Рішення № 78214728, 20.11.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2018 року м. ТернопільСправа № 921/303/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Шміло І.О.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло", проспект С.Бандери, 38, м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_1 комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства “Тернопільводоканал”, вул. Танцорова, 7, м. Тернопіль

про тлумачення змісту договору від 14.10.2004

За участі представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 22.09.2017 (до 31.12.2018)

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №3887/01 від 20.12.2017 (безстрокова)

третьої особи - ОСОБА_4, довіреність №3409/17 від 26.12.2017 (до 31.12.2018).

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України, для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ27VF25D8132978B2.

Суть справи.

31.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 комітету Тернопільської міської ради про тлумачення змісту договору від 14.10.2004.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2018 відкрито провадження у справі №921/303/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2018, з подальшим неодноразовим його відкладенням та оголошенням перерви, востаннє на 27.09.2018.

Ухвалою суду від 23.08.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Тернопільводоканал".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2018 (у зв`язку з неявкою представника третьої особи), в порядку ч. 1 ст. 120 ГПК України, викликано в судове засідання 27.09.2018р. на 11:30 год. повноважного представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства “Тернопільводоканал” для надання пояснень щодо предмету спору та запропоновано останньому подати письмові пояснення по суті поданого позову .

Представник позивача в підготовчих судових засіданнях підтримав заявлений позов в повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов б/н від 16.08.2018 (вх.№15752 від 16.08.2018), який був підтриманий його уповноваженим представником у судових засіданнях.

Так, у поданому суду відзиві відповідач в якості заперечень на заявлені позовні вимоги вказав наступне:

- укладений між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та ТзОВ «Житло» Договір від 14.10.2004р., зареєстрований рішенням виконавчого комітету від 14.10.2004р. №985, не звільняє останнє від сплати дольової участі на розширення інженерних комунікацій та від передачі міській раді частини житла в будинках по вул.Микулинецька;

- також з огляду прийняте Тернопільською міською радою рішення від 08.04.2011р. №6/7/132, яким затверджено Положення про порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальні інфраструктури м.Тернопіль, відповідач неодноразово звертав увагу Товариства на необхідність приведення договору від 14.10.2004р. у відповідність до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказаного рішення;

- водночас відповідач вважає, що заявляючи позовні вимоги про тлумачення змісту договору шляхом визначення його правової природи і про тлумачення змісту договору на предмет відповідності його вимогам ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», позивачем фактично порушено питання щодо встановлення судом законодавства, котрим регулюються правовідносини, які склалися між сторонами договору, та факту відповідності цього договору вимогам чинного законодавства, що суперечить законодавчо визначеним правилам тлумачення змісту правочину.

Представник третьої особи 25.09.2018 надав суду письмові пояснення б/н від 24.09.2018 (вх.№17710) по суті позовних вимог, які підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у них, та посилаючись на долучені докази. Зокрема зазначив, що пункт 1 особливих технічних умов від 12.03.2007 за №111/07 на підключення до мереж водопостачання та водовідведення об`єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою: вул. Микулинецька у м. Тернополі, відповідно до Договору від 14.10.2004, виконано; прокладено магістральні каналізаційні колектора та збудовано каналізаційну насосну станцію в даному мікрорайоні, що підтверджується актами приймання виконаних робіт. Однак, стверджувати хто саме виконував зазначені роботи та підтвердити якість їх виконання не може, так як зі сторони КП "Тернопільводоканал" така робота не перевірялася та не контролювалася.

Ухвалою суду від 27.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/303/18 до судового розгляду по суті на 25.10.2018, з подальшим оголошенням перерви в судовому засіданні до 20.11.2018.

25.10.2018 в судовому засіданні представником позивача подано суду для приєднання до матеріалів справи копію інвестиційного договору від 24.12.2007, укладеного між ТОВ «Житло» та ВАТ «Тернопільбуд».

Представник позивача у судовому засіданні по розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та поясненнях, наданих у судових засіданнях, а тому просив суд позов задоволити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні щодо позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 15752 від 16.08.2018). Просив суд у задоволенні позову відмовити.

В ході розгляду справи учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 42, 46, 222, 224 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

14 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 комітетом Тернопільської міської ради (Сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло» (Сторона-2) був укладений Договір, який зареєстрований Рішенням МВК від 14.10.2004 року за №985.

У відповідності до п.1.1. Договору - Сторона-1 надає Стороні-2 земельну ділянку площею 4,417 га для будівництва об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі до 01.01.2007р.

В свою чергу у п.2.1. Договору - Сторона-2 взяла на себе обов’язок частково виконати роботи по прокладці магістральних каналізаційних колекторів та прийняти участь в будівництві каналізаційно-насосної станції в рахунок видачі технічних умов по підключенню до інженерних мереж міста та в рахунок передачі 6% житла виконавчому комітету (в тому числі передачі житла житлово-експлуатаційній конторі), а ОСОБА_1 комітет - у встановленому Законом порядку оформити введення в експлуатацію названі в п 1.1. об’єкти (п. 2.3 Договору).

