Рішення № 78213746, 23.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/140/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2018 Справа № 908/2018/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” (45635 Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 2А, ідентифікаційний код юридичної особи 00377163)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (юридична адреса: 69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната, 207; поштова адреса: 49022 м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386)

про стягнення 879 176 грн. 32 коп.

за участю за участю

представника позивача: ОСОБА_2, дов. № 2 від 20.10.2017 р.

представник відповідача: ОСОБА_3, дов. № 152/2018 від 21.12.2017 р.

СУТЬ СПОРУ:

04.10.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення 867 192 грн. 88 коп. протермінованої заборгованості по оплаті за поставлений товар на підставі договору № 53 від 22.02.2016 р., 11 034 грн. 77 коп. пені, 948 грн. 67 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 р., справу № 908/2018/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.10.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2018/18, присвоєно справі номер провадження 27/140/18 та призначено підготовче судове засідання на 31.10.2018 р.

Справа № 908/2018/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

08.10.2018 р. від Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (зокрема, р/р 26001962495876 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) на суму 892 363,97 грн., з яких 879176,32 грн.- ціна позову, 13 187,65 грн. — сплачений судовий збір).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.10.2018 р., заяву про забезпечення позову у справі № 908/2018/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 09.10.2018 р. у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” (№ 2545 від 01.10.2018 р.) про забезпечення позову відмовлено.

31.10.2018 р. судом проведено підготовче засідання у справі № 908/2018/18.

31.10.2018 р. представник позивача звернувся до суду з заявою № 2822 від 25.10.2018 р. (вх. № 08-08/19470/18 від 31.10.2018 р.), в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, щодо збільшення розміру позовних вимог. Просить стягнути з відповідача на його користь 1 140 424 грн. 96 коп. суми заборгованості за поставлену продукцію, 35 082 грн. 72 коп. пені, 2 952 грн. 66 коп. – 3% річних. А також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 676 грн. 91 коп.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 140 424 грн. 96 коп. суми заборгованості за поставлену продукцію, 35 082 грн. 72 коп. пені, 2 952 грн. 66 коп. – 3% річних.

Крім того, звернувся до суду з заявою № 2848 від 29.10.2018 р. (вх. № 08-08/19471/18 від 31.10.2018 р.) про доручення до матеріалів справи документів, які підтверджують реальність поставки позивачем товару відповідачу.

31.10.2018 р. представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи були попередженій належним чином. 29.10.2018 р. надіслав на адресу господарського суду клопотання б/н (вх. № 08-08/19233/18 від 29.10.2018 р.) про відкладення розгляду справи, у зв’язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому процесі.

Крім того, відповідач 29.10.2018 р. надіслав на адресу письмовий відзив б/н (вх. № 08-08/19235/18 від 29.10.2018 р) на позовну заяву. Проти позову заперечив, просить відмовити позивачу.

Представник позивача у підготовчому засіданні 31.10.2018 р. заявив клопотання № 2850 від 31.10.2018 р. (вх. № 08-08/19502/18) про забезпечення проведення судових засідань у даній справі у режимі відеконференції та запропонував визначити відповідальними за проведення відеоконференції під час проведення судового засідання у справі № 908/2018/18 господарський суд Волинської області, що знаходиться за адресою: 43010 Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, 54.

Ухвалою суду від 31.10.2018 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, у зв’язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, а також необхідністю витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об’єктивного розгляду спору, підготовче засідання у справі було відкладено на 23.11.2018 р. Задоволено клопотання позивача про забезпечення проведення судових засідань у даній справі в режимі відеконференції, доручено господарському суду Волинської області, забезпечити проведення відеоконференції 23 листопада 2018 р. об 11 год. 00 хв. у приміщенні суду.

13.11.2018 р. від Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” № 2923 від 07.11.2018 р. надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (зокрема, р/р 26001962495876 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) на суму 1196137 грн. 25, з яких 1178460 грн. 34 коп. - ціна позову, 17676 грн. 91 коп. — сплачений судовий збір.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.11.2018 р., заяву про забезпечення позову у справі № 908/2018/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.11.2018 р. прийнято заяву Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” № 2923 від 07.11.2018 р. про забезпечення позову до розгляду.

Розгляд заяви призначено разом зі справою в підготовчому засіданні № 908/2018/18 на 23 листопада 2018 р.

20.11.2018 р. від відповідача надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову, відповідно до якого ТОВ “Український Рітейл” вважає, що заява не підлягає задоволенню, в зв’язку з її необґрунтованістю.

