Рішення № 78208896, 19.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11014/18

Провадження № 2/522/8356/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

при секретарі Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання усиновлення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, по якому просив:

-визнати недійсним усиновлення ОСОБА_1 неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлене рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17.06.2014 року у справі № 522/9586/14-ц.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 червня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення (справа № 522/9586/14-ц), яким було встановлено факт усиновлення неповнолітньої дитини ОСОБА_3 усиновлювачем ОСОБА_1 Проте, позивач вважає, що вказане рішення прийняте з грубим порушенням норм матеріального права. А саме, судом не отримано згоди батька дитини - ОСОБА_4 на усиновлення його дочки, у зв'язку з чим, на думку позивача, усиновлення є недійсним.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно якої, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що одним з основних доводів позивача по справі ОСОБА_1 є посилання на те, що судом не отримано згоду батька дитини - ОСОБА_4 на усиновлення його дочки, однак це не є дійсністю, тому, що в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 10.07.2014 року зазначено, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 погодився з усиновленням дочки іншою особою. Крім того, ОСОБА_1, був представником ОСОБА_2 (ОСОБА_4) при розгляді справи 10.07.2014 року в Апеляційному суді Одеської області і він знав про всі факти, які були встановлені при розгляді справи. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2014 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 було таким, що набрало 17.02.2014 року законної сили. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.07.2014 року Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилена, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2014 року залишено без змін. Сама по собі реалізація права стороною на апеляційне оскарження судового рішення не скасовує рішення, значення має результат справи.

Представник третьої особи надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги не підтримав, просив ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 червня 2014 року Приморським районним судом м.Одеси було постановлено рішення (справа № 522/9586/14-ц), яким було встановлено факт усиновлення неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 усиновлювачем ОСОБА_1. Рішення набрало законної сили та не оскаржувалося.

Відповідно до ст. 225 Сімейного кодексу України - усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Відповідно до вимог ст.217 Сімейного кодексу України, усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків, яка має бути безумовною. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

Статтею 219 Сімейного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав, коли усиновлення провадиться без згоди батьків (якщо вони невідомі; визнані безвісно відсутніми; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється; протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім'ю та запис про них у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 СК України).

Враховуючи, що у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 17.06.2014 року про встановлення факту усиновлення вказано, що рідного батька дитини було позбавлено батьківських прав рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.02.2014 року, а Рішення Приморського районного суду м. Одеси про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 було таким, що набрало 17.02.2014 року законної сили. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.07.2014 року Апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2014 року залишено без змін, то сама по собі реалізація права стороною на апеляційне оскарження судового рішення не скасовує рішення, значення має результат справи.

Крім того, в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 10.07.2014 року зазначено, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 погодився з усиновленням дочки іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 229 Сімейного кодексу України, особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи.

У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 17.06.2014 року про встановлення факту усиновлення вказано заявник (ОСОБА_1 ) звернувся до суду із заявою та просив ухвалити рішення про усиновлення ним неповнолітньої - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити прізвище дитини, записати його батьком, внести відповідні зміни у актовий запис про її народження. Заявник вказує, що в нього виникли батьківські почуття до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, рідного батька якої позбавлено батьківських прав.

Відповідно до ч.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», вирішуючи заяву по суті, суд зобов'язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема, чи дали батьки дитини згоду на це.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки на момент ухвалення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.06.2014 року про встановлення факту усиновлення було чинним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2014 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, яке набрало чинності 17.02.2014 року, то у відповідності до положень ст. 219 СК України, передбачено вичерпний перелік підстав, коли усиновлення провадиться без згоди батьків якщо вони позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється; у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 03.04.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2) до ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_2), за учать третьої особи Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.. Канатна, 134) про визнання усиновлення недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду складений 29.11.2018 року.

Суддя: Бойчук А.Ю.