Постанова № 78208989, 13.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1247/18

Номер справи місцевого суду: 520/2177/17

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Півнєві Д.С.,

за участю: представника відповідача ОК «Біла квітка» - Вантік Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Біла Квітка» на рішення Київського районного суду м.Одеси від 19 вересня 2017 року за позовом ОСОБА_5 до Обслуговуючого кооперативу «Біла Квітка» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОК «Біла Квітка» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що їй на праві власності належить котедж НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на котедж.

ОК «Біла квітка» є балансоутримувачем малоповерхового котеджного комплексу з об'єктами обслуговування по АДРЕСА_1 відповідно до рішення Одеської міськради від 19 лютого 2013 року.

З 25 липня 2016 року ОК «Біла квітка» є постачальником електричної енергії для споживачів - власників і мешканців котеджів, що розташовані на території комплексу, на підставі договору, укладеного з ПАТ «ЕК «Одесаобленерго».

30 серпня 2016 року працівниками ОК «Біла квітка» було демонтовано електролічильник з котеджу НОМЕР_1 і відключено котедж від електропостачання. Постачання електричної енергії до котеджу НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, відновлено 01.02.2017 року.

Позивачка посилається на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року, яким встановлено неправомірність дій ОК «Біла квітка» з відключення котеджу ОСОБА_5 від електропостачання, і вимагає стягнути з відповідача на її користь витрати за користування електрогенератором в сумі 38 250 гривень, витрати на придбання пального для генератора в сумі 10 808,09 гривень, витрати на придбання матеріалів, що були необхідні для підключення електрогенератора до мереж котеджу в сумі 1 030,56 гривень, витрати, які позивачка зробила для уникнення негативних наслідків від припинення водопостачання до її котеджу в сумі 2 311 гривень, витрати на ремонт пральної машини 850 гривень. Також позивач ОСОБА_5 зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні звичного стану життя - на протязі 153 днів житловий будинок було відключено від електропостачання і позивачка та члени її родини повинні були витрачати свій час, сили та кошти, щоб налагодити нормальні умови для проживання в будинку. Моральну шкоду позивачка оцінила в 200 000 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто ОК «Біла квітка» на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 50 088,65 гривень, на відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень, судовий збір в сумі 2 240 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОК «Біла квітка» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди та відмовити у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_5 не з'явилась, але про розгляд справи вона була сповіщена належним чином та завчасно, про що свідчить поштове повідомлення про отримання нею судової повістки. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Частинами 1 та 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних відносин, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1172 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків покладається на юридичну особу, з якою працівник перебуває у трудових відносинах.

За змістом ст. 1192 ЦК України, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Частинами 1 та 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності належить житловий будинок за адресою м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5Б/13, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САК №594962 від 30 квітня 2014 року, індексний номер: 21165065 (а. с. 46, 47).

На підставі рішення Одеської міської ради №2809-УІ від 19.02.2013р. обслуговуючий кооператив «Біла квітка» є балансоутримувачем малоповерхового комплексу котеджів з об'єктами обслуговування по вул. Ак. Вавілова, 5Б в м. Одесі.

З 25 липня 2016 року ОК «Біла квітка» є постачальником електричної енергії для споживачів - власників і мешканців котеджів, що розташовані на території комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5Б, на підставі договору №5655С/С65, укладеного з ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго».

30 серпня 2016 року працівниками ОК «Біла квітка» було відключено котедж №5Б/13 по вул. Академіка Вавілова в м. Одесі від електропостачання шляхом демонтування електролічильника (а. с. 37, 38).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2016р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.12.2016р. по справі №520/10604/16 за позовом ОСОБА_5 до ОК «Біла квітка» про відновлення електропостачання, зобов'язано ОК «Біла квітка» поновити електропостачання до житлового будинку НОМЕР_1 по вул. Академіка Вавілова, 5-Б шляхом його підключення до електромережі через комунікації малоповерхового житлового комплексу та встановлено неправомірність дій ОК «Біла квітка» з відключення котеджу ОСОБА_5 від електропостачання (а. с. 12-14, 15-17).

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2016р. виконано у примусовому порядку в межах виконавчого провадження №53252794 від 18.01.2017р. та 01 лютого 2017 року відновлено постачання електричної енергії до котеджу НОМЕР_1, що належить позивачці ОСОБА_5, про що свідчить копія акту державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеської області від 01 лютого 2017 року (а. с. 67, 92).

Внаслідок неправомірних дій ОК «Біла квітка» позивачка ОСОБА_5 та члени її родини з 30 серпня 2016 року були позбавлені належних умов для проживання в будинку, за відсутністю електропостачання стало неможливим користуватися усіма побутовими приборами: холодильником, пральною машиною, телевізором, бойлером тощо.

Для забезпечення котеджу 5Б/13 електричною енергією позивачка ОСОБА_5 обладнала будинок тимчасовою електромережею для підключення до електрогенератора на що витратила 1 030,56 грн., що підтверджується чеком на придбання матеріалів для підключення електрогенератора до мереж котеджу (а. с. 45) та на підставі договору оренди №01/09-1-2016 від 01 вересня 2016 року до 01.02.2017 року орендувала електрогенератор й на оренду генератора витратила 38 250 грн. (250 грн. х 153 дня), що підтверджено копіями договорів оренди, актів приймання-передачі генератора та квитанціями на оплату оренди генератора (а. с. 52-66, 102-107, 108-113) та схемою підключення тимчасової електромережі на першому та другому поверху будинку (а. с. 54-100).