Від позивача 21.11.2018 р. електронною поштою та 23.11.2018 р. через канцелярію суду надійшло обґрунтування заяви про забезпечення позову, відповідно до якої заявником вказано, що з метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2018 р. підтримав вимоги заявлені в заяві про забезпечення позову, просив суд задовольнити дану заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2018 р. заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Судом 23.11.2018 р. відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, про що винесена відповідна ухвала.

Від позивача 12.11.2018 р. надійшла письмова відповідь (заперечення) вих. № 2935 від 08.11.2018 р. на відзив ТОВ «Український Рітейл», відповідно до якої зазначено, що аргументи відповідача є необґрунтованими, безпідставними, надуманими та голослівними.

У судовому засіданні 23.11.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Судове засідання відбувалося 23.11.2018р. в режимі відеоконференцзв»язку.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 23.11.2018р. надали заяву на підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України про закінчення підготовчого провадження та розгляд справи по суті, яка прийнята судом.

23.11.2018 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

23.11.2018 р. представник відповідача в засіданні суду заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити.

В засіданні суду 23.11.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 23.11.2018 р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

22.02.2016 р. між Відкритим акціонерним товариством «Український Рітейл» (Покупець) та Публічним акціонерним товариством «Луцьк Фудз» (в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Луцьк Фудз») (Постачальник) укладений Договір поставки № 53 (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язувався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору.

Найменування, асортимент та ціна поставленого товару вказується в Додатку № 1 «Специфікація», яке є невід’ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 6.5 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Приписами п. 6.6 Договору сторони передбачили, що вимоги Постачальника по оплаті поставленого товару можуть бути припинені зарахуванням вимог Покупця по оплаті послуг, зазначених в Додатку №6 до цього Договору, вимог Покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог Покупця по цьому Договору та інших договорах, які укладені між сторонами.

Відповідно до п. 11.1 Договору вбачається, що він набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2016 р.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2016 р. до Договору сторони продовжили термін його дії до 31.12.2017р. та передбачили, що в разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, Договір автоматично пролонговується на кожен наступний рік. Заяви про розірвання Договору поставки №53 від 22.02.2016 р. в матеріалах справи відсутні.

29 вересня 2017 р. сторони уклали Додаткову угоду №1/2017 до Договору поставки №53 від 22.02.2016р., відповідно до якої Постачальник надав Покупцю на безоплатній основі товарний кредит в розмірі 100 000,00 грн. строком до 31.12.2017 р. Сторони передбачили, що в разі, якщо за 10 календарних днів до вказаного строку ні одна із сторін не заявить офіційним листом про припинення дії цієї Додаткової угоди, строк товарного кредиту автоматично продовжується на наступний календарний рік (п.п. 1, 2 Додаткової угоди).

Офіційних листів про припинення дії Додаткової угоди №1/2017 від 29.09.2017р. матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки №53 від 22.02.2016 р. ПрАТ «Луцьк Фудз» здійснювало систематичні поставки продукції ТОВ «Український Рітейл», проте відповідач проводив оплату її вартості з порушенням встановлених Договором термінів та не у повному розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1140424 грн. 96 коп. основної заборгованості, на яку позивачем нараховано 35082 грн. 72 коп. пені та 2952 грн. 66 коп. 3 % річних.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об’єктивних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в червні-липні 2018 року здійснив такі поставки товару відповідачу: 04.06.2018р. позивач поставив відповідачу товар на суму 78 195,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №3212 від 01.06.2018 р.

Покупець фактично прийняв товару на суму 77896,44 гри., згідно з Актом розбіжностей № НОМЕР_1 від 04.06.2018р. Кінцева дата оплати вартості поставленого товару - 03.08.2018р.

13.09.2018р. платіжним дорученням №1000019189 відповідач сплатив позивачу 50000,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за прод.товари согл. Дог. № 53 від 22.02.2016 г.».

В зв’язку з не зазначенням конкретної видаткової накладної, за якою здійснюється оплата, позивач відніс частину платежу в розмірі 42338 грн. 92 коп. на погашення боргу, який виник раніше.

Як частину платежу в розмірі 7 661 грн. 08 коп. позивач відніс на погашення боргу по видатковій накладній № 3212 від 01.06.2018р.

Станом на 25.09.2018р. вартість товару в сумі 70 235 грн. 36 коп. не сплачена відповідачем.

11.06.2018 р. позивач поставив відповідачу товару на суму 51 922 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною № 3372 від 08.06.2018р.

Покупець фактично прийняв товару на суму 51 888 грн. 24 коп., згідно з Актом розбіжностей № НОМЕР_2 від 11.06.2018р. Кінцева дата оплати вартості поставленого товару - 10.08.2018р.

Станом на 25.09.2018р. вартість товару в сумі 51 888 грн. 24 коп. не був сплачений відповідачем.

