Рішення № 78214655, 26.11.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 р. Справа № 918/655/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання В'юненко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Франчук Тетяни Віталіївни

до відповідача Приватного підприємства "Мінераліз"

про стягнення в сумі 203 060 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Бакун Р.А. (дов. № 1032 від 11.05.2018 р.);

Від позивача: Бакун А.Ю. (договір № б/н від 07.10.2018 р.);

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 жовтня 2018 року Фізична особа-підприємець Франчук Тетяна Віталіївна звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Мінераліз" про стягнення в сумі 203 060 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 жовтня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/655/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі № 918/655/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 листопада 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26 листопада 2018 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 26 листопада 2018 року, хоча, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним, будь-яких документів чи письмових пояснень не надав.

Суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Приватного підприємства "Мінераліз" знаходиться за адресою: 35364, Рівненська область, Рівненський район, вулиця Середній Гай, 1А, офіс 1.

Ухвали Господарського суду Рівненської області від 16 жовтня 2018 року та від 12 листопада 2018 року направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 16 жовтня 2018 року, ухвалою від 22 жовтня 2018 року та 12 листопада 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявна його уповноваженого представника не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Франчук Тетяною Віталіївни (надалі - постачальник) та Приватним підприємством "Мінераліз" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 4-04 (надалі - договір), в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник бере на себе зобов'язання протягом строку дії цього договору здійснювати поставку товару (згідно Специфікацій, що є невід'ємними додатками до цього договору), а покупець - прийняти у власність та оплатити поставлений постачальником товар (п. 1.1. договору).

Згідно пункту 1.3. договору партія товару це певна кількість товару поставлена згідно з однією Специфікацією.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України в кожній окремій Специфікації до цього договору. Ціна включає в себе витрати на транспортування товару та тари і не включає вартості тари, що є зворотною.

Відповідно до пункту 3.3. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Розрахунок за товар проводиться на протязі 15 банківських днів за поставлену партію товару, зо підтверджується підписаними видатковими накладними (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено що поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до підписаної двома сторонами Специфікації. Надання підписаної специфікації покупцем вважається погодженням ціни за одиницю товару і загальної вартості партії, загальної кількості та асортименту партії товару.

Приймання-передача товару здійснюється згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар (пункт 5.1).

Відповідно до пункту 5.3 договору, одночасно з передачею кожної партії товару постачальник передає покупцеві наступні супроводжуючі документи: товарно-транспортну накладну; накладну на відпуск товару.

Згідно до пункту 7.1 договору сторони домовилися, що за неналежне виконання своїх зобов'язань по договору несуть відповідальність згідно законодавства України та умов цього договору.

У пункті 9 договору встановлено, що у випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів вони підлягають розгляду в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В разі якщо жодна зі сторін, за місяць до кінця дії договору, не заявила про його розірвання договір вважається продовженим на тих самих умовах на рік (п. 10.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору та погоджених сторонами специфікацій до нього № 1-18 здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах даної справи (а.с. 22-97).

Всього товару поставлено на загальну суму 731 642 грн. 40 коп., що підтверджується розрахунком, який знаходиться в матеріалах даної справи.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, сплативши лише частину поставленого товару на суму 525 582 грн. 440 коп., що у свою чергу призвело до виникнення перед позивачем заборгованості в сумі 203 060 грн. 00 коп.

Відповідачу по даній справі направлялась претензія від 10 травня 2018 року № 10/05 (а.с. 99) з вимогою оплати заборгованості, існуючої на момент пред'явлення претензії та підтвердженої актом взаєморозрахунків, що був підписаний сторонами (а.с. 98).

03 жовтня 2018 року повторно надіслано претензію № 03/10 з вимогою погашення боргу, однак вищезазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено наявність боргу у відповідача перед позивачем у сумі 203 060 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Франчук Тетяни Віталіївни до відповідача Приватного підприємства "Мінераліз" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 3 045 грн. 90 коп., які покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Мінераліз" (35364, Рівненська область, Рівненський район, село Грушвиця Друга, вулиця Середній Гай, будинок 1 А, офіс 1, ідентифікаційний код: 37105205) на користь фізичної особи-підприємця Франчук Тетяни Віталіївни (33003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 203 060 (двісті три тисячі нуль шістдесят) грн. 00 коп. - основної суми заборгованості та 3 045 (три тисячі нуль сорок п'ять) грн. 90 коп. витрат по оплаті судового збору

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2018 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33003, АДРЕСА_2);

3 - відповідачу рекомендованим (35364, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Грушвиця Друга, вул. Середній Гай, буд. 1а, оф. 1).