Рішення № 78203507, 27.11.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2743/18

Провадження № 2/727/846/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Чебан В.М.

при секретарі Меренчук Р.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення боргу до відповідача ОСОБА_2 посилаючись на те, що 30 серпня 2016 року між нею та відповідачем укладено договір позики, згідно з яким вона передала відповідачу ОСОБА_2 4 000 (чотири тисячі) доларів США, про що відповідачем було власноручно складено розписку. Ці кошти відповідач зобов’язався повернути їй до 30 січня 2017 року. Також, розпискою обумовлено, що у разі прострочення повернення позики у встановлений строк, відповідач зобов’язався сплатити їй відсотки з розрахунку від суми позики за кожний день прострочення. Передача коштів було проведено у присутності свідка ОСОБА_4.

Вказує, що станом на 07.03.2018 рок відповідач добровільно не повернув їй отриману позику, незважаючи на її неодноразові усні звернення із вимогою про погашення заборгованості, а тому вважає, що відповідач повинен повернути їй грошові кошти в розмір 4000,00 доларів США, що в переводі по офіційному курсу Нацбанку України станом на 07.03.2018 року за 100 доларів США 2 634,90 грн., становить 105 396,00 грн.

Також вважає, що у відповідності до ст..1048 ч. 1 ЦК України з відповідача слід стягнути на її користь розмір процентів за користування коштами в період з 30.01.2017 року по 07.03.2018 року, що становить 747,063 дол. США, що в переводі по офіційному курсу Нацбанку України станом на 07.03.2018 року за 100 доларів США * 2 634,90 грн. становить 18 526,59 грн.

Окрім цього, у відповідності до ст. 1050 ч. 1, ст. 625 ЦК України з відповідача слід стягнути на її користь три проценти річних від простроченої суми за період з 30.01.2017 року по 07.03.2018 року, розмір яких становить 131,84 дол. США, що в переводі по офіційному курсу НацБанку України станом на 07.03.2018 року за 100 доларів США * 2634,90 грн. становить 3473,75 грн.

Вказує, що відповідач повинен сплатити їй пеню за кожен день прострочення повернення позики, як було домовлено між ними та зазначено про це у розписці від 30 серпня 2016 року. Отже, починаючи з 30.01.2017 року і по 07.03.2018 року відповідач має сплатити пеню в розмірі 18 526,59 грн.

На основі викладеного, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики від 30 серпня 2016 року, що станом на 07.03.2018 року становить 145 922,93 грн., що складається з 105 396,00 грн. боргу, 18 526,59 грн. процентів, 3473,75 грн. трьох процентів річних та 18 526,59 грн. пені.

Ухвалою суду від 28.03.2018 року відкрито загальне провадження по даній справі.

04.06.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заву, який обґрунтовує тим, що боргова розписка була написана ним не за наслідками одержання грошей у позику, а під психологічним тиском з боку позивача без реальної передачі грошей.

Так, приблизно у березні 2016 року між ним та позивачкою була досягнута по телефону усна домовленість про те, що він виконуватиме обов’язки директора у пабі «Литлпаб», який розташований за адресою: м.Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 25-б і де позивач - ОСОБА_3 - була орендатором приміщення і власником обладнання вказаного пабу.

Він приступив до виконання своїх обов’язків, організовував роботу паба, в тому числі організовував підбір персоналу, платив власні кошти по розрахунках з постачальниками тощо.

Між тим, приблизно в червні 2016 року ОСОБА_3 повідомила йому, що бажає продати свій бізнес. При цьому він мав покинути місце роботи і шукати інші способи заробляти собі на життя. Оскільки робота в даному пабі для нього була єдиним джерелом заробітку, він, будучи одруженим і маючи неповнолітню дитину, побоюючись залишити без засобів існування себе і сім’ю, під психологічним тиском з боку ОСОБА_3 погодився на вкрай невигідну для нього пропозицію щодо написання ним боргової розписки про ніби-то одержання від неї 4000 доларів, а взамін вона залишить все без змін, дасть змогу йому і далі працювати у згаданому пабі з використанням її обладнання та отримувати прибуток від його діяльності. Фактично гроші у розмірі 4000 доларів США йому не передавались ані ОСОБА_3, ані третіми особами.

