Рішення № 78209319, 23.11.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8115/18

Провадження №2/592/2703/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді – Алфьоров А.М., за участю секретаря – Літовченко С.М., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 08.12.2017 р. о 18 год. 30 хв. в м. Суми по вул. Ковпака, поблизу буд. 81А, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті рівнозначних доріг не надала переваги у русі та допустила зіткнення з автомобілем ЗАЗ Daewoo, реєстраційний номер НОМЕР_2, під його керуванням, який наближався до перехрестя праворуч, чим порушила п. 16.12 Правил дорожнього руху України та своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Вартість відновлювального ремонту підтверджено Звітом про оцінку майна від 26.12.2017 р. і становить 21843 грн. 27 коп. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових згідно Звіту становить 16902 грн. 89 коп. На відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, за виконані ремонтні роботи ним було фактично сплачено 20650 грн. Відповідальність відповідача, згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз» 27.03.2017 р. строком на 1 рік. На момент скоєння ДТП Нацкомфінпослуг України було прийнято розпорядження про анулювання ліцензій на страхову діяльність даної компанії. З цієї причини страхова компанія не змогла відшкодувати заподіяні йому матеріальні збитки. У зв’язку з чим він звернувся до МТСБУ, де було прийнято рішення відшкодувати йому матеріальну шкоду у сумі 6000 грн. Він звернувся до відповідача з пропозицією про добровільне відшкодування йому залишку матеріальної шкоди, однак відповідачем вказана пропозиція була залишена без уваги. Відповідач своїми діями, спричинила йому та членам його сім`ї моральну шкоду, яка виразилася у душевних переживаннях та стражданнях. Просить суд: стягнути з відповідача на його користь 14650 грн. 00 коп. в якості відшкодування матеріальних збитків; стягнути з відповідача на його користь 750 грн. в якості відшкодування за оплату послуг по виготовленню Звіту про оцінку майна від 26.12.2017 р.; стягнути з відповідача на його користь 3000 грн. в якості відшкодування за моральну шкоду; стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн. та судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.12.2017 р. о 18 год. 30 хв. в м. Суми по вул. Ковпака, поблизу буд. 81А, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті рівнозначних доріг не надала переваги у русі та допустила зіткнення з автомобілем ЗАЗ Daewoo, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який наближався до перехрестя праворуч, чим порушила п. 16.12 Правил дорожнього руху України та своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.12.2017 р. визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 680 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку майна від 08.12.2017 р. складеного суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, а саме розміру матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу – автомобіля ЗАЗ-Daewoo Т-13110, легковий седан-В, державний реєстраційний № НОМЕР_2, власник ОСОБА_1 складає: вартість відновлювального ремонту становить 21843 грн. 27 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових згідно Звіту становить 16902 грн. 89 коп.

10.01.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортне) страхового бюро України (МТСБУ) з метою виплати страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку.

Рішенням № 47468 від 24.04.2018 р. МТСБУ ОСОБА_1 було виплачено відшкодування шкоди у розмірі 6000 грн.

У зв’язку з частковою виплатою матеріальної шкоди МТСБУ, 14.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією відшкодувати частину матеріальної шкоди, а саме 15400 грн.

Вказана пропозиція була залишена ОСОБА_2 без реагування.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. в якості відшкодування за моральну шкоду суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача ОСОБА_1, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3000 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги у цивільній справі, відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 бере на себе зобов’язання надавати необхідну правову допомогу ОСОБА_1 у цивільній справі по підготовці, складенню та прийняттю участі у розгляді цивільної справи за розглядом позовної заяви про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а ОСОБА_1 зобов’язується виплатити ФОП ОСОБА_5 гонорар за надання правової допомоги, передбаченої в п. 1.1 цього Договору.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн., позивачем ОСОБА_1 надано розписку від 14.05.2018 р. /а.с.65/.

Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Надані позивачем документи не є належними та допустимими документами, в розумінні ст. 138 ЦПК в редакції Закону № 2147-VIІІ та Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», на підтвердження надання ФОП ОСОБА_5 професійної правничої допомоги.

Таким чином підстави для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14650 (чотирнадцять тисяч шістсот п’ятдесят) грн. 00 коп. в якості відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 750 (сімсот п’ятдесят) грн. в якості відшкодування за оплату послуг по виготовленню Звіту про оцінку майна від 26.12.2017 р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Алфьоров