Рішення № 78213537, 20.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4083/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Качур Н.О.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №14-84 від 14.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №15 від 21.08.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" про стягнення пені у розмірі 4 386 913,71грн., 3% річних у розмірі 1 198 438,53грн., інфляційних у розмірі 5 079 137,42грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №4636/1617-ТЕ-5/ПТ від 20.09.2016р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою суду від 12.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.10.2018р.

Відповідач позов визнає в частині стягнення пені та 3% річних, а щодо інфляційних надав контррозрахунок, згідно якого вони складають 5 016 994,27грн. Крім того, відповідач просив суд зменшити пеню на 50%, оскільки: не є фактичним споживачем природного газу; через наявну заборгованість споживачів (населення, бюджетні установи, госпрозрахункові підприємства) за спожиті послуги теплопостачання перед відповідачем останній не міг розрахуватись з позивачем у повному обсязі; відповідачем проводились дії, спрямовані на погашення дебіторської заборгованості; позивачем не надано доказів того, що саме з вини відповідача позивач зазнав збитки.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що розрахунок інфляційних здійснений відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, при нарахуванні інфляційних позивач керувався постановою Верховного Суду від 17.07.2018р. у справі №904/10242/17. До того ж, позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, вважаючи його необгрунтованим.

У письмових поясненнях відповідач зазначив, що позивач розрахував інфляційні, виходячи з суми боргу вже з урахуванням інфляційних за попередній період, тобто в розрахунках позивача, які стосуються визначення суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, мають місце подвійне нарахування інфляційної складової на інфляційну складову боргу попереднього періоду. Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на постанову Верховного Суду від 17.07.2018р. у справі №904/10242/17. До того ж, відповідач підтримав подане ним клопотання про зменшення пені на 50%, вважаючи його обгрунтованим.

04.10.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2018р.

Ухвалою суду від 06.11.2018р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 20.11.2018р.

20.11.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (споживач) укладено договір постачання природного газу №4636/1617-ТЕ-5/ПТ.

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно п.2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природний газ обсягом до 13700,00 тис. куб.м.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що розподіл (транспортування) природного газу здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Укртрансгаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

За п.3.1. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п.3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно п.3.6. постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.

У п.5.2. договору визначено ціну за 1000куб.м природного газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1. договору).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору з жовтня по грудень 2016р. та у березні 2017р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 41 985 773,12грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с.28-31).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п.7.2. договору споживач зобов"язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. договору - в разі, коли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (п.6.2. договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, що він розрахувався за поставлений природний газ несвоєчасно, чим порушив умови договору.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 26.11.2016р. по 25.10.2017р. у розмірі 4 386 913,71грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він здійснений правильно, у зв"язку з чим пеня у розмірі 4 386 913,71грн. підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 26.11.2016р. по 27.02.2018р. у розмірі 1 198 438,53грн., а також інфляційні за загальний період з грудня 2016р. по січень 2018р. у розмірі 5 079 137,42грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він здійснений правильно, у зв"язку з чим 3% річних у розмірі 1 198 438,53грн. підлягають до стягнення.

Щодо інфляційних, то за загальний період з грудня 2016р. по січень 2018р. (нараховані на суми боргу без урахування інфляційних нарахувань попередніх періодів) вони складають 5 016 994,26грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд вважає за необхідне відмовити.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 17.07.2018р. у справі №904/10242/17 суд вважає безпідставним, оскільки у зазначеній справі заборгованість станом на листопад 2013р. вже існувала: інфляційні втрати за жовтень 2013р., нараховані на суму основного боргу, стягнуті згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014р. у справі №904/10108/13. При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних за наступний період (з листопада 2013р. по вересень 2017р.) обгрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця (жовтень 2013р.). Отже, оскільки інфляційні втрати за жовтень 2013р. були стягнуті відповідним судовим рішенням, вони автоматично зараховуються до суми основного боргу, і в даній конкретній справі нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є правильним. У справі №904/4083/18 суми боргу, пені, інфляційних та 3% річних жодним судовим рішенням не встановлені, що свідчить про неможливість зарахування інфляційних до суми основного боргу та здійснення розрахунку з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

04.10.2018р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення пені на 50%, оскільки: не є фактичним споживачем природного газу; через наявну заборгованість споживачів (населення, бюджетні установи, госпрозрахункові підприємства) за спожиті послуги теплопостачання перед відповідачем останній не міг розрахуватись з позивачем у повному обсязі; відповідачем проводились дії, спрямовані на погашення дебіторської заборгованості; позивачем не надано доказів того, що саме з вини відповідача позивач зазнав збитки.

Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов"язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, а також те, що відповідач сплатив суму основного боргу, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% і стягнути пеню у розмірі 2 193 456,86грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 2 193 456,86грн. (два мільйони сто дев"яносто три тисячі чотириста п"ятдесят шість грн. 86коп.), 3% річних у розмірі 1 198 438,53грн. (один мільйон сто дев"яносто вісім тисяч чотириста тридцять вісім грн. 53коп.), інфляційні у розмірі 5 016 994,26грн. (п"ять мільйонів шістнадцять тисяч дев"ятсот дев"яносто чотири грн. 26коп.) та 159 035,19грн. (сто п"ятдесят дев"ять тисяч тридцять п"ять грн. 19коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.11.2018р.

Суддя ОСОБА_3