Вважає, що правочин (написання розписки) він вчинив під впливом психічного тиску та тяжких обставин, тому має бути визнаним недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав відзив на позов з викладених в ньому обставин та пояснив, що він працював у відповідачки, в орендованому нею приміщенні. Він виконував обов’язки директора у пабі «Литлпаб», який розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 25-б. На той час відповідачка була за кордоном. Потім, вона повідомила про те, що має намір продати цей бізнес, але він був проти, тому що багато своїх грошей вклав і хотів залишити цей бізнес собі. Тоді, він під тиском відповідачки та під її диктовку написав розписку. Зазначена сума в розписці відповідає вартості обладнання. На даний час власником приміщення по вул.Південно-Кільцевій, 25-б в м.Чернівці являється інша особа, а паб «Литлпаб» закритий.

При цьому, стверджував, що передачі коштів не було, розписка написана під тиском відповідачки. Однак, до органів поліції з цього приводу він не звертався.

Зазначив, що ним дійсно написано власноручно розписку про нібито одержання від відповідачки 4000 доларів, але на справді обставини та умови були зовсім інші, не ті що зазначені в розписці, а саме: взамін відповідачка мала залишити все без змін, дати змогу йому працювати, тобто, він написав розписку як гарантію того, що і надалі працюватиме у пабі з використанням її обладнання та отримувати прибуток від його діяльності. При цьому, під час написання розписки ніякого свідка не біло. Просив відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30 серпня 2016 року між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з яким позивачкою передано відповідачу ОСОБА_2 4 000 (чотири тисячі) доларів США, про що відповідачем було власноручно складено розписку, строком на 4 місці з дня написання розписки. У разі прострочення повернення грошових коштів у встановлений строк, відповідач зобов’язався сплатити позивачці відсотки з розрахунку від суми позики за кожний день прострочення (а.с.25).

Власноручне написання даної розписки підтвердив в судовому засіданні сам відповідач.

ВСУ в постановах від 18.09.2013 та 2.07.2014 виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК (у редакції, чинній на час укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, боргова розписка написана відповідачем ОСОБА_2, за своєю природою є укладеним договором позики.

В свою чергу, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.

Таким чином, наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки, яка підтверджує як факт отримання боржником ОСОБА_2 коштів за договором позики від 30.08.2016 р., так і зобов’язання повернути ці кошти ОСОБА_3 на протязі 4 місяців з дня написання розписки. Оскільки у визначений у розписці строк кошти відповідачем ОСОБА_2 повернуті не були, в позивачки наявні підстави для звернення до суду з даним позовом.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те що у розписці вказано суму «4000 доларів» без уточнення якої країни він отримав у борг кошти, у зв’язку з чим розписка є недійсною. Дане спростовується поясненнями ОСОБА_4, яка була присутня в якості свідка під час передачі грошей та написання відповідачем розписки і яка ним зазначена як свідок у самій розписці (а.с.58).

Також, суд не приймає до уваги пояснення відповідача з приводу написання ним розписки під психологічним тиском позивачки та вважає їх надуманими, з метою уникнути від виконання свої боргових зобов’язань, так як на підтвердження своєї позиції не надано жодного належного та допустимого доказу.

При цьому, як ствердив відповідача в судовому засіданні, до органів поліції з даного приводу він не звертався.

Так, будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 30.08.2016 року ОСОБА_3 запросила її бути присутньою при передачі нею в борг ОСОБА_2 грошей в сумі 4 000 (чотирьох тисяч) доларів Сполучених Штатів Америки (США). В подальшому, 30.08.2016 року в обід приблизно в 15:00 год., вона разом з ОСОБА_3 зустрілися з громадянином ОСОБА_2, де в її присутності ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 в борг 4000 (чотири тисячі) доларів США терміном на чотири місяці. Після чого вона розписалася власноручно в розписці, таким чином підтвердивши факт передачі позики. При цьому, їй відомо, що ОСОБА_3 перед цими подіями перебувала на заробітках за кордоном в Італії. А тому в неї були гроші. В подальшому, вона була свідком того, як ОСОБА_3 неодноразово телефонувала відповідачу і він постійно їй обіцяв повернути борг, однак так і не повернув.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

На підставі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1051 УК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

При цьому, слід зазначити, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договору позики від 30.08.2016 року недійсним, або до органу поліції щодо вчинення відносно нього з боку позивачки тиску та примушення його до написання боргової розписки проти його волі.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за договором позики від 30.08.2016 р. в розмір 4000,00 доларів США, що в еквіваленті по офіційному курсу Нацбанку України станом на 07.03.2018 року за 100 доларів США*2 634,90 грн., становить 105 396,00 грн.