На виконання умов Договору від 14.10.2004 року КП «Тернопільводоканал» видав Технічні умови №111/07 від 12.03.2007 року, у Особливих умовах яких міститься посилання на даний договір, а також у зв’язку з виконанням робіт ТОВ «Житло» дозволено використання коштів пайової участі по даному об’єкту (будівництво групи багатоквартирних житлових будинків по вул.Микулинецька в м.Тернополі).

Водночас, у п. 3 Загальних умов зазначно, що Технічні умови є основою для проектування і не дають права на під’єднання до мереж водопостачання та водовідведення.

Позивач стверджує, що станом на день розгляду справи зобов’язання Сторонами по Договору виконані, а саме Сторона -1 надала Стороні -2 земельну ділянку у відповідності до умов Договору, а Сторона -2 в свою чергу виконала роботи, які передбачені п.2.1. Договору.

На підтвердження виконання умов Договору з сторони ТОВ «Житло», ним долучено до матеріалів справи довідку КП «Тернопільводоканал» №1843/18 від 06.07.2018 року, у якій зазначено, що у відповідності до пункту 1 особливих умов технічних умов від 12.03.2007р. за №111/07 на підключення до мереж водопостачання об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька, відповідно до Договору від 14.10.2004 між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та ТОВ «Житло», виконано.

ТОВ «Житло» для вчинення необхідних дій, що стосуються будівництва об’єктів за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі (введення багатоквартирних житлових будинків в експлуатацію, отримання адресних номерів на збудовані будинки, отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки) неодноразово зверталося до відповідача, у відповідь на що йому вказувалось на необхідність укладення з ОСОБА_1 комітетом Тернопільської міської ради Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя, у відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Положення про порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Тернополя», затвердженого рішенням міської ради від 08.04.2011 року №6/7/132.

Так, зокрема, на звернення позивача щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки Управління містобування, архітектури та кадастру надало відмову у їх видачі №1582/14 від 18.07.2018 року, у зв’язку із тим, що із заявником не укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури в м.Тернополі, у відповідь на що ТОВ «Житло» повідомило Управління про те, що правовідносини сторін з приводу пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури в м.Тернополі є унормованими шляхом укладення Договору від 14.10.2004, зареєстрованого рішенням МВК від 14.10.2004 за №985, і який станом на 30.07.2018 є виконаним (лист №60 від 30.07.2018).

З огляду на викладене, позивач вважає, що Договір від 14 жовтня 2004 року (зареєстрований Рішенням МВК від 14.10.2004 року за №985) є Договором, який на час його підписання регулював відносини з приводу пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Тернополя, а тому, на його думку, вищенаведені дії позивача грубо порушують права ТОВ «Житло» щодо будівництва об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі.

І оскільки спір у даній справі виник внаслідок різного уявлення сторін Договору від 14.10.2004 про його правову природу, а тому ТОВ «Житло» звернулося до суду з вимогою про тлумачення його змісту, а саме: «Чи є Договір від 14.10.2004 року, який укладений між ОСОБА_1 комітетом Тернопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло», зареєстрований рішенням МВК від 14.10.2004 року за №985, про надання земельної ділянки площею 4,417 га для будівництва об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі договором пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Тернополя, який регулює відносини пайової участі у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м.Тернополя по будівництву об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі», покликаючись при цьому приписи ст. 213 ЦК України.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 комітетом Тернопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло» був укладений Договір, який зареєстрований Рішенням МВК від 14.10.2004 року за №985, за умовами якого орган виконавчої влади зобов’язався надати Товариству земельну ділянку площею 4,417 га для будівництва об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі до 01.01.2007, а останнє взяло на себе обов’язок частково виконати роботи по прокладці магістральних каналізаційних колекторів та прийняти участь в будівництві каналізаційно-насосної станції в рахунок видачі технічних умов по підключенню до інженерних мереж міста та в рахунок передачі 6% житла виконавчому комітету.

Станом на час укладення спірного правочину (14.10.2004) правовідносини з приводу пайової участі у розвитку інфраструктури міста були врегульовані Законом України «Про планування і забудову територій» №1699-ІІІ від 20.04.2000, у статті 27 якого, зокрема, зазначалось, що фізичні, юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, отримують вихідні дані на проектування цього об'єкта, якими можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу Кабінет Міністрів України постановою від 20 грудня 1999 р. N 2328 "Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу" визначив порядок, згідно з яким у технічних умовах мають бути визначені обґрунтовані розміри пайової участі замовників у розвитку або реконструкції системи відповідних мереж населеного пункту.

В подальшому граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 N 40 "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів".

З наведеного вбачається, що позивач, як замовник будівництва, є тією особою, на яку законом покладено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту - міста Тернополя.

Зібрані у справі докази свідчать, що на виконання умов п. 2.1 договору та приписів чинного на той час законодавства, позивачем пункт 1 особливих технічних умов від 12.03.2007 за №111/07 на підключення до мереж водопостачання та водовідведення об`єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою: вул. Микулинецька у м. Тернополі, відповідно до Договору від 14.10.2004, виконано: прокладено магістральні каналізаційні колектори та збудовано каналізаційну насосну станцію в даному мікрорайоні, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, а також довідкою КП «Тернопільводоканал» №1843/18 від 06.07.2018. Крім того, факт будівництва названих інженерних мереж також підтверджувався представником третьої особи в судових засіданнях та наданих ним письмових поясненнях від 24.09.2018 (вх.номер 17710 від 25.09.2018), а також не заперечувався представником відповідача.