В період з вересня 2016 року по березень 2017 року, позивачка ОСОБА_5 на пальне для електрогенератора витратила 540 літрів пального (3,5 л на 1 добу) на загальну суму 10 808,09 грн. (20,02 грн. за 1 л пального х 540 л.), що підтверджується чеками на оплату пального (а. с. 39-41).

Таким чином, витрати позивачки ОСОБА_5 для відновлення її порушеного права становлять 50 088, 65 грн. (38 250 грн. + 10 808,09 грн. + 1 030,56 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, яка також підлягає застосуванню до спірних правовідносин, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачці ОСОБА_5 з вини відповідача завдана також і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона та члени її родини зазнали у зв'язку з неправомірними діями працівників відповідача по відключенню котеджу від електропостачання з 30 серпня 2016 року по 01 лютого 2017 року та погіршенням стану здоров'я позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою медичного центру «Медіаком» від 04 квітня 2017 року (а. с. 93).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачкою ОСОБА_5 доведено належним чином, що з вини відповідача, ОК «Біла квітка», внаслідок неправомірних дій по відключенню котеджу позивача від електропостачання з 30 серпня 2016 року по 01 лютого 2017 року, їй завдана майнова шкода в розмірі 50 088, 65 грн. та моральна шкода в розмірі 2 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Підлягають стягненню з відповідача й понесені позивачкою витрати по сплаті судового збору в сумі 2 240 гривень.

Посилання відповідача, ОК «Біла квітка», в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки позивачкою не доведено факт завдання їй майнової шкоди та її розмір, не приймаються до уваги за таких підстав.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р.).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічні положення містяться у статті 212 ЦПК України (2004р.).

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивачка була зобов'язана довести в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які він посилався як на заперечення проти позову, а саме, відсутність шкоди, але ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не доведено вказані у запереченні обставини.

Так, матеріалами справи, зокрема рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили, й в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені цим рішенням, не доказуються при розгляді даної справи, та численними письмовими доказами, наданими позивачкою, об'єктивно та достовірно підтверджується те, що з вини відповідача, ОК «Біла квітка», внаслідок неправомірних дій по відключенню котеджу від електропостачання з 30 серпня 2016 року по 01 лютого 2017 року, позивачці завдана майнова шкода в розмірі 50 088, 65 гривень.

Крім того, допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанції за клопотання представника відповідача свідок ОСОБА_6, колишній голова ОК «Біла квітка», засвідчив, що належний позивачці ОСОБА_5 котедж був відключений від електропостачання й до його відновлення в котеджі працював електрогенератор.

Та навпаки, відповідач, ОК «Біла квітка» не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень проти позову та не спростував в судовому засіданні ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції встановлену ч. 2 ст. 1166 ЦК України презумпцію вини заподіювача шкоди.

Доводи відповідача, ОК «Біла квітка», в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не враховано, що між сторонами у справі існують договірні правовідносини з постачання електроенергії, які не передбачаються відшкодування моральної шкоди, не приймаються до уваги за таких підстав.

Як вже зазначалось вище, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2016 року по справі №520/10604/16 за позовом ОСОБА_5 до ОК «Біла квітка» про відновлення електропостачання, було встановлено неправомірність дій ОК «Біла квітка» з відключення котеджу ОСОБА_5 від електропостачання й те, що спір між сторонами фактично виник у зв'язку з не бажанням позивачки укладати договір про участь у витратах на утримання і обслуговування малоповерхового житлового комплексу та прибудинкової території в редакції відповідача (а. с. 12-14, 15-17).

Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини з деліктних зобов'язань, які регулюються ст. 1167 ЦК України, а не договірні правовідносини з постачання електроенергії.

У п. 3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, а також того, що позивачка ОСОБА_5 разом із своєю сім'єю тривалий час відчували душевні страждання та переживання з приводу неправомірних дій відповідача з відключення котеджу від електропостачання, позбавлення їх належних умов для проживання в будинку та неможливістю користуватися усіма побутовими приборами: холодильником, пральною машиною, телевізором, бойлером тощо, що потягло за собою витрачення багато часу й зусиль, необхідних для відновлення її порушених прав та усунення негативних наслідків відключення котеджу від електроенергії, численні звернення до відповідача, звернення за допомогою до адвоката та суду, не бажання відповідача добровільно поновити електропостачання після ухвалення судового рішення, звернення до виконавчої служби, погіршення стану здоров'я позивачки, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачці внаслідок неправомірних дій ОК «Біла квітка» з відключення котеджу ОСОБА_5 від електропостачання повинен складати 2 000 гривень.

Колегія суддів вважає, що зазначений розмір моральної шкоди визначений судом з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості, є співмірним з заподіяною шкодою і достатнім для відновлення морального становища позивача.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зясував всебічно та повно обставини, що мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що є законні підстави для задоволення первісного позову частково й відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV (3477-15) від 23.02.2006 року, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява № 4241/03) від 28.10.2010 р., остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв'язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Біла Квітка» залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м.Одеси від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 27 листопада 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Р.Д. Громік