Ухвала суду № 78209916, 26.11.2018, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/3355/18

Провадження № 1-м/648/6/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.

при секретарі Кравченко В.Ю.

з участю прокурора Шатунського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Білозерського районного суду Херсонської області в смт. Білозерка Херсонської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: Україна, АДРЕСА_1,

засудженого: 19 жовтня 2017 року Совєтським районним судом м. Липецька Російської Федерації за ст. ст. 30 ч. 3, 228-1 ч. 4 п.п. «а», «г» КК Російської Федерації до 8 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму,-

в с т а н о в и в:

Міністерство юстиції України звернулося до Білозерського районного суду Херсонської області з клопотанням про приведення вироку Совєтського районного суду м. Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідність із законодавством України, а саме визначити статті, частини статтей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним за вказаним вище вироком суду Російської Федерації та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі цього вироку, а також вирішити питання про виконання вироку Совєтського районного суду м. Липецька Російської Федерації від 19.10.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід федерального бюджету процесуальних витрат на оплату праці адвоката ОСОБА_2С в розмірі 13720 рублів.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, від уповноваженої особи надійшла заява про розгляд клопотання без участі представника Міністерства Юстиції України.

Відповідно до ст. 610 ч. 1 КПК України, участь представника Міністерства юстиції України не є обов'язковою.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення. Просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за злочин, у вчиненні якого він визнаний винним, а саме: за ст. ст. 15 ч. 2, 307 ч. 3 КК України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст. 609 цього Кодексу, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні, або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

За ч.1ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідними положеннями КПК України, зазначає, що в Україні діє Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» від 22.09.1995 р. №337/95-ВР.

Зазначена Європейська конвенція, згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV, є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Враховуючи, що дотримані умови передачі, визначені ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ОСОБА_1 є громадянином України; вирок суду Російської Федерації, яким його засуджено, набрав чинності та є остаточним рішенням; строк покарання, який має відбувати засуджений більше шести місяців; засуджений згоден на передачу в Україну для подальшого відбування покарання; дії вчинені ОСОБА_1, за які було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством України та були б кримінальним злочином у разі їх вчинення на її території, а також те, що і держава винесення вироку- Російська Федерація, і держава виконання вироку -Україна, згодні на передачу засудженої особи, суд дійшов висновку про необхідність приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Так, відповідно до вироку Совєтського районного суду м. Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджений за ст. ст. 30 ч. 3, 228-1 ч. 4 п. «а», п. «г» (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», організованою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації до 8 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Строк відбування ОСОБА_1 покарання обчислюється з 19 жовтня 2017 року. Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_1 період його перебування під вартою з 03 вересня 2016 року по 18 жовтня 2017 року. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід федерального бюджету процесуальні витрати на оплату праці адвоката ОСОБА_2С в розмірі 13720 рублів.

Вирок суду Совєтського районного суду м. Липецька Російської Федерації від 19.10.2017 року відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 18.01.2018 року. ОСОБА_1 згідно довідки про частину відбутого та не відбутого покарання, відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №6 УФСВП Росії по Липецькій області», та станом на 07.05.2018 року відбув 1 рік 08 місяців 04 дні позбавлення волі, не відбута частина покарання 6 років 3 місяці 26 днів позбавлення волі, кінець строку відбування покарання 02.09.2024 року.

Згідно з довідкою бухгалтерії ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії у Липецькій області» в установі перебуває 1 виконавчий документи про стягнення з ОСОБА_1 в дохід федерального бюджету процесуальних витрат на загальну суму 13720 рублів. Виплати по виконавчому документу не проводились.

Останнє відоме зареєстроване місце проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в Україні : АДРЕСА_2, за паспортом громадянина України МР 454431, виданим 31 січня 2015 року Білозерським РС УДМС України в Херсонській області, відповідно до ст.3 Закону України «Про громадянство України» він є громадянином України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктом «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним Законом України.

Відповідно до ч.6 ст.610 КПК України, при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

За вироком російського суду ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст.30, ч. 4 п. п. «а», «г» ст.228-1 Кримінального кодексу Російської Федерації, а саме: замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», організованою групою осіб, у великому розмірі.

За вказані дії в Україні встановлена кримінальна відповідальність за ч.3 ст.307 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, які караються позбавленням волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Також, ч. 1, ч. 2 ст. 15 КК України, передбачено, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Таким чином, строк покарання, призначений за вчинення замаху на збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою у великих розмірах не може перевищувати 8 років позбавлення волі та відповідає строку покарання, призначеного вироком суду Російської Федерації.

Приводячи вирок у відповідність із законодавством України судом встановлено, що вчинене ОСОБА_1 на території Російської Федерації діяння визнається злочином і на території України, у зв’язку з чим йому має бути визначено строк покарання у вигляді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна, оскільки такий вид покарання вироком суду Російської Федерації не було призначено. При цьому, суд позбавлений можливості врахувати вчинення злочину з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (враховуючи мережу «Інтернет»), оскільки така кваліфікуюча ознака не передбачена ст. 307 КК України.

За вироком Совєтського районного суду м. Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017року визначено відбування покарання ОСОБА_1 у виправній колонії суворого режиму. Проте, визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.

Крім того, вироком Совєтського районного суду м. Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017року зараховано в строк відбування ОСОБА_1 призначеного покарання період його перебування під вартою в період з 03 вересня 2016 року по 18 жовтня 2017 року. Строк покарання обчислюється з 19.10.2017 року, вирок суду Російської Федерації набрав законної сили 18 січня 2018 року.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про попереднє ув’язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення від 18.05.2017 № 2046-VIII ( далі Закон № 2046-VIII), попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

При вирішенні питання про зарахування строку попереднього ув’язнення суд враховує положення ч. 2 ст.4, ст.5 КК України та зазначає, що період перебування ОСОБА_1 під вартою з 03 вересня 2016 року по 18 жовтня 2017 року є попереднім ув’язненням та, оскільки дане положення поліпшує становище особи, цей строк має бути зарахований у строк відбування покарання відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року та виходячи з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 610 КПК України, суд вважає можливим одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині процесуальних витрат, в розмірі 13720 рублів, оскільки рішення про стягнення з засудженого таких витрат на користь федерального бюджету держави РФ було прийнято судом і наявне клопотання про вирішення цього питання.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст. ст. 9-12 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст.4,5,10, ч.4 ст.68,ч. 5 ст.72, ч. 2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України, Законом України «Про попереднє ув’язнення», ст.ст.603, 609-610 КПК України,

у х в а л и в :

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Совєтського районного суду м. Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року у відповідність із законодавством України у відношенні громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Привести вирок Совєтського районного суду м.Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 30 та пунктами «а», «г» частини 4 статті 228.1 Кримінального кодексу РФ та призначено йому покарання у виді 8 (вісім) років позбавлення волі, у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, засудженим у відповідності із законодавством України за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років без конфіскації майна, з відбуванням покарання в кримінальній установі закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 19 жовтня 2017 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України, зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 03 вересня 2016 року до 18 жовтня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Вважати вирок суду таким, що підлягає виконанню в частині стягнення з засудженого на користь держави РФ процесуальних витрат в розмірі 13720 рублів.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом семи днів органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Суддя: Рибас А.В.