Рішення № 78214641, 27.11.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.2018 Справа № 920/862/18м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/862/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720),

до відповідача: Комунального підприємства Роменської міської ради «Ромникомунтепло» (вул. Коржівська, 90, м. Ромни, Сумська область, 42000, код 33219263),

про стягнення 6 358 грн. 06 коп. заборгованості за договором № 5271/1617-КП-29 постачання природного газу від 28.10.2016,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2018 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 6 358 грн. 06 коп., з яких: 5 742 грн. 68 коп. пені, 615 грн. 39 коп. - 3 % річних, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 5271/1617-КП-29 постачання природного газу від 28.10.2016.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснював оплату природного газу, отриманого у 2016-2017 роках несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.11.2018 відкрито провадження у справі № 920/862/18, відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 07.11.2018, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

20.11.2018 на адресу господарського суду Сумської області від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що несвоєчасність оплати за поставлений природний газ перед позивачем виникла не з вини відповідача, а з причини перебування підприємства у вкрай скрутному фінансовому становищі. Крім того, просить суд зменшити заявлений позивачем розмір пені на 90% на відмовити позивачу в позові про стягнення з відповідача 5 742 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 5271/1617-КП-29 постачання природного газу від 28.10.2016 (далі за текстом – «Договір»), позивач зобов’язується поставити відповідачеві у 2016-2017 роках природнй газ , а відповідач, в свою чергу, оплатити природний газ на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень - грудень 2016 року та січень-квітень 2017 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 2 574 674 грн. 32 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв’язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 8.2. договору, а також 3% річних.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у жовтні - грудні 2016 року та січні-квітні 2017 загальною вартістю 2 574 674 грн. 32 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 та п. 6.6., останній зобов’язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 5 742 грн. 68 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за 2016-2017 р.р. з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу необґрунтованості нарахування пені за порушення строків оплати по Договору, оскільки ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до відзиву в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% додано копію рішення виконавчого комітету Роменської міської ради №402 від 28.12.06 «Про визначення виконавців послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії»; рішення виконавчого комітету Роменської міської ради №33 від 20.03.2013 «Про внесення змін до зазначеного раніше рішення»; інформацію щодо зміни ціни на природний газ та тарифи на теплову енергію на протязі дії Договору, сальдову відомість по рахунку відповідача за березень 2017 р., фінансові звіти за грудень 2016 та березень 2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст. 233 ГК України передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги те, що відповідачем не подано належних доказів наявності виняткових обставин, які б свідчили про неможливість сплати штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві факт порушення з боку відповідача грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем природний газ, а отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 742 грн. 68 коп. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3% річних в загальній сумі 615 грн. 39 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за 2016-2017 роки з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 615 грн. 39 коп. - 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Роменської міської ради «Ромникомунтепло» (вул. Коржівська, 90, м. Ромни, Сумська область, 42000, код 33219263) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 5 742 грн. 68 коп. пені, 615 грн. 39 коп. - 3 % річних, 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 30.11.2018.

Суддя ОСОБА_1