Рішення № 78214614, 27.11.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 Справа № 917/1125/18

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр", 39630, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 15

до Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23", 38762, Полтавська область, Полтавський район, с. Терешки. вул. Шевченка, буд. 11

про стягнення 297 029,72 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 5 від 28.09.2018

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" про стягнення 297 029,72 грн. заборгованості за договором поставки №80/2016-П від 09.09.2016, з яких: 216 210,40 грн. - сума основного боргу, 62 318,24 грн. - пеня, 12 659,93 грн. - інфляційні, 5 841,15 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні; судове засідання у справі призначено на 09.10.2018.

08.10.2018 до господарського суду подано заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.10.2018 суд постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; замінити засідання для розгляду справи по суті, призначене на 09.10.2018, підготовчим засіданням; відкласти підготовче засідання на 23.10.2018.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.10.2018 суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/1125/18; призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 13.11.2018; викликати учасників справи в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.11.2018 відкладено розгляд справи на 27.11.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідач відзив на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

09.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Управління механізації будівництва № 23" (Покупець) укладений Договір поставки № 80/2016-П.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 80 Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти, зокрема, щебінь гранітний різної фракції, щебеневу суміш, відсів, пісок, бутовий камінь (надалі - ОСОБА_2) та своєчасно оплачувати його на умовах, визначених цим Договором.

Асортимент, найменування (номенклатура), кількість, ціна за одиницю ОСОБА_2 зазначаються у Специфікаціях, які після їх підписання стають Додатками та невід'ємними частинами цього Договору (абзац 1 п. 1.2 Договору № 80).

Загальна вартість ОСОБА_2 визначається відповідно до заявок Покупця, рахунків (рахунків- фактур) Постачальника та видаткових накладних до цього Договору, які після їх підписання та за домовленістю Сторін мають юридичну силу специфікацій в частині визначення загальної вартості ОСОБА_2 (абзац 2 п.1.2 Договору № 80).

Датою поставки (передачі) партії ОСОБА_2 Постачальником у власність Покупця є дата, зазначена у відповідній видатковій накладній на цю партію ОСОБА_2, що підтверджує отримання партії ОСОБА_2 Покупцем (п. 3.10 Договору № 80).

Згідно з п.6.2 Договору № 80 Покупець оплачує кожну партію ОСОБА_2 на умовах повної попередньої оплати.

Відповідно до п. 6.4 Договору № 80 якщо Постачальник передав ОСОБА_2 без здійснення Покупцем попередньої оплати, то Покупець зобов'язаний оплатити ОСОБА_2 у день отримання ОСОБА_2, а якщо ОСОБА_2 був поставлений після 16 години, то не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання ОСОБА_2.

ОСОБА_2 вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 6.5 Договору № 80).

Специфікацією № 1 від 09.09.2016 до Договору № 80 була погоджена поставка ОСОБА_2 по наступним цінам (з ПДВ):

відсіву фракції 0-5 мм по ціні 40 грн. за 1 т;

щебеню гранітного фракції 5-10 мм - по ціні 150 грн. за 1 т;

щебеню гранітного фракції 10-20 мм - по ціні 140 грн. за 1 т.

Специфікацією № 2 від 1 3.06.2017 до Договору № 80 були змінені ціни на наступний ОСОБА_2 (з ПДВ):

на граніт (щебінь 5-10) - до 200 грн. за 1 т.

Специфікацією № 3 від 30.09.2017 до Договору № 80 номенклатура ОСОБА_2, який має поставлятися, була доповнена наступним ОСОБА_2 за наступною ціною (з ПДВ): граніт (щебенево-піщана суміш (ЩПС) 0-70) - 160 грн. за 1 т.

Специфікацією № 4 від 20.10.2017 до Договору № 80 були змінені ціни на наступний ОСОБА_2 (з ПДВ):

на граніт (щебінь 5-10) - до 250 грн. за 1 т; на граніт (щебінь 10-20) - до 250 грн. за 1 т.

Специфікацією № 5 від 24.10.2017 до Договору № 80 були змінені ціни на наступний ОСОБА_2 (з ПДВ):

на граніт (відсів 0-5) - до 60 грн. за 1 т.

За період дії Договору позивач поставив на адресу ПрАТ "УМБ-23" ОСОБА_2 на загальну суму 291 782,40 грн. (поставки були здійснені в період з 12.09.2016 по 24.10.2017), що підтверджується наступними видатковими накладними: ВН № 2064 від 12.09.2016, ВН № 2092 від 13.09.2016, ВН № 2128 від 14.09.2016 р., В№ 2163 від 15.09.2016, ВН № 2234 від 18.09.2016, ВН № 2259 від 19.09.2016, ВН № 2325 від 21.09.2016, ВН № 2358 від 22.09.2016, ВН № 2390 від 23.09.2016, ВН № 2793 від 10.10.2016, ВН № 3098 від 24.10.2016, ВН № 2473 від 13.06.2017, ВН № 5595 від 30.09.2017, ВН № 5608 від 01.10.2017, ВН № 6029 від 13.10.2017, ВН № 6050 від 14.10.2017, ВН № 6253 від 20.102017, ВН № 6279 від 21.10.2017, ВН № 6348 від 23.10.2017, ВН № 6382 від 24.10.2017.

