Рішення № 78211134, 22.11.2018, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2990/18

Провадження № 2/577/1164/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Галяна С.В.

при секретарі Кучер Л.П.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комунальне трамвайне управління», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 № 105-К від 18.06.2018 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить: визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора комунального підприємства «Комунальне трамвайне управління» ОСОБА_4 № 105-К від 18.06.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1А.» поновити на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивує тим, що 22.11.2017 року його було прийнято на роботу до КП «Конотопське трамвайне управління» на посаду юрисконсульта на 0,5 посадового окладу. 18.06.2018 року відповідно до наказу № 105-К його було звільнено з займаної посади за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Отримавши наказ про звільнення та ознайомившись з ним, вважає його незаконним та таким, що порушує норми трудового права. Причиною його звільнення послугували акти про відсутність на роботі з 11.06.2018 року по 15.06.2018 року, а також лист від 13.06.2018 року № 189 про надання письмового пояснення причини відсутності на роботі та п. 4 ст. 40 КЗпП України. 11.06.2018 року він в силу погіршення стану здоров’я звернувся до КЗ «Конотопська міська лікарня», у зв’язку з чим йому був випасаний листок непрацездатності. На лікарняному він знаходився з 11.06.2018 року по 21.06.2018 року з діагнозом ОРЗ. Однак незважаючи на вищевикладене в.о. директора КП «Конотопське трамвайне управління» ОСОБА_4 виданий наказ про його звільнення. На день пред’явлення позову до суду він перебував у вимушеному прогулі 16 днів, з 18.06.2018 року по 03.07.2018 року. Його заробітна плата складає 2010 грн. на місяць. Він вважає своє звільнення незаконним та таким, що порушує норми трудового права.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, кожен окремо, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Третя особа: ОСОБА_4 в судове засіданні не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а.с.85).

Ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 20.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 08.08.2018 року (а.с.12).

Протокольною ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08.08.2018 року підготовче судове засідання відкладено на 28.08.2018 року, у зв’язку з заявою представника позивача (а.с.29).

Протокольною ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2018 року підготовче судове засідання відкладено на 19.09.2018 року, у зв’язку з заявою представника позивача (а.с.33).

Ухвалою суду від 19.09.2018 року провадження у справі було зупинене до вирішення заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про відвід судді Галян С.В. (а.с.46)

Ухвалою суду від 24.09.2018 року в задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про відвід судді Галян С.В було відмовлено (а.с.50).

Ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.09.2018 року поновлено провадження у справі, продовжено підготовче провадження на 30 днів та призначене підготовче судове засідання на 03.10.2018 року (а.с.51).

Ухвалою суду від 03.10.2018 року провадження у справі було зупинене до вирішення заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про відвід судді Галян С.В. (а.с.62).

Ухвалою суду від 04.10.2018 року в задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про відвід судді Галян С.В було відмовлено (а.с.66).

Ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.10.2018 року поновлено провадження у справі та призначене підготовче судове засідання на 18.10.2018 року (а.с.67).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2018 року справу призначено до судового розгляду на 07.11.2018 року (а.с.73).

Протокольною ухвалою головуючого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.11.2018 року судове засідання відкладено на 22.11.2018 року, у зв’язку з заявою представника позивача (а.с.76,77).

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено і це визнано сторонами, що позивач ОСОБА_1 працював в КП «КТУ» на посаді юрисконсульта підприємства з 22.11.2017 року по 18.06.2018 року (а.с.43).

Згідно листка непрацездатності ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 11.06.2018 року по 20.06.2018 року включно (а.с.7)

Наказом в.о. директора КП «Конотопське трамвайне управління» за № 105-К від 18.06.2018 року ОСОБА_1 звільнено з 18.06.2018 року за прогули без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України), підставою є акт про відсутність на роботі з 11.06.2018 року по 15.06.2018 року, лист ОСОБА_1 від 13.06.2018 року за №189 про надання письмового пояснення причини відсутності на роботі (а.с.8).

Однак, суд не може погодитись з такими доводами, оскільки згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України містить обмеження на звільнення з ініціативи власника, а саме: забороняє звільняти працівників у період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Так, з 11.06.2018 року по 20.06.2018 року включно ОСОБА_5 перебував на амбулаторному лікуванні у КЗ “Конотопська міська лікарня”, що підтверджується листком непрацездатності, в якому також зазначено, що ОСОБА_5 стати до роботи 21.06.2018 року (а.с.7).

Крім того, суд вважає, що звільнення ОСОБА_5 є передчасними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як видно із підстав звільнення, при визначенні позивачу дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких вони ним скоєні, його попередня поведінка та ставлення до виконання службових обов'язків тощо.

При визначенні міри дисциплінарного стягнення та при прийнятті оскаржуваного наказу, відповідачем також не вказано мотивів надання переваги обраного виду дисциплінарного стягнення (звільнення з посади) і не можливості застосування більш м`якого виду дисциплінарної відповідальності враховуючи обставини справи.

