердження про настання форс-мажорних обставин позивачу надіслано копію сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України 16.10.2015 за №3147/05-4.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи, викладені у відзиві на позов підтримав, проти заявлених вимог заперечував повністю та просив суд застосувати строк позовної давності.

Відповідно до Статуту Державного підприємства Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» - Відповідач є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, підприємство входить до Державного концерну «Укроборонпром» на підставі Постанови КабінетуМіністрів України від 31.08.2011 № 993 (а.с. 115-116; 121-123).

Суд до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача залучив:

- Концерн "Укроборонпром" ;

- Міністерство економічного розвитку і торгівлі України .

Від третьої особи - Державного концерну "Укроборонпром" надійшло письмове пояснення, в якому третя особа просить суд застосувати строк позовної давності до спірних відносин та відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник від третьої особи - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ( далі – Міністерство) в судове засідання не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомлений. Письмових пояснень по суті спору від Міністерства суд не отримав.

Факт належного повідомлення Міністерства про дату, час і місце розгляду справи підтверджується повідомленням ПАТ «Укрпошта» форми 119 з якого вбачається, що ……..уповноважена особа міністерства отримала ухвалу суду із викликом у судове засідання на 20.11.2018

Відповідно до положень ч.2 ст.202 ГПК України справа розглядається без представника Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Дія міжнародних договорів України на території України

регулюється статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори

України, в якій встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну

діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами України.

Ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Предметом спору є розірвання зовнішньоекономічного договору поставки виробів військового призначення та повернення авансового платежу.

Позивач пропонує розірвати договір № 291/805-2012 від 10 серпня 2018 року, п. 8.4 якого закріплено, що у випадку неможливості їх вирішення, спори будуть розглядатися арбітражним (Господарським) судом за місцем знаходження Відповідача відповідно до діючих міждержавних угод. Відповідачем є Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», розташоване в місті Черкаси. Відтак, спір підвідомчий і підсудний Господарському суду Черкаської області.

Ст.11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст.263 ст.264 Господарського кодексу України (далі-ГК України) визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Україна і Російська Федерація є учасниками:

Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, яка набула чинності для України: 1 лютого 1991 р. ( далі - Конвенція ООН 1980);

Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974, яка набула чинності для України 01 травня 1994 року (далі - Конвенція ООН 1974).

Відтак, положення цих Конвенцій застосовуються при вирішенні наявного спору.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 10.08.2012 був укладений договір № 291/805-2012 (далі - Договір) відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався виготовити та поставити у власність Позивача майно ( вироби із комплектами експлуатаційної документації) на умовах СРТ м. Коломна в редакції ІНКОТЕРМС 2000, вказане в додатку № 1 до Договору, а Позивач повинен був здійснити оплату та прийняти зазначене в Договорі майно у відповідності із Додатками № 1, № 2, № 3 ( а. с. 17 – 24; 25-29 ).

Протягом 2012 – 2014 років до Договору сторони підписали п’ять Додаткових угод із додатками: додаткова угода № 1 від 30.11.2012; додаткова угода № 2 від 31.01.2013; № 3 від 21.02.2013; додаткова угода № 4 від 01.08.2013; додаткова угода № 5 від 08.05.2014 (а. с. 30 -44).

Замовником є: Акціонерне товариство “Науково-виробнича корпорація “Конструкторське бюро машинобудівництва”, м. Коломна, Московська область, Російська Федерація ( далі – АТ «НВК « КБМ»; Замовник; Позивач).

Виконавцем є: Державне підприємство Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» (далі - ДП НВК «Фотоприлад»; Виконавець; Відповідач).

За умовами розділу 4 Договору всі розрахунки між Замовником і Виконавцем мають здійснюватися відповідно до умов визначених Відомістю поставки в доларах США ( а.с. 21).

Зокрема, авансовий платіж в розмірі 80% на суму 5 868 856, 00 доларів США , Замовник здійснює на підставі рахунку Виконавця (п. 4.3).

Факт здійснення платежу Замовником підтверджується:

- платіжним дорученням № 6 від 25.12.2012 на суму 1 100 410,50 (один мільйон сто тисяч чотириста десять) доларів США 50 центів,

- платіжним дорученням № 1 від 17.01.2013р. на суму 733 607,00 (сімсот тридцять три тисячі шістсот сім) доларів США,

- платіжним дорученням № 2 від 21.02.2013р. на суму 2 567 624,50 (два мільйони п'ятсот шістдесят сім тисяч шістсот двадцять чотири) долари США 50 центів,

- платіжним дорученням № 5 від 15.03.2013р. на суму 1 467 214,00 (один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч двісті чотирнадцять) доларів США, а всього на суму 5 868 856,00 (п'ять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) доларів США ( а.с. 45-48).