Так, у випадку, коли позичальник своєчасно не повертає борг, то згідно ст. 625 ЦК України він має сплатити суму боргу, а також інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. З цього випливає, що позикодавець має право в судовому порядку вимагати повернення всіх сум за договором позики у зв’язку з порушенням умов договору та пред’явлення таких вимог є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань. Також, позикодавець має право отримати відсотки від суми позики відповідно до статті 1048 ЦК, які нараховуються за період від дня отримання коштів позичальником до дня фактичного повернення позики, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором.

В разі прострочення виконання грошового зобов’язання за договором позики позикодавець має право вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі статтею 625 ЦК та відсотків відповідно до статті 1048 ЦК.

Оскільки сторонами не було обумовлено розміру процентів від суми позики, то відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України їх розмір повинен бути визначений на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, проценти які слід стягнути з відповідача за користування коштами в період з 30.01.2017 року по 07.03.2018 року слід вираховути за наступною формулою: період прострочення 30.01.2017 – 13.04.2017 року: 14% на 74 дні прострочення від суми боргу 4000 доларів США сума відсотків становить 113,54 доларів США; період прострочення 14.04.2017 – 25.05.2017 року: 13% на 42 дні прострочення від суми боргу 4000 доларів США сума відсотків становить 59,84 доларів США; період прострочення 26.05.2017 – 26.10.2017 року: 12,5% на 154 дні прострочення від суми боргу 4000 доларів США сума відсотків становить 210,96 доларів США; період прострочення 27.10.2017 – 14.12.2017 року: 13,5% на 49 дні прострочення від суми боргу 4000 доларів США сума відсотків становить 72,49 доларів США; період прострочення 15.12.2017 – 25.01.2018 року: 14,5 % на 42 дні прострочення від суми боргу 4000 доларів США сума відсотків становить 66,74 доларів США; період прострочення 26.01.2018 – 01.03.2018 року: 16% на 35 днів прострочення від суми боргу 4000 доларів США сума відсотків становить 61,37 доларів США; період прострочення 02.03.2018 – 07.03.2018 року: 17% на 6 днів прострочення від суми боргу 4000 доларів США сума відсотків становить 11,18 доларів США. Таким чином, загальна сума відсотків на рівні облікової ставки НБУ у відповідні періоди складає 596,12 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 07.03.2018 року за 100 доларів США х 2634,90 грн., становить 15707,17 грн.

У відповідності до ст. 1050 ч.1, ст. 625 ЦК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки 3% річних від простроченої суми за період з 30.01.2017 року по 07.03.2018 року, розмір яких становить 131,84 дол. США, що в еквіваленті по офіційному курсу НацБанку України станом на 07.03.2018 року за 100 доларів США х 2634,90 грн., становить 3473,75 грн.

У випадку якщо позикодавець має намір стягнути з позичальника пеню, він повинен пересвідчитися стосовно наявності в договорі позики, або в розписці пунктів де передбачено стягнення пені в разі невиконання боржником зобов’язань за договором. В разі відсутності таких домовленостей, позикодавець не може претендувати на стягнення цього виду неустойки, тому в частині пені в розмірі 18526,59 грн., яку позивачка просить стягнути з відповідача, слід відмовити.

Також, згідно вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача. Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивачки судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 1459,24 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15, 16, 190, 524, 526, 530, 533, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.5, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт серії СТ №415681, виданий Шевченківським РВ УДМС України в Чернівецькій області) на користь ОСОБА_3 (Чернівецька область, Сторожинецький район, с.Великий Кучурів, вул. Галицька, буд.21) борг по договору позики від 30.08.2016 року в сумі в розмірі 4000,00 доларів США, що в еквіваленті по офіційному курсу Нацбанку України станом на 07.03.2018 року (за 100 доларів США - 2 634,90 грн.), становить 105 396,00 грн., проценти за користування коштами в період з 30.01.2017 року по 07.03.2018 року, які становлять 596,12 США, що згідно офіційного курсу Нацбанку України станом на 07.03.2018 року (за 100 доларів США - 2 634,90 грн.) становить 15 707,17 грн.; 3% річних від простроченої суми за період з 30.01.2017 року по 07.03.2018 року, розмір яких становить 131,84 дол. США, що в еквіваленті по офіційному курсу НацБанку України станом на 07.03.2018 року (за 100 доларів США - 2634,90 грн.) становить 3473,75 грн. та 1459,24 грн. судового збору сплаченого позивачкою при зверненні з даним позовом до суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 03 грудня 2018 року.

СУДДЯ: