Вирок № 78203102, 29.11.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/734/17

Провадження № 1-кп/644/324/18

29.11.2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Ілова А.В., Ступницького К.В., Пономаренко Т.В.,

прокурора Пугачова Р.Ю.,

Потерпілого ОСОБА_1,

Обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.10.2016 року №12016220000001060, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження с.Піщанка, Красноградського району Харківської області, громадянина України, освіта середня, раніше не судимого, що перебуває в цивільному шлюбі, має неповнолітню дитину, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2, обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. 03.10.2016, приблизно о 19:20 годині, керував технічно справним автомобілем «OPEL VEKTRA», р.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, на якому рухався в м. Харків по проспекту Московському зі сторони вул. Плиточної в напрямку м. Чугуїв. Під час руху по вказаному проспекту, при проїзді через перехрестя пр. Московського з вул. П'ятихатською водій ОСОБА_3, грубо порушив вимоги п.п.12.3, 10,1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п.10.1. - « перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечнім і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

п.12.3. - « у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»,

та закінчивши переїзд перехрестя скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, 1983 р.н., який перетинав проїжджу частину проспекту Московського з права на ліво по ходу руху автомобіля «OPEL VEKTRA». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1, спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого великоуламкового міжвиросткового внутрішньосуглобового перелому медіального виростка великогомілкової кістки зі зміщенням з підвивихом гомілки назовню; закритого уламкового перелому проксимального метаепіфіза правої гомілки.

Порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, находяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, виразилося в тому, що він керуючи транспортним засобом, при наближенні до перехрестя Московського з вул. П'ятихатською, не переконавшись в безпеці зманеврував праворуч, та при виникненні безпеки для свого руху у вигляді пішоходу, який перетинав проїжджу частину з права на ліво по ходу його руху, не вжив усіх необхідних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто не зупинив керований ним автомобіль, маючи таку можливість, щоб дати дорогу пішоходу, який перетинав проїжджу частину з права на ліво по ходу його руху.

Обвинувачений в судовому засіданні свою провину визнав, не заперечував, що дійсно є його провина в ДТП, але при цьому зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталась не лише внаслідок його дій, а й дій потерпілого, який переходив дорогу у не відведеному для цього місці. Пояснив, що він працює у службі таксі, саме цим заробляє на життя, в той день рухався на автомобілі зі станції метро Пролетарська у бік Чугуєва. На світлофорі був зелений, він проїхав перехрестя, але на дорогу вибігло 3 людини, 2 з них побігли далі, тому він різко взяв праворуч, але 1 після роздільної полоси почав різко рухатись в зворотньому напрямку. Не зміг загальмувати оскільки все було раптово, лише викрутив ліворуч та розраховував, що не буде зіткнення. Відстань від пішохідного переходу була приблизно 16 метрів. Просив застосувати до нього вимоги Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від призначеного судом покарання, оскільки він має неповнолітню дитину. Також просив не застосовувати до нього покарання у вигляді обмеження права керування транспортними засобами, оскільки він ніколи до цього випадку не був винуватцем ДТП, завжди дотримувався правил дорожнього руху, подія сталась випадково, автомобіль це його єдиний заробіток. Просив вибачення у потерпілого, готовий відшкодовувати суму збитків, що буде присуджена судом.

Окрім визнання провини обвинуваченим його винуватість підтверджується письмовими доказами у справі, показаннями свідка.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.10.2016 року із схемою до нього, відповідно до якого пригода сталась в районі перехрестя проспекту Московський та вулиці П'ятихацькій в м.Харкові поряд із зупинкою громадського транспорту, поза пішохідним переходом.

Висновком експерта №80-А/17 від 24.01.2017 року відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_1 встановлено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забійно-рвану рану лівої тім'яної області, садна лобової області, забійно-рвані рани лівої вушної раковини, спинки носа, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що призвели короткочасний розлад здоров'я, закритий великоуламковий між виростковий внутрішньосуглобовий перелом медіального виростка великогомілкової кістки зі зміщенням з підвивихом гомілки назовню, закритий уламковий перелом проксимального метаепіфіза правої гомілки, що відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, садно правої та лівої гомілок, обох кистей, що відносить до категорії легких тілесних ушкоджень. Наявний причинний зв'язок між тілесними ушкодженнями та дорожньо-транспортної пригодою.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.01.2017 року із схемами до нього, за участю потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, в ході якого потерпілим та свідками були надані пояснення щодо обставин пригоди. В тому числі свідок ОСОБА_6 підтвердила дані відображені в протоколі огляду місця ДТП, а саме щодо місця наїзду на потерпілого поза межами пішохідного переходу, проїзд транспортного засобу обвинуваченого саме на зелений сигнал світлофору, а пояснення свідка ОСОБА_5 щодо місця ДТП суперечать даним протоколу огляду місця події щодо місця скоєння наїзду.