Відповідач по суті не оспорю доводи Позивача про те, що платежі здійснювались у відповідності до Відомості поставок (додаток №1), викладеній в Додатковій угоді № 5 до Договору, а саме:

Позиція № 1 - 31 травня 2014р. (1шт.) на суму 365 412,00 доларів США;

Позиція № 2 - 31 грудня 2013р. (1шт.) на суму 23 236,00 доларів США;

Позиція № 3 - 31 липня 2014р. (5 шт.) на суму 1 827 060,00 доларів США та 31 серпня 2014р. (2 шт.) на суму 730 824,00 долара США;

Позиція № 4 - 31 грудня 2014р. (5 шт.) на суму 1 827 060,00 доларів США;

Позиція № 5 - 31 березня 2015р. (5 шт.) на суму 1 827 060,00 доларів США;

Позиція № 6 - 31 березня 2015р. (2 комплекти) на суму 712 126,00 доларів США;

Позиція № 7 - 31 березня 2015р. (1 комплект) на суму 23 292,00 долари США;

Судом з’ясовано, що ДП НВК «Фотоприлад» на підставі накладної від 25.12.2013 № 13123 та CMR A № 232695 вироби вартістю 23 236,00 дол. США поставлено Замовнику (а.с. 124-125). Ця обставина зазначена у позові (а.с. 8), у відзиві (а.с. 109), визнається та не оспорюється сторонами і у суду сумнівів не викликає.

Згідно з довідкою ДП НВК «Фотоприлад» від 05.09.2018 № 20/146 станом на 01.08.2018 залишки незавершеного виробництва за договором від 10.08.2012 № 291/805-2012 зберігаються на складі підприємства на загальну суму 12 595 879,60 грн.( а.с. 133-134).

Аналізуючи доводи Позивача і заперечення Відповідача щодо розірвання договору , Суд з’ясував слідуюче.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з відомістю поставки доданої до Додаткової угоди № 5, виконання поставок за договором від 10.08.2012 № 291/805-2012 повинно було закінчитися у березні 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Договір від 10.08.2012 № 291/805-2012 взагалі не містить положень/умов про порядок і підстави його розірвання.

Розділ 6 Договору регламентує наслідки настання обставин непереборної сили.

П.6.1 в якості обставини непереборної сили сторони визначили , зокрема, « суттєві зміни законодавства» ( а.с.22).

Відповідно до Порядку формування переліків товарів, що постачаються взаємно в рамках угод про виробничу та науково-технічну кооперацію підприємств та організацій оборонних галузей промисловості ( затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.03.2012 № 312), ДП НВК «Фотоприлад» 10.02.2014 направило до Мінекономрозвитку листа за № 15-11/34 з пакетом необхідних документів щодо питання експорту продукції на 2014 рік для формування і включення до переліку, згідно з яким існувала можливість продовження виконання Договору Виконавцем ( а.с. 126 – 128). Не отримавши такого переліку, підприємство повторно звернулося до Мінекономрозвитку з аналогічним листом від 11.04.2014 за № 15-11/36 ( а.с. 129). До суду не подані докази отримання Виконавцем відповіді/дозволу на експорт чи інших документів, які б дозволяли ДП НВК «Фотоприлад» продовжувати виконання зобов’язань за Договором.

Суд враховує, що ДП НВК «Фотоприлад», як Виконавець за Договором, листом від 10.06.2014 за № 15-10/96 та листом від 24.07.2014 за № 15-10/130 повідомляв Замовника про те, що підприємство здійснює виконання робіт за Договором від 10.08.2012 № 291/805-2012 , але не отримало відповідних погоджень і дозволів Міністерства щодо Переліку продукції згідно міжурядових Угод; після отримання відповідних документів вироби будуть відвантажені на адресу Замовника; поставка виробів буде здійснена після отримання дозволу Державної служби експортного контролю України ( а. с. 1320 – 131).

Суд приходить до переконання, що ДП НВК «Фотоприлад», як Виконавець за Договором, вчиняв всі необхідні дії в межах його компетенції для виконання зобов’язань по поставці виробів Замовнику.