Водночас, між сторонами договору виникли суперечності з приводу трактування правової природи цього правочину, а саме: чи є названий договір договором пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Тернополя, який регулює відносини пайової участі у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м.Тернополя по будівництву об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі.

Так, позивач вважає, що Договір від 14 жовтня 2004 року (зареєстрований Рішенням МВК від 14.10.2004 року за №985) є договором, який на час його підписання регулював відносини з приводу пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Тернополя. Отже, виконавши взяті на себе зобов’язання по будівництву інженерних мереж міста, він має право на безперешкодне будівництво об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул. Микулинецька в м.Тернополі на земельній ділянці площею 4,417 га.

У свою чергу відповідач стверджує, що виконання ТОВ «Жило» обов’язків по прокладці магістрального каналізаційного колектора та будівництву каналізаційної насосної станції в даному мікрорайоні, не позбавляє останнє обов’язку привести Договір від 14.10.2004 у відповідність до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення міської ради від 08.04.2011р. №6/7/132, яким затверджено Положення про порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальні інфраструктури м. Тернопіль, покликаючись при цьому на приписи п. 7 Прикінцевих положень даного Закону, яким унормовано, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом (тобто до 12.03.2011) передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або часткової інших) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, то такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають (мали) різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Аналіз змісту договору від 14.10.2004 свідчить, що правила встановленні статтею 213 ЦК України не дозволяють однозначно визначити правову природу цього правочину, оскільки його умови стосуються як умов надання земельної ділянки площею 4,417 га для будівництва об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі, так і виконання роботи по прокладці магістральних каналізаційних колекторів та прийняти участь в будівництві каналізаційно-насосної станції в рахунок видачі технічних умов по підключенню до інженерних мереж міста та в рахунок передачі 6% житла виконавчому комітету (в тому числі передачі житла житлово-експлуатаційній конторі), а тому у даному випадку є необхідність застосовувати тлумачення «contra proferentem».

«Contra proferentem» означає, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Воловік проти України від 06.12.2007).

У даному випадку сторонами не заперечується, що станом на час укладення Договору (14.10.2004) правовідносини з приводу пайової участі у розвитку інфраструктури міста були врегульовані Законом України «Про планування і забудову територій» №1699-ІІІ від 20.04.2000, у статті 27 якого, зокрема, зазначалось, що фізичні, юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, отримують вихідні дані на проектування цього об'єкта, якими можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, а також того, що позивачем у відповідності до умов договору виконано обов’язок по пайовій участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Тернополя, а також постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1999 р. N 2328 "Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу" .

Тобто, сторонами не заперечується, що договір від 14.10.2004 хоч і має згідно з п. 1.1. предметом надання земельної ділянки площею 4,417 га для будівництва об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі, проте інші його умови ( зокрема 2.1. Договору) передбачають зобов’язання позивача виконати роботи по прокладці магістральних каналізаційних колекторів та прийняти участь в будівництві каналізаційно-насосної станції в рахунок видачі технічних умов по підключенню до інженерних мереж міста та в рахунок передачі 6% житла виконавчому комітету (в тому числі передачі житла житлово-експлуатаційній конторі).

З огляду на те, що у зазначеному вище п. 2.1. Договору нечітко прописано про наслідки його виконання, як-то : звільнення від сплати дольової участі на розвиток інженерних комунікацій та без передачі міській раді частки житла в будинках (усіх чи в частині) по вул. Микулинецька у м. Тернополі , тому з огляду на принцип contra proferentem, ризик, пов'язаний з неясністю такої умови, повинен нести відповідач.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору від 14.10.2004, а також мету даного правочину та наслідки виконання сторонами його умов, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є змішаним договором, що містить умови щодо пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Тернополя. по будівництву об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі .

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло про тлумачення змісту договору від 14.10.2004 підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті не оспорені відповідачем.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статями 73-79, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розтлумачити зміст договору від 14.10.2004, укладеного між ОСОБА_1 комітетом Тернопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло», зареєстрований рішенням ОСОБА_1 комітету Тернопільської міської ради від 14.10.2004 року за №985, про надання земельної ділянки площею 4,417 га для будівництва об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою : вул.Микулинецька в місті Тернополі, як такого, що містить умови пайової участі ТОВ «Житло» у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Тернополя по будівництву об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою : вул. Микулинецька в місті Тернополі, та , відповідно, є договором пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Тернополя, по будівництву об’єктів житлового, побутового та торгового призначення за адресою вул.Микулинецька в м.Тернополі .

3. Стягнути з ОСОБА_1 комітету Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, ідент. код 04058344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло" ( проспект С.Бандери, 38, м. Тернопіль, 46002, ідент. код 30249887) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено 30.11.2018.

Суддя Н.М. Бурда