Рішення № 78214431, 30.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 Справа № 914/1334/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Перша логістична компанія”, с.Бережани Пустомитівського району Львівської області

про стягнення штрафу в розмірі 74140,00 грн.

за участю представників

від позивача не з?явився

від відповідача не з?явився

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Перша логістична компанія” про стягнення штрафу в розмірі 74140,00 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Учасники справи явку представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Згідно з накладною №44858892, відповідач зі станції Кириківка Південної залізниці на адресу ТОВ «ТИС», станція призначення Чорноморська Одеської залізниці, відправив три вагони з вантажем, зазначивши у накладній масу вантажу 170200 кг, зокрема у вагоні №95346649 – 65150 кг, тара – 20950 кг.

В процесі перевезення вантажу 17.05.2018р. на станції Знам?янка Одеської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 18.08.2018р. на станції Знам?янка Одеської залізниці складено комерційний акт №410006/128/94. Різниця проти накладної в сторону зменшення становить 88500 кг.

У зв’язку із вказаним позивач звернувся до Господарського суду Львівської

області та просить стягнути з відповідача штраф у п’ятикратному розмірі провізної плати за неправильне зазначення маси вантажу у накладній, передбачений Статутом залізниць України. Тобто, позивач просить стягнути з відповідача 74140,00 грн. штрафу.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема, відповідач посилається на те, що залізниця прийняла вантаж до перевезення, перевірила оформлення перевізних документів, а саме, що у вагон №95346649 було завантажено вантаж масою 65150 кг без зауважень.

Також відповідач вважає, що залізниця в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надала жодних доказів невірного зазначення маси вантажу.

Крім того відповідач зазначає про те, що, оскільки, вага вантажу не перевищує вантажопідйомність вагону, то позивач не вправі був застосовувати штрафи, що передбачені ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України. При цьому відповідач посилається на телеграму ПАТ «Укрзалізниця» від 08.02.2017р. №Ц-1-25/315-17.

Також відповідач просить зменшити розмір штрафу до розміру однократної провізної плати, оскільки розмір штрафу, який просить стягнути позивач, значно перевищує розмір збитків завданих позивачу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про залізничний транспорт'", а саме ст.3 визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відправка вагону №95346649 підтверджується накладною №44858892. Оформлення накладної здійснюється у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644.

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

В п.4.1. Правил оформлення перевізних документів також зазначено, що заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Відповідно до ст. 23 Статуту, п. 1.1, п. 2.1, п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну. Графи „маса вантажу, визначена відправником" та „спосіб визначення маси" були заповнені вантажовідправником. Правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом підтверджує представник відправника, зокрема, у накладній №44858892 в графі 55 "Правильність внесених у накладу відомостей підтверджую" зроблено відповідний запис представником відправника.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно п. 5 Правил приймання вантажів до перевезень та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Факт неправильного зазначення відправником даних про масу вантажу у перевізних документах – накладній №44858892, відповідно до ст. 129 Статуту підтверджується комерційним актом №410006/128/94, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності шляхом застосування господарських санкцій.

В силу приписів ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно п.5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У пункті 6.2. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. №04-5/225 роз’яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 74140,00 грн.

В задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафу слід відмовити, оскільки, як було зазначено вище, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитки.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 74140,00 грн. є обгрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн., які відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов у даній справі підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Перша логістична компанія” (81144, Львівська область, Пустомитівський район, с.Бережани, вул.Долинівка, 23, ідентифікаційний код 37678031) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) штраф в розмірі 74140,00 грн. та судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.11.2018р.

Суддя Гоменюк З.П.