Відповідно до Закону України від 24.12.2015 № 905-УШ «Про внесення змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», статтю 29 доповнено чотирма новими частинами згідно з якими, зокрема, встановлено: у разі якщо дискримінаційні та/або недружні дії щодо України застосовуються державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, заходи у відповідь, визначені частиною третьою цієї статті, можуть застосовуватися за рішенням Кабінету Міністрів України (ч. 11 ст. 29 Закону).

Додатковими заходами, що можуть застосовуватися у відповідь, є:

заборона зовнішньоекономічних операцій або встановлення обмеження на їх здійснення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 632 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств в оборонній галузі промисловості» від 18 листопада 1993 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 844 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації « Про порядок взаємних поставок озброєння і військової техніки, комплектуючих виробів і запасних частин, організації ремонту та надання послуг військового призначення 8 лютого 1995 р.

Верховною Радою України 18.01.2018 прийнято Закон України «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях» № 2268- VIII за прикінцевими і перехідними положеннями якого до моменту прийняття Кабінетом Міністрів України будь-яких рішень щодо застосування норм цього Закону діють акти Кабінету Міністрів України, а також обмеження, введені в дію рішеннями Президента України.

Оцінюючи вищевикладене, Суд приходить до переконання, що у взаємовідносинах сторін Договору, під час його виконання, виникли і на день розгляду справи мають місце обставини непереборної сили - суттєві зміни законодавства.

Суд приходить до переконання, що Відповідач довів факт настання обставини непереборної сили - суттєвих змін законодавства.

П.6.3 Договору Замовник і Виконавець визначили: у випадку настання обставин, передбачених в п. 6.1 цього Договору, строк виконання Стороною зобов’язань за Договором відтерміновується співмірно часу, протягом якого діють ці обставини та їх наслідки.

Ст. 79 Конвенції ООН 1980 закріплено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Факт настання із 15 березня 2014 року обставин непереборної сили до зобов’язання , виконання якого встановлено до 01.01.2015 за Договором № 291/805-2012 укладеним 10.08.2012 між Державним підприємством науково-виробничий комплекс “Фотоприлад” (Україна, м. Черкаси) та між Державним підприємством науково-виробничий комплекс “Фотоприлад” (Україна, м. Черкаси) та Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробнича корпорація «Конструкторське бюро машинобудування» (Російська Федерація) підтверджується дослідженим у судовому засіданні Сертифікатом № 5281 від 16 жовтня 2015 р виданого Торгово-промисловою палатою України ( а.с. 132).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що виконання зобов'язань за Договором від 10.08.2012 № 291/805-212 для Відповідача є неможливим, оскільки відбулися суттєві зміни в законодавстві України, що є однією з умов договору від 10.08.2012 № 291/805-2012 у разі його невиконання (п. 6.1 Договору).

Суд приходить до переконання, що виходячи із умов Договору, які є пріоритетними, визначені Позивачем підстави для розірвання Договору і повернення авансу - відсутні.

Аналізуючи доводи Відповідача і третьої особи - Концерну «Укроборонпром» щодо застосування позовної давності, Суд приходить до слідуючого.

Договір від 10.08.2012 № 291/805-2012 по суті є зовнішньоекономічним/міжнародним договором до виконання зобов’язань за яким має застосовуватись Конвенція ООН 1974, учасниками якої є Україна і Російська Федерація.

За приписами ст. 8 Конвенції ООН 1974 - строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Конвенцією передбачені випадки припинення перебігу позовної давності. Зокрема, якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов’язання перед кредитором, то від дня такого визнання починається новий 4-річний строк давності позову ( ч.1ст. 20 Конвенції); боржник може продовжити строк позовної давності шляхом направлення письмової заяви на адресу кредитора ( ч. 2 ст. 22 Конвенції). Незалежно від положень цієї Конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку минає не пізніше, ніж через 10 років від дня, коли цей строк розпочався згідно зі статтями 9, 10, 11 і 12 цієї Конвенції( ст. 23 Конвенції).

Виходячи із вищевикладеного , Суд приходить до переконання, що підстави для застосування позовної давності не виявлені.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини про те, що пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод не можна тлумачити, як такий , що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони ( Рішення «Серявін та інші проти України» ( Заява № 4909/04 ) від 10.02.2010 ).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що Позивач не довів заявлених ним вимог, і позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст.123, ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 202, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному ГПК України з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 30.11.2018

Суддя В.В.Єфіменко