Висновком експерта №41/17 від 20.01.2017 року відповідно до якого і за даними показань потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_5 і за показаннями свідка ОСОБА_6 водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, та в його діях є невідповідності вимогам ПДР України, як з технічної точки зору, знаходились у причинному зв'язку із подією, що відбулась. При цьому оцінка дій пішохода може бути дана судом самостійно відповідно до розділу 4 Правил дорожнього руху України.

Показаннями потерпілого ОСОБА_1, який суду пояснив, що він мав намір їхати до станції метро Холодна гора, рухався з сумкою на лівому плечі до зупинки вздовж проїжджої частини, бачив автомобіль, який показався з-за мосту, але почав переходити дорогу бо розраховував встигнути, вважав, що автомобіль далеко, дійсно здійснював перехід не на пішохідному переході, а по діагоналі, але поряд з переходом, пройшов дальше центру, майже перейшов 1,5 полоси, не біг, бо сумка була важкою, на зустрічному напрямку зупинились автомобілі, як саме його збив автомобіль не пам'ятав, оскільки вдарився головою, саме це пояснював слідчому у швидкій. Після ДТП перебував у лікарні, після цього ще тривалий час користувався милицями при ходьбі, за весь цей час обвинувачений йому допомогу не надавав, пропонував 10000 гривень за відмову від претензій до нього, але він не погодився.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що потерпілий ОСОБА_7 є його сусідом. В той день він йшов з гаражу, коли проходив повз світлофора біля нього по дорозі промчався автомобіль з боку міста в бік Чугуєва, за перехрестям є ще один пішохідний перехід. На проїжджій частині була людина, з сумкою через плече, автомобіль його збив. Вважав, що автомобіль проїхав на червоний сигнал світлофора, але особисто світлофор він не бачив, на зустрічній смузі автомобілі вже зупинились, тому вважав, що й на цій стороні заборонений сигнал. Бачив лише одного пішохода, на відстані 3-4 метрів підійшов подивився на потерпілого та пішов, не розумів тоді, що це сусід, перебував на місці ДТП після пригоди лише декілька хвилин, поліцію не очікував.

Суд вважає, що в даному випадку підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_3 посилання на порушення ним п.п. 8.7.3е, 8.10 Правил дорожнього руху України, оскільки в ході розгляду справи не було доведено обставин перетинання ОСОБА_8 перехрестя на червоний сигнал світлофору, ці обставини заперечувались самим обвинуваченим, не були спростовані показами потерпілого, свідка ОСОБА_5 та письмовими доказами, в тому числі протоколом слідчого експерименту в ході якого свідок ОСОБА_6 стверджувала, що автомобіль рухався саме на зелений сигнал світлофору. Дане виключення не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого та не виключає причинного зв'язку між подією та наслідками. Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена та його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст.286 КК України, тобто порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що яке відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а також відомості які характеризують його особу. Судом враховується, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має місце реєстрації, проживання, характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України є щире каяття у скоєному. Обставин, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе призначити покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений раніше не судимий, даних про порушення ним правил дорожнього руху матеріали провадження не містять, його діяльність пов'язана із роботою у службі таксі, що є його заробітком. В судовому засіданні обвинувачений просив застосувати до нього амністію, оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Законом України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. 07.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений на момент вчинення злочину 03.10.2016 року, до набрання Законом України «Про амністію у 2016 році» законної сили , мав та має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження та довідкою Роганської селищної ради, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12, 25 КК України, є необережним злочином невеликої тяжкості. Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась. Тобто, на нього поширюються вимоги відповідного закону, а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. В рамках кримінального провадження потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Потерпілий просив стягнути з ПрАТ «СК ЮНІВЕС» завдану матеріальну шкоду в розмірі 31349 гривень 08 копійок, а також моральну шкоду в розмірі 5000 гривень. Просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 50000 гривень. В обґрунтування позову посилався на те, що він після отриманої внаслідок пригоди травми тривалий час перебував в лікарні, витрачав кошти на лікування, був змушений вносити корективи в своє життя, був обмежений в русі, за час лікування обвинувачений жодного разу не вибачився, не надавав будь-якої допомоги.