18.06.2018р. позивач поставив відповідачу за товару на суму 52 856 грн. 28 коп., що підтверджується видатковою накладною № 3561 від 15.06.2018 р.

Покупець фактично прийняв товару на суму 52 752 грн. 60 коп., згідно з Актом розбіжностей № НОМЕР_3 від 18.06.2018 р. Кінцева дата оплати вартості поставленого товару - 17.08.2018 р.

Станом на 25.09.2018 р. вартість товару в сумі 52 752 грн. 60 коп. не сплачена відповідачем.

04.07.2018 р. позивач поставив відповідачу товару на суму 205 106 грн. 54 коп., що підтверджується видатковою накладною №4006 від 02.07.2018 р.

Кінцева дата оплати вартості поставленого товару - 02.09.2018 р. Станом на 25.09.2018 р. вартість товару в сумі 205 106 грн. 54 коп. не сплачена відповідачем.

11.07.2018 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 129 257 грн. 10 коп., що підтверджується видатковою накладною № 4282 від 10.07.2018 р.

Покупець фактично прийняв товару на суму 128 876 грн. 94 коп., згідно з Актом розбіжностей № НОМЕР_4 від 11.07.2018 р. Кінцева дата оплати вартості поставленого товару - 09.09.2018 р.

Станом на 25.09.2018 р. вартість товару в сумі 128 876 грн. 94 коп. не сплачена відповідачем.

16.07.2018 р. позивач поставив відповідачу товару на суму 114 096 грн. 24 коп., що підтверджується видатковою накладною №4351 від 13.07.2018 р.

Покупець фактично прийняв товару на суму 114 061 грн. 68 коп., згідно з Актом розбіжностей № НОМЕР_5 від 16.07.2018 р. Кінцева дата оплати вартості поставленого товару - 14.09.2018 р.

Станом на 25.09.2018 р. вартість товару в сумі 114 061 грн. 68 коп. не сплачена відповідачем.

23.07.2018 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 244 571 грн. 04 коп., що підтверджується видатковою накладною № 4548 від 20.07.2018 р.

Покупець фактично прийняв товару на суму 244 271 грн. 52 коп, згідно з Актом розбіжностей № НОМЕР_6 від 23.07.2018 р. Кінцева дата оплати вартості поставленого товару - 21.09.2018 р.

Станом на 25.09.2018 р. вартість товару в сумі 244 271 грн. 52 коп.. не сплачена відповідачем.

20.08.2018 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 273232 грн. 08 коп., що підтверджується видатковою накладною № 5340 від 17.10.2018 р.

Станом на 25.10.2018 р. вартість товару в сумі 273232 грн. 08 коп. не сплачена відповідачем.

Судом встановлено, що вищевикладені видаткові накладні свідчать про приймання-передачу визначеного товару, що містить найменування, кількість ціну, підписані сторонами без заперечень та без зауважень, та підписи скріплено печатками підприємств, що спростовує заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо неналежного оформлення.

За таких обставин, загальна сума заборгованості ТОВ «Український Рітейл» по оплаті за поставлений позивачем по Договору поставки №53 від 22.02.2016р. товар становить 1140424 грн. 96 коп.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Більш того, ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1140424 грн. 96 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 3% річних за загальний період з 11.08.2018 р. по 25.10.2018 р. в розмірі 2952 грн. 66 коп. (по кожному акту окремо).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимога про стягнення 3% річних заявлена обґрунтовано.

До стягнення з відповідача належить сума 3% річних за загальний період з 11.08.2018 р. по 25.10.2018 р. в розмірі 2952 грн. 66 коп.

У зв’язку з порушення відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення 35082 грн. 72 коп. пені за загальний період з 11.08.2018 р. по 25.10.2018 р. (по кожному акту окремо).

Пунктом 8.12 Договору в редакції протоколу розбіжностей до нього, передбачено, що в разі прострочення Покупцем строків оплати товару, встановлених цим Договором, Покупець зобов'язується виплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, за кожен день прострочки оплати. При цьому, Постачальник вправі призупинити відвантаження товару по замовленнях покупця до моменту повного погашення заборгованості по оплаті отриманого товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 35082 грн. 72 коп. за загальний період з 11.08.2018 р. по 25.10.2018 р.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 17676 грн. 91 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (юридична адреса: 69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната, 207; поштова адреса: 49022 м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Приватного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» (45635 Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 2А, код ЄДРПОУ 00377163) 1140424 (один мільйон сто сорок тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 96 коп. – основного боргу, 35082 (тридцять п’ять тисяч вісімдесят дві) грн. 72 коп. пені, 2952 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят дві) грн. 66 коп. 3% річних, 17676 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 91 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 30.11.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова