Ухвала суду № 78207309, 28.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

28.11.2018 Справа № 490/8382/18

н\п 1-кп/490/845/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

У Х В А Л А

28 листопада 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Тішка Д.А.

за участю секретаря судового засідання Дибич О.В.,

прокурора Мовчана Т.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження №32017150000000036, за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 17 жовтня 1988 року у м. Миколаєві, є громадянином України, раніше не судимим, неодруженим, має середню спеціальну освіту, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, що надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні №32017150000000036, складеного слідчим ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Миколаївській області Олійниковою В.Р. та затвердженого 05 жовтня 2018 року прокурором відділу Миколаївської області ОСОБА_3, ОСОБА_1 обвинувачується у створенні суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: надання послуг суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, формування штучних валових витрат таким суб'єктам без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

Стороною обвинувачення зазначені дії кваліфіковано за ч.2 ст.205 КК України, як створення та придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно.

Під час досудового розслідування 05 жовтня 2018 року, між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_1, укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях і зобов'язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Учасниками узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому буде призначене покарання за ч. 2 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51000 (п’ятдесят одна тисяча) гривень.

В підготовчому судовому засіданні сторони підтримали можливість затвердження угоди про визнання винуватості.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості та долучених до неї матеріалів, прийшов до наступних висновків.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмову в затвердженні угоди з поверненням кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Стаття 472 КПК України передбачає, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Згідно до положень ч. 1 ст. 470 КПК України прокурор при вирішення питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний врахувати такі обставини: ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб, характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викриття більшої кількості кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявлені чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи:

- положення пунктів 1-2 ч. 1 ст. 65 КК України, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України, та 2) відповідно до положень Загальної частини КК України. Зокрема, у випадку, коли в санкції статті (санкції частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не встановлено мінімальної межі покарання, сторони мають виходити із положень розділу X Загальної частини КК України;

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК).

Врахування означених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз.

Як передбачено ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, що повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, з урахуванням передбачених ч.3 цієї статті особливостей, із призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.

При цьому санкцією ч.2 ст. 205 КК України передбачене покарання у виді штрафу у розмірі від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на наведене, аналізуючи зміст угоди про визнання винуватості, враховуючи тяжкість скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, кількість епізодів щодо яких йому висунуто обвинувачення та відсутність обґрунтування в угоді щодо наявності справжнього суспільного інтересу в укладенні угоди з ОСОБА_1, суд доходить до висновку, що вона спрямована лише винятково на задоволення приватного інтересу в частині призначення покарання за нижньою межою санкції, передбаченої ч.2 ст.205 КК України.

Відсутність суспільного інтересу в затвердженні угоди також підтверджується тим, що вона не містить обов'язків обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, які за рахунок неіснуючих фінансово-господарських операцій, шляхом використання первинних бухгалтерських документів з реквізитами фіктивних підприємств незаконно формували валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Крім того, як вбачається з угоди про визнання винуватості єдиною підставою на основі якої сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_1 вказаного покарання є визнання ним своєї винуватості, а відтак у суду відсутні належні правові підстави вважати, що умови угоди відповідають вимогам КПК України, Закону та суспільним інтересам,

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що узгоджене між обвинуваченим та прокурором покарання є не обґрунтованим в угоді, не наведено наявність чи відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, які сторони враховували при узгоджені покарання та які є істотними для цього кримінального провадження обставинами. Покликання на визнання ОСОБА_1 своєї вини не може само по собі свідчити про його правильність та відповідність критеріям мети покарання про необхідність та достатність покарання, а також попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, суд звертає увагу на наступні порушення, які виявлені під час підготовчого судового засідання.

Відповідно до п.54 реєстру матеріалів досудового розслідування №32017150000000036 від 19.05.2017 р., ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. В той же час, відповідно до змісту обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України. Зазначені суперечності в обвинуваченні не можуть бути усунуті на стадії підготовчого судового засідання.

Крім того, в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, міститься наступне формулювання обвинувачення: "тим самим операції, проведені ТОВ «Миколаїв-Сільгосп-Агро» (код 40087972), ТОВ «С-Коллайдер» (код 37630377), ПП «Спецмонтажєксперт» (код 32542695), ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40029093), Філія № 11 ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40030931), Філія № 22 ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40030947), Філія № 33 ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40030952), Філія № 44 ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40030968), Філія № 55 ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40030973), Філія №66 ТОВ "Інтертранстрейд" (код 40030989), Філія № 77 ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40030994), Філія № 88 ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40031008), Філія № 99 ТОВ «Інтертранстрейд» (код 40031013) не спричинили настання реальних наслідків та були спрямовані на надання вигоди іншим суб’єктам підприємницької діяльності, які за рахунок неіснуючих фінансово-господарських операцій, шляхом використання первинних бухгалтерських документів з реквізитами вказаних підприємств незаконно сформували валові витрати, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств."

Як випливає зі змісту пояснень прокурора та реєстру матеріалів досудового розслідування такі обставини, які стосуються діяльності певних суб'єктів господарювання жодними доказами, зокрема матеріалами податкових перевірок, експертизами, іншими письмовими доказами не підтверджені.

В той же час, положення ч. 7 ст. 474 КПК України прямо забороняють затвердження угоди про визнання винуватості, якщо така угода зачіпає інтереси третіх осіб. Обвинувальний акт та угода про визнання винуватості не можуть містити правову оцінку законності (незаконності) господарської діяльності таких юридичних осіб, якщо вони не були предметом досудового розслідування за обставинами кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366, 212, 209 КК України.

Також в обвинувальному акті зазначено про відсутність речових доказів у кримінальному провадженні, в той час як з пояснень прокурора та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що органом досудового розслідування в рамках тимчасових доступів вилучалися реєстраційні, господарські та банківські документи суб'єктів господарської діяльності. У разі затвердження угоди про визнання винуватості, суд виносить обвинувальний вирок, яким повинно бути вирішено долю речових та письмових доказів, що в цьому випадку є неможливим.

Таким чином, враховуючи, що умови укладеної угоди про визнання винуватості суперечать вимогам КК та КПК України, суд прийшов до висновку про неможливість затвердження угоди про визнання винуватості та винесення вироку на підставі такої угоди.

Тому слід відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернути кримінальне провадження щодо ОСОБА_1у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України, прокурору для продовження досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 474-475 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №32017150000000036 за обвинуваченням ОСОБА_1у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України.

Кримінальне провадження № 32017150000000036 за обвинуваченням ОСОБА_1у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України - повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Центрального районного

суду міста ОСОБА_4 Тішко