Суд констатує, що у спірному наказі відповідачем не зазначено, яка шкода була заподіяна позивачем внаслідок допущеного ним порушення та чим це підтверджується, не вказано, що саме характеризує проступок позивача з найтяжчої сторони, враховуючи те, що звільнення як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач повинен був вийти на роботу в період перебування на лікарняному з 11.06.2018 року по 20.06.2018 року включно.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач не врахував вищенаведеного, передчасно та без врахування всіх обставин справи, прийняв оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади.

Як зазначалося вище, підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугував акт про відсутність на роботі з 11.06.2018 року по 15.06.2018 року, лист ОСОБА_1 від 13.06.2018 року за №189 про надання письмового пояснення причини відсутності на роботі, що згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України кваліфіковано як прогул без поважних причин (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня).

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пункт 24 постанови Пленуму Верховного суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. №9 визначає прогул як відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Відповідно до п. 22 згадної постанови, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147 (1), 148, 149 КЗпП України, правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно п. 1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13.11.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 р. за № 1005/6196 (далі Інструкція №455), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 р. №532/274/136-ос/1406, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 р. за № 1456/10055 (далі Інструкція №532), листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Судом встановлено, що позивач на підтвердження звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю в період з 11.06.2018 року по 20.06.2018 року включно надав листок непрацездатності АДЕ №535006 (а.с.7).

Дослідженням листка непрацездатності ОСОБА_1 АДЕ №535006 встановлено, що вказаний листок непрацездатності видано позивачу лікарем КЗ “Конотопська міська лікарня». Згідно вказаного листка непрацездатності позивач був звільнений від роботи з 11.06.2018 року по 20.06.2018 року включно. Вийти до роботи 21.06.2018 року (а.с.7).

Із показів позивача, а також з дослідженого судом листка непрацездатності ОСОБА_1 АДЕ №535006 видно, що вказаний листок непрацездатності засвідчено печаткою та підписом уповноважених осіб КЗ “Конотопська міська лікарня” (а.с.7).

В судовому засіданні представник відповідача не обґрунтував належним чином підстави не врахування під час прийняття оскаржуваного наказу листок непрацездатності, який є підставою для звільнення позивача від роботи у зв'язку з непрацездатністю, а також засвідчення вказаного листка непрацездатності печаткою та підписом уповноважених осіб КЗ “Конотопська міська лікарня”.

Таким чином, на переконання суду, в діях позивача відсутній прогул без поважних причин, оскільки в період з 11.06.2018 року по 20.06.2018 року включно ОСОБА_1 був звільнений від роботи у зв'язку з непрацездатністю, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.7).

З огляду на вищенаведені обставини, судом встановлено, що при звільненні відповідачем не повно і не всебічно досліджено всі обставини та матеріали справи про дисциплінарний проступок вчинений позивачем, що призвело до неправильного та передчасного висновку і як наслідок до незаконного звільнення позивача зі займаної посади.

Згідно ч.3 ст. 13 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час судового розгляду справи відповідач, не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваного наказу, прийнятого відносно позивача, а тому вказаний наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Згідно із п. 2 та 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України негайно виконуються рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та про поновлення на роботі незаконно звільненого.

Враховуючи висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваного наказу, а також беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 235 КЗпП України, позивача необхідно поновити на посаді юрисконсульта комунального підприємства «Конотопське трамвайне управління», допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Оскільки судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 18.06.2018 року по 22.11.2018 року (110 робочих днів) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу наданої позивачем від 22.11.2018 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.06.2018 року по 22.11.2018 року становить 10510,88 грн. (а.с. 87).

Свого розрахунку відповідач середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.06.2018 року по 22.11.2018 року суду не надав. Крім того представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні з розрахунком позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.06.2018 року по 22.11.2018 року в сумі 10510,88 грн. погодилася та позов визнала в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення із КП «Конотопське трамвайне управління» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.06.2018 року по 22.11.2018 року в сумі 10510,88 грн.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу комунального підприємства «Конотопське трамвайне управління» № 105-К від 18 червня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1А.», поновлення позивача на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути 1409,60 грн. судового збору за дві позовні вимоги, так як позивач при зверненні до суду з позовом за даною категорією справи (поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку) був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 3, 147, 149, 221, 228, 231, 232, 237 КЗпП України, ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити

Визнати незаконним та скасувати наказ комунального підприємства «Конотопське трамвайне управління» № 105-К від 18 червня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1А.»

Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта комунального підприємства «Конотопське трамвайне управління».

Стягнути з комунального підприємства «Конотопське трамвайне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.06.2018 року по 22.11.2018 року в сумі 10510,88 грн. (десять тисяч п’ятсот десять грн. 88 коп.).

Судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з комунального підприємства «Конотопське трамвайне управління» на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1).

Відповідач: Комунальне підприємство «Конотопське трамвайне управління» (місцезнаходження: м. Конотоп Сумської області, вул. Успенсько-Троїцька, 120, код ЄДРПОУ: 03328557).

Третя особа: ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Суддя Галян С. В.