Станом на 10.09.2018 за отриманий від ТОВ "МКК" ОСОБА_2 ПрАТ "УМБ-23" здійснило оплату лише на суму 75 572,00 грн.

За ОСОБА_2, отриманий в період з 12.09.2016 по 13.06.2017, відповідно до накладних ВН № 2064 від 12.09.2016, ВН № 2092 від 13.09.2016, ВН № 2128 від 14.09.2016 р., В№ 2163 від 15.09.2016, ВН № 2234 від 18.09.2016, ВН № 2259 від 19.09.2016, ВН № 2325 від 21.09.2016, ВН № 2358 від 22.09.2016, ВН № 2390 від 23.09.2016, ВН № 2793 від 10.10.2016, ВН № 3098 від 24.10.2016, ВН № 2473 від 13.06.2017 відповідач здійснив оплату в повному обсязі.

За ОСОБА_2, отриманий 30.09.2017, відповідно до накладної ВН № 5595 від 30.09.2017 відповідач здійснив оплату частково в сумі 880,40 грн.

Відповідачем не здійснена оплата ОСОБА_2, поставленого відповідно до накладних ВН № 5595 від 30.09.2017(сплачено лише 880,40 грн.), ВН № 5608 від 01.10.2017, ВН № 6029 від 13.10.2017, ВН № 6050 від 14.10.2017, ВН № 6253 від 20.10.2017, ВН № 6279 від 21.10.2017, ВН № 6348 від 23.10.2017, ВН № 6382 від 24.10.2017.

Отже, заборгованість відповідача перед ТОВ "МКК" за ОСОБА_2, отриманий по Договору № 80 складає 216 210,40 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 216 210,40 грн. основного боргу, 62 318,24 грн. пені, 12 659,93 грн. інфляційних, 5 841,15 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що підписаними сторонами видатковими накладнимиВН № 2064 від 12.09.2016, ВН № 2092 від 13.09.2016, ВН № 2128 від 14.09.2016 р., В№ 2163 від 15.09.2016, ВН № 2234 від 18.09.2016, ВН № 2259 від 19.09.2016, ВН № 2325 від 21.09.2016, ВН № 2358 від 22.09.2016, ВН № 2390 від 23.09.2016, ВН № 2793 від 10.10.2016, ВН № 3098 від 24.10.2016, ВН № 2473 від 13.06.2017, ВН № 5595 від 30.09.2017, ВН № 5608 від 01.10.2017, ВН № 6029 від 13.10.2017, ВН № 6050 від 14.10.2017, ВН № 6253 від 20.102017, ВН № 6279 від 21.10.2017, ВН № 6348 від 23.10.2017, ВН № 6382 від 24.10.2017, підтверджується факт поставки позивачем ОСОБА_2 відповідачеві на суму 291 782,40 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт невиконання умов договору в частині оплати поставленого ОСОБА_2 в сумі 216 210,40 грн. відповідач не спростовує.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 216 210,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 62 318,24 грн пені станом на 10.09.2018.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3 Договору № 80, якщо Постачальник передав ОСОБА_2 Покупцеві без попередньої оплати вартості цього ОСОБА_2, то у разі порушення Покупцем строків оплати цього ОСОБА_2, встановлених п. 6.4 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії ОСОБА_2 (та/або послуг з його перевезення), строк оплати яких був порушений, за кожен день такого порушення (прострочення) без обмежень строків нарахування цієї пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань з повної оплати ОСОБА_2 та відшкодування упущеної вигоди Постачальнику.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Еліт 9.1.3"), тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 659,93 грн. інфляційних втрат та 5 841,15 - 3% річних станом на 10.09.2018 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по Договору.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на встановлення факту прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування позивачем 12 659,93 грн. інфляційних та 5 841,15 - 3% річних відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовам договору, тому вимоги щодо їх стягнення є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Еліт 9.1.3").

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23" (38762, Полтавська область, Полтавський район, с. Терешки. вул. Шевченка, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 04715606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар'єр" (39630, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 15, ідентифікаційний код юридичної особи - 38952905) 216 210,40 грн. основного боргу, 62 318, 24 грн. пені, 12 659,93 грн. інфляційних нарахувань, 5 841,15 грн 3% річних, 4 455, 45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.11.2018

Суддя Киричук О.А.