Рішення № 78207658, 27.11.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/7091/18

Провадження № 2/500/3358/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря – Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями №87 по вул.Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 02.06.1997 року померла ОСОБА_2. Після її смерті залишилось спадкове майно, зокрема, 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями № 87 по вул.Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району. Заповіт ОСОБА_2 не залишала. На день смерті спадкодавця ОСОБА_2 спільно з нею проживав її син ОСОБА_3, який таким чином прийняв спадщину. 03.01.2016р. помер чоловік позивача - ОСОБА_3. Після його смерті залишилось спадкове майно, зокрема, житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями № 87 по вул. Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району, 1/4 частина якого належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори 20 квітня 1992 року та зареєстрованого в реєстрі за № 899, а 3/4 частин - він прийняв після смерті матері ОСОБА_2, однак не встиг оформити. ОСОБА_3 заповіту не залишав. На час смерті ОСОБА_3 спільно з ним проживала дружина ОСОБА_1, і таким чином прийняла спадщину. 25.09.2018р. їй приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину спадкового будинку, а на 3/4 частин будинку їй було відмовлено, оскільки державна реєстрація права власності на цю частку будинку не була проведена в установленому законом порядку за ОСОБА_2, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3, який фактично спадщину прийняв, але юридично не оформив.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року витребувано від приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 копію спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_2, яка померла 02 червня 1997 року, а у випадку якщо спадкова справа не заводилась – надати витяги (інформаційні довідки) зі Спадкового реєстру – Заповіти/Спадкові договори та Спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; копію спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_3, який помер 03 січня 2016 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав до суду письмове клопотання про визнання позову та розгляд справи без участі його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори 20 квітня 1992 року та зареєстрованого в реєстрі за № 898 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори 20 квітня 1992 року та зареєстрованого в реєстрі за № 899, ОСОБА_2 є власником 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями №87 по вул. Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області.

Дана інформація підтверджена листом КП «Ізмаїльське МБТІ» №1730 від 15.11.2018р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 138844 від 02.06.1997 року, виданого Старонекрасівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_2 померла 02.06.1997 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями №87 по вул. Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіт не залишала, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №54085823 від 14.11.2018 та довідкою Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 1773 від 23.08.2017 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз’яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української PCP 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української ССР 1963 року, який діяв станом на 1997 рік, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, в редакції, яка діяла станом на 1997 рік, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Згідно довідки Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 1773 від 23.08.2017 року на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 спільно з нею проживав її син – ОСОБА_3, який таким чином прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 439008 від 04.01.2016 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 помер 03.01.2016 року.

Після смерті ОСОБА_3, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить, зокрема, 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями №87 по вул. Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, які він фактично прийняв у спадщину після смерті матері, але юридично не оформив своїх спадкових прав.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіт не залишав, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №44449184 від 14.07.2016р.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії І-ЖД №070734 від 18.10.1997р., та спадщину прийняла, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується довідкою Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 1040 від 15.06.2016 року.

На звернення позивача до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями №87 по вул. Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, нотаріусом їй листом №276/02-14 від 08.10.2018р. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частин спадкового будинку, у зв’язку з тим, що державна реєстрація права власності на ці частки будинку не була проведена в установленому законом порядку за ОСОБА_2, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3, який фактично спадщину прийняв, але юридично не оформив.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка на 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями №87 по вул. Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (68672, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Стара Некрасівка, вул. Ізмаїльська, 87, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68672, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Стара Некрасівка, вул. Ізмаїльська, 40, код в ЄДРПОУ 04379446) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями №87 по вул. Ізмаїльська в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2018р.

Суддя: А.С. Адамов