Обвинувачений позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти того що дійсно завдана моральна та матеріальна шкода потерпілому. Визнавав розмір завданої моральної шкоду в сумі 10000 гривень, з урахуванням дій потерпілого, з боку якого також було допущено порушення правил дорожнього руху. Просив врахувати, що він пропонував потерпілому відшкодувати суму шкоди в даному розмірі, але той відмовився. Також зазначав, що він готовий нести відшкодування потерпілому у розмірі, який буде визначений судом.

Представником цивільного відповідача ПрАТ «СК ЮНІВЕС» подано до суду заперечення проти позовної заяви, в обґрунтування якого зазначено, що дійсно ДТП сталося за участю застрахованого транспортного засобу. Але при цьому потерпілим не було надано доказів необхідності застосування саме придбаних ним медичних препаратів, а лише додано до позову копії фіскальних чеків. Рахунки фактури №39 від 10.10.2016 року на суму 11800 гривень, №227 від 05.10.2016 року на суму 9200 гривень є лише пропозиціями, а не свідчать про проведення відповідних оплат. Просили врахувати, що потерпілому відшкодовується 5% від суми страхової виплати, а не від ліміту страхового відшкодування. Також зазначали, що потерпілий до страхової компанії із заявою про страхову відшкодування не звертався, а тому підстав для задоволення цивільного позову в частині вимог до страхової компанії немає.

Дослідивши докази за поданим цивільним позовом, суд приходить до наступного.

Відповідно до полісу №АК/0603183 від 25.08.2016 року цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_3 застрахована ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», забезпечений транспортний засіб «OPEL VEKTRA», р.н. НОМЕР_2. Страховий ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 200000 гривень, за шкоду заподіяну майну 100000 гривень. Розмір франшизи 1000 гривень.

17.10.2016 року було повідомлено ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні копій квитанцій на придбання медичних препаратів та медичних матеріалів вбачається, що потерпілим було витрачено кошти на загальну суму 31349 гривень 08 копійок (а.с.25-41). З довідки від 22.06.2017 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 перебував на лікуванні в ХМКЛСШНМД з 03.10.2016 року по 20.10.2016 року, відповідно до даних історії хвороби №28448, також з відповіді медичного закладу щодо отриманих медпрепаратів під час перебування на стаціонарному лікуванні не за рахунок медичного закладу вбачається перелік медикаментів та медичних засобів з 51 найменування.

Доводи сторони відповідача ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» щодо не можливості прийняття до оплати рахунків фактури, оскільки вони є лише пропозиціями, суд приймає до уваги, але при цьому слід зазначити, що дійсно потерпілим було надано два рахунки фактури, а також квитанції від 07.10.2016 та від 11.10.2016 року, які свідчать про проведення оплати саме потерпілим сум за даними рахунками фактури. Тобто, в сукупності рахунки фактури з квитанціями свідчать про понесені витрати потерпілим на придбання набору імплантів та набору фіксаторів.

Тобто, цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди потерпілому із страхової компанії на суму 31349 гривень 08 копійок підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд погоджується із доводами представника цивільного відповідача щодо визначеного ліміту відшкодування моральної шкоди саме виходячи із розміру страхового відшкодування. З урахування встановленої суми страхового відшкодування в розмірі 31349 гривень 08 копійок з страхової компанії підлягає стягненню сума завданої моральної шкоди в розмірі 1567 гривень 45 копійок (5% від суми страхового відшкодування). Тобто, цивільний позов до страхової компанії в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 1567 гривень 45 копійок.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілого, суд враховує, що згідно п.5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В ході розгляду справи встановлено, що дійсно має місце завдання моральної шкоди, оскільки потерпілий тривалий час був змушений вносити корективи в своє життя, протягом місяця перебував в стаціонарі, йому проводились оперативні втручання, потім протягом деякого часу пересувався на милицях, також в ході розгляду справи встановлено винуватість обвинуваченого, та наявність причинного зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками у вигляді завдання шкоди. Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 50000 гривень, тобто задовольняє позовні вимоги в цій частині повністю.

Запобіжний захід не обирався, судові витрати за проведення в рамках справи експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого, речових доказів у справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання у зв'язку із амністією. Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави (Код доходів: 24060300, р/р 31419544700005, банк отримувача: Казначейство України, отримувач: УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, код банку отримувача: 37999680, МФО 899998 ) за проведення судової авто технічної експертизи №4117 від 20.01.2017 року в сумі 1055 (одна тисяча п'ятдесят п'ять) гривень 52 копійки. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 31349 гривень 08 копійок, завдану моральну шкоду в розмірі 1567 гривень 45 копійок, а всього 32916 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістнадцять) гривень 53 копійки. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень. Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В.Бугера