Рішення № 78206132, 24.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20554/18

Провадження № 2/761/5899/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 вересня 2015 року помер батько позивача ОСОБА_2. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12.09.2016 року позивач є спадкоємцем транспортного засобу, що належав померлому на праві приватної власності, а саме: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, МОДЕЛЬ VITO 110 D, 1997 року випуску, колір - бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 18.10.2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого 8011, 18.10.2013 року. В квітні місяці позивач звернувся до Територіального сервісного центру 8045 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві з метою реєстрації зазначеного транспортного засобу в порядку спадкування. Однак йому було повідомлено, що провести реєстрацію неможливо, оскільки на вказаний транспортний засіб відповідачем накладено арешт та заборонено відчуження у виконавчому провадження № 46338743. Згідно інформації станом на 29.04.2018 року в Єдиному реєстру боржників відсутня інформація щодо ОСОБА_2. 04.05.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту та заборони відчуження з майна, на яку 10.05.2018 року відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що: 05.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/15870/14-ц від 15.01.2015 Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2. 02.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження. 08.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 46338743. Повторно вищевказаний виконавчий документ до відповідача не надходив, крім того, повідомлено, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 10.05.2018 року виконавче провадження №46338743 про стягнення з ОСОБА_2, на виконанні ВДВС Дніпровського РЮУ у м. Києві не перебуває. Таким чином, незважаючи на те, що виконавче провадження № 46338743, в процесі якого було накладено арешт та заборона відчуження майна ОСОБА_2, закінчено, арешт майна не знято, що порушує законні права та інтереси позивача та позбавляє законного права розпоряджатися вищевказаним транспортним засобом.

Тому, позивач, з урахуванням уточнюючої заяви, просив суд зняти арешт з транспортного засобу : автомобіля марки MERCEDES-BENZ, МОДЕЛЬ VITO 110 D, 1997 року випуску, колір - бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 18.10.2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого 8011, 18.10.2013 року, накладений постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного управління юстиції у м. Києві про арешт майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2015 року в межах виконавчого провадження №46338743.

Ухвалою від 02.07.2018 року відкрито провадженні по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Згідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що 20 вересня 2015 року помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 3).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме: транспортного засобу, що належав померлому на праві приватної власності - автомобіль марки MERCEDES-BENZ, МОДЕЛЬ VITO 110 D, 1997 року випуску, колір - бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 18.10.2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого 8011, 18.10.2013 року (а.с. 4).

ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 5).

ОСОБА_4 змінила прізвище на «Бондарева», що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 6).

Відповідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки MERCEDES-BENZ, МОДЕЛЬ VITO 110 D, 1997 року випуску зазначено ОСОБА_2 (а.с. 7).

04.05.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту та заборони відчуження з майна, на яку 10.05.2018 року відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що: 05.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/15870/14-ц від 15.01.2015 Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави боргу в розмірі 2491,23 грн. 14.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 249,12 грн. 02.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 08.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 85,39 грн. 08.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 46338743 та направлено до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві. Повторно вищевказаний виконавчий документ до відповідача не надходив (а.с. 11). К

04.05.2018 року позивач звернувся до Дніпровського РУЮ у м. Києві із заявою про зняття арешту та заборони відчуження з майна, на яку 10.05.2018 року надано відповідь, в якій зазначено, що: що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 10.05.2018 року виконавче провадження №46338743 про стягнення з ОСОБА_2, на виконанні ВДВС Дніпровського РЮУ у м. Києві не перебуває (а.с. 12).

Позивач зазначає, що накладення арешту порушує законні права та інтереси, позбавляє законного права розпоряджатися вищевказаним транспортним засобом.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження» містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняття арешту.

Отже, згідно статті 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження»: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку доказам, з урахуванням того, що у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_2, враховуючи наявне в матеріалах справи свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.09.2016 року, наявність такого обтяження створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності на майно та реалізації його законних прав та інтересів, тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для зняття арешту з майна позивача, а саме: з автомобіля марки MERCEDES-BENZ, МОДЕЛЬ VITO 110 D, 1997 року випуску, колір - бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 18.10.2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого 8011, 18.10.2013 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з транспортного засобу : автомобіля марки MERCEDES-BENZ, МОДЕЛЬ VITO 110 D, 1997 року випуску, колір - бежевий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 18.10.2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого 8011, 18.10.2013 року, накладений постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного управління юстиції у м. Києві про арешт майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2015 року в межах виконавчого провадження №46338743.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем, або в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - відповідачем, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 01.11.2018 року.

Суддя