Ухвала суду № 78213629, 29.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

29.11.2018р. Справа № 905/1684/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Приватного акціонерного товариства “Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», м.Київ №б/н б/д на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/1684/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», м.Покровськ, Донецька область

про стягнення 17995290,20грн.

Представники:

від стягувача: ОСОБА_2, за довір.

від боржника: не з’явився

від органу ДВС: не з’явився

Суть справи:

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.09.15р. у справі №905/1684/15 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», заборгованість в сумі 9265138,51грн., інфляційні втрати в розмірі 4280977,05 грн., 3% річних 200279,30 грн., штраф в розмірі 129711,94 грн. та судові витрати в розмірі 58458,85 грн. В решті вимог відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 16.09.15р. у справі №905/1684/15 видано наказ від 02.10.15р.

21.11.18р. до господарського суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», м.Київ, №б/н б/д на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/1684/15.

У зв'язку з виходом судді Гринько С.Ю. у відставку, розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-01/910 від 21.11.18р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/1684/15.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.18р. справу призначено до розгляду судді Лейбі М.О.

Ухвалою суду від 22.11.18р. справу №905/1684/15 прийнято до свого провадження та розгляд скарги призначено на 29.11.18р.

У судове засідання 29.11.18р. з’явився представник скаржника, який надав усні пояснення по суті скарги та просив її задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у ній.

Представники боржника та органу ДВС у судове засідання не з’явилися; про місце, час та дату судового засідання учасники судового процесу були повідомлені належним чином. Про поважність причин не явки суд не повідомили.

Державним виконавцем відзив на скаргу суду не наданий.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, в дану випадку на скаржника, суд, враховуючи належне повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, а також обмеженість розгляду скарги процесуальним строком, розглядає скаргу за наявними матеріалами.

Дослідивши подану скаргу, заслухавши пояснення та доводи присутнього представника скаржника, господарським судом встановлено наступне:

В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись п.9 ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та обґрунтував своє рішення тим, що у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областе тимчасово окупованими територіями» від 17.03.15р. №254-VIII, здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою: смт. Білоріченський, Лутугинський район. Луганська область, здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника на даний час є неможливим.

Проте, на думку скаржника такі дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу є неправомірними, оскільки останнім не вчинено всіх необхідних та можливих заходів як щодо розшуку майна боржника, а відтак і щодо належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/1684/15 в цілому.

Скаржник вважає, що ці дії є незаконними та такими, що грубо порушують його права та законні інтереси.

З огляду на вказане, скаржник просить суд:

- визнати постанову від 24.10.18р. про повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області від 02.10.15р. №905/1684/15 головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мін'юсту України ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №50281523 недійсною;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби поновити виконавче провадження №50281523 по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області від 02.10.15р. №905/1684/15.

Отже, скарга стосується оскарження стягувачем дій державного виконавця ВДВС щодо повернення виконавчого документу у зв'язку з неможливістю перевірки майнового стану боржника та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника внаслідок проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Оцінивши подані докази, суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог ст.ст.339, 340 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст.326 ГПК України).

Частинами 1, 3 ст.327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження передбачає", що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати всіх передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.2 вказаної статтті Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Зі змісту поданої скарги вбачається, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 23.02.16р. відкрито виконавче провадження №50281523 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області справі №905/1684/15 про стягнення з ПАТ «Шахта «Білоріченська» на користь ПрАТ «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» заборгованості в сумі 9265138,51грн., інфляційних втрат в розмірі 4280977,05грн., 3% річних 200279,30грн., штрафу в розмірі 129711,94грн. та судових витрат в розмірі 58458,85грн.

Постановою від 24.10.18р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено відповідну постанову.

Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу обґрунтована тим, що згідно інформації наданої Державною фіскальною службою України боржник має відкриті рахунки в банківських установах на які державним виконавцем накладено арешт, згідно інформації наданої банківськими установами, постанова про арешт коштів боржника перебуває на виконанні, кошти на рахунку боржника відсутні для задоволення вимог стягувача; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника інформація відсутня, на запити державного виконавця, органи уповноважені на реєстрацію майна повідомили, що за боржником зареєстроване майно не значиться, а у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей та відповідно Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областе», Постанови ВРУ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської тимчасово окупованими територіями" від 17.03.15р. №254-VІІІ, здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою його реєстрації (смт. Білоріченський, Лутугинський район, Луганська область) та здійснення заходів примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника на даний час є неможливим.

Згідно ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до п.9 ч.1 вказаної статті Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

30.04.2018 року Указом Президента України "Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 року операцію об'єднаних сил.

На час розгляду справи операція об’єднаних сил триває.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., смт.Білоріченський Лутигинського району Луганської області, включено до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (із змінами та доповненнями) до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження включено смт.Білоріченський Лутугинського району Луганської області.

Постановою Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.15р. №254-VІІІ визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції", від 19.03.1997р., в якому суд наголосив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Проте, Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областе» та Постанова Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.15р. на які посилається державний виконавець, як на підставу неможливості здійснення перевірки майнового стану боржника та повернення виконавчого документу, не відносяться до нормативних актів, які регулюють питання виконавчого провадження, а відтак не визначають того, що проведення антитерористичної операції, операції об’єднаних сил є обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 12.05.16р. у справі №905/3680/14 та від 19.07.17р. у справі №20/98, та у постановах Верховного Суду від 13.02.18р. у справі №40/22, від 26.07.18р. у справі №29/273.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа.

За вказаних обставин, дії державного виконавця щодо винесення постанови від 24.10.18р. №50281523 про повернення виконавчого документа стягувачу є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують право стягувача, який звернувся до органу ДВС щодо примусового виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.12р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.

За результатами розгляду скарги згідно ст.343 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку скаргу Приватного акціонерного товариства “Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», м.Київ №б/н б/д на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/1684/15, задовольнити; визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 24.10.18р. №50281523 про повернення виконавчого документа стягувачу, та з метою усунення порушеного права заявника зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення прав стягувача на виконання наказу господарського суду Донецької області від 02.10.15р. у справі №905/1684/15 та поновити виконавче провадження №50281523 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 02.10.15р. у справі №905/1684/15.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, заявником заявлені не були, а тому відповідно їх розподіл, в порядку ст.344 ГПК України, господарським судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.73, 74, 86, 234, 235, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного акціонерного товариства “Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», м.Київ №б/н б/д на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/1684/15, задовольнити.

Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 24.10.18р. №50281523 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Зобов’язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення прав стягувача на виконання наказу господарського суду Донецької області від 02.10.15р. у справі №905/1684/15 та поновити виконавче провадження №50281523 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 02.10.15р. у справі №905/1684/15.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення - 29.11.18р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.

У судовому засіданні 29.11.18р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.11.18р.

Суддя М.